Постанова № 19200949, 14.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2011 року № 2а-6982/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Систем"

проскасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсним запису ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Систем»про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації, визнання діяльності такою, що суперечить установчим документам та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена на підставі недостовірних відомостей, внаслідок реєстрації змін до установчих документів змінено керівника юридичної особи, склад засновників та повне найменування юридичної особи. Так единим учасником ТОВ «Техноторг-Систем»є ОСОБА_1 яка жодного відношення до створення підприємства немає, нікого щодо створення підприємства не уповноважувала, місцезнаходження підприємства не встановлено. Виходячи з цього та з посиланням на п.2 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути, визнати діяльність такою, що суперечить установчим документам та припинити юридичну особу.

Відповідач в судове засідання 14.06.2011р. представника не направив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, яка значиться в довідці з ЄДРПОУ, проте поштова кореспонденція була повернута без вручення з підстав відсутності за зазначеною адресою.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України та враховуючи згоду позивача, вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Систем»зареєстроване 16.07.2008 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією. До Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство внесено за кодом 36047237. Взято на облік як платник податків та зборів ув ДПІ у Подільському районі м. Києва 17.07.2008р. за №29624. Первинним директором було зареєстровано громадянку ОСОБА_1.

Так, згідно статуту підприємства, зареєстрованого Подільською районної у м. Києві державною адміністрацією встановлено що єдиним учасником даного підприємства стала громадянка України ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Місцезнаходження ТОВ «Техноторг-Систем»згідно статуту: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру станом на 15.04.2011р. статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців.

З викладеного вбачається, що вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності субєкта господарювання.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч.1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого субєктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

Крім того, представник позивача підтвердив, що підставою для припинення є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а саме створення товариства з метою незаконної підприємницької діяльності, доказом чого є наявна у ДПІ у Подільському районі м. Києва інформація, надана слідчим Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві 16.06.2010р. відносно громадянки ОСОБА_2 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, порушено кримінальну справу №06-12173. Досудовим слідством встановлено. Що громадянка ОСОБА_2 у невстановлений час підробила паспорт громадянки України на імя ОСОБА_1, вклеївши у нього свою фотокартку. Окрім того, 08.06.2010р. співробітниками ВКР Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві у громадянки ОСОБА_2 було вилучено статутні документи ТОВ «Техноторг - Систем»(код ЄДРПОУ 360477237), відповідно до яких керівником вказаного підприємства значиться громадянка ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте суд вважає, що лише інформація з матеріалів досудового слідства у кримінальній справі №06-12173 не є належним та достатнім доказом перереєстрації ТОВ «Техноторг - Систем»з порушенням закону.

Згідно з частиною першою статті 205 Кримінального Кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки позивачем не надано вироку у кримінальній справі, щоб встановлював факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства, суд визнає доводи позивача недоведеними.

Статтею 31 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачені підстави для скасування державної реєстрації змін до установчих документів, а саме: постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи. Суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Однак, позивач не вказав у позовній заяві підстав для скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг Систем», визначених статтею 31 названого Закону.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався лише на протиправність дій товариства, щодо подачі державному реєстратору неправдивих даних, а тому вважав дану обставину достатньою для задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (№ 755-IV від 15.05.2003; далі Закон) ля проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

-заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

-примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

-оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

-два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

-документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Частиною сьомою цієї ж статті Закону прямо передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

З огляду на відповідність документів поданих державному реєстратору вимогам статті 29 зазначеного вище Закону, останнім були вчинені відповідні реєстраційні дії.

Поряд з цим, посилання позивача на подання недостовірних даних, поданих державному реєстратору, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки згідно ч.3 статті 8 Закону відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Поряд з цим, обґрунтованим є покликання відповідача на ту обставину, що перевірка достовірності відомостей, що подаються на реєстрацію заявниками не відноситься до компетенції відповідача.

Зворотного позивачем в позовній заяві та доданими до неї документами не доведено.

Та обставина, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру станом на 15.04.2011 р. Статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Техноторг-Систем»- не підтверджено, не є доказом відсутності товариства за місцезнаходженням, не може бути підставою для скасування запису в Єдиному державному реєстрі щодо зміни місцезнаходження.

Суд зазначає, що згідно частини 4 ст. 53 Закону № 755-IV, відповідальність за надання недостовірних відомостей, що підлягають внесенню до ЄДР, несуть особи, які внесли до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, з передбаченого Законом № 755-IV порядку проведення державної реєстрації змін та згідно повноважень державного реєстратора, передбачених ст. 6 Закону № 755-IV , встановлено, що державний реєстратор може відмовити у проведенні відповідної реєстраційної дії лише за наявності підстав, передбачених ст. ст. 27, 30 Закону № 755-IV, або на підставі судового рішення щодо заборони у проведенні певної реєстраційної дії. Відмова у проведенні державної реєстрації з інших підстав не допускається.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Оцінюючи доводи позивача щодо нікчемності установчих документів, як правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки установчі документи не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст.626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведені позивачем норми ЦК України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є субєктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, ч.5 ст.216 ЦК України є юридично безпідставними.

Суд також враховує, що відповідно до п.п.20.1.12, п.п.67.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, також встановлено, що з питань припинення субєктів господарювання податкові органи можуть звертатися до суду лише у випадках, встановлених законом, зміст яких викладений вище.

Крім того, суд бере до уваги, що положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачає однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи - неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Проте, як свідчать матеріали справи та згідно довідки ДПІ у Подільському районі м. Києва остання податкова звітність з податку на прибуток подана підприємством за І квартал 2010 року, а з податку на додану вартість за травень місяць 2010 року, при цьому з позовом позивач звернувся 18.05.2011р., тобто до спливу річного строку неподання звітності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, ч. 8 ст. 128,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович