Постанова № 19200914, 08.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7644/2011

08.11.11

08 год. 20 хв. м. Черкаси                                                                                

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі по тексту - УПФУ в м. Черкасах Черкаської області) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010 року в сумі 852,52грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як страхувальник зобов’язана сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески, що самостійно визначені в поданих до територіального органу Пенсійного фонду України розрахунках. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі не сплачувала, у зв’язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за листопад-грудень 2010 року складає 852,52грн.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Про дату, час та місце судового розгляду прави сторони були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з’явились.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника УПФУ в м. Черкасах Черкаської області.

Відповідач до суду також не з’явилась, причини повторноої неявки суду не повідомила.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом – Закон №400/97), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97 визначено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом – Закон №1058), в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону №1058 встановлено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками відповідно до ст. 14 Закону 1058 Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону; дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пунктах 5, 19 статті 11 цього Закону; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 цього Закону.

Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Судом встановлено, що відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.01.2005р. (а.с.19).

З огляду на викладені вище норми Закону №1058 відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Стаття 20 Закону №1058 визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до статті 4 Закону №400/97 страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до УПФУ розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті (а.с.6-11). Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 1936,71грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем частково сплачено борг в сумі 1084,19грн., а отже, сума боргу по сплаті страхових внесків за листопад-грудень 2010р. складає 852,52грн. Проте, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за цей період відповідачем в установлені строки не перераховані у зв’язку з чим утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків.

У зв’язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, була направлена вимога №Ф-77 від 01.02.2011р. на суму 6352,52грн. (а.с.12).

Частиною 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби а також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (ст.23 Закону №1058).

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 128, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код - 37930126) заборгованість зі сплати страхових внесків не загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010 року в сумі 852 (вісімсот п’ятдесят дві) гривні 52 копійки.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

повний текст постанови виготовлений 10.11.2011р.