Постанова № 19200868, 19.05.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1180/11

"19" травня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіДанилевич Н.А.

при секретаріХоростківського О.Я.

за участю:

представників позивачаПоліщук М.Б., Грицаєва М.Б.

представника відповідачаЗадорожного І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Поліс»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Поліс», надалі позивач, звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, надалі відповідач, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на підставі Акту перевірки від 12.10.2006 року, посадовими особами Тернопільської ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №000422309/0 від 31.10.2006 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість ПП «Поліс»в розмірі 22083,77 грн., в тому числі 14722,62 грн. основного платежу та 7361,15 грн. штрафних санкцій. Позивач не погоджується з висновком викладеним в Акті перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення просить скасувати, як незаконне.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити, пояснивши, що одним із виду діяльності ПП «Поліс»є електромонтажні роботи. В перевіряючий період з квітня 2004 року по серпень 2005 року вони закуповували товар у ПП «Багро», що стверджується видатковими та податковими накладними. Розрахунки між ПП «Поліс»та ПП «Багро»проводилися у безготівковій формі, товар їм доставлявся транспортом ПП «Багро». Товар закуповувався під виконання конкретних договорів по виконанню електромонтажних робіт. Крім того, представники позивачів пояснили, що вони не можуть нести відповідальності за те, що їх постачальниками не були задекларовані та сплачені податки до бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, подавши письмове заперечення та пояснивши, що контрагент позивача - ПП «Багро»не виступало власником переданих ПП «Поліс»товарно-матеріальних цінностей, поставка товару в розумінні п.п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не відбулася. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону по ПДВ позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесенні до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції. Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця - ПП «Багро», якому ПП «Поліс»перерахувало відповідні кошти повинно були сплатити відповідну суму ПДВ до Державного бюджету України. У відповідному податковому періоді ПП «Багро»таку суму податку не сплачувало і як наслідок вказані суми податку на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту ПП «Поліс».

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача, представника відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

12 жовтня 2006 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений Акт №17589/23-09/31830820, надалі Акт перевірки. (а.с.8-15)

Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки порушення приватним підприємством «Поліс»п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.4.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємство зависило податковий кредит за:

-за липень 2004 року на 1667 грн,;

-за вересень 2004 року на 3244,58 грн.;

-за жовтень 2004 року на 669,80 грн.;

-грудень 2004 року на 600,80 грн.;

-за лютий 2005 року на 186,65 грн.;

-за березень 2005 року на 720,19 грн.;

-за квітень 2005 року на 2574,56 грн.;

-за травень 2005 року на 1803,26 грн.;

-за липень 2005 року на 1650 грн.;

-за серпень 2005 року на 1605,78 грн., що всього загальну суму становить 14722,62 грн.

31 жовтня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000422309/0/72195, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі Акту перевірки від 12.10.2006р. №17589/23-09/31830820, за встановлені порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»приватному підприємству «Поліс»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14722,62 грн. основного платежу та 7361,15 грн. штрафних санкцій.

Приватним підприємством «Поліс»прийняте 31.10.2006р. Тернопільською ОДПІ податкове повідомлення-рішення №0000422309/0/72195 оскаржувалося до Тернопільської ОДПІ, ДПА в Тернопільській області та до ДПА України, однак рішеннями від 07.12.2006р. №82474/7/25-011, від 07.02.2007р. №1578/10/25-007 та від 17.04.2007р. №3702/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ залишено без змін.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон №168/97), який був чинним на момент виникнення правовідносин, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(пункт 11) надає право органам державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Як свідчать матеріали справи за результатами перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 14722,62 грн.

Тернопільська ОДПІ щодо завищення ПП «Поліс»податкового кредиту та обґрунтованості прийняттого податкового повідомлення-рішення № 0000422309/0 від 31.10.2006 року у запереченнях проти позову зазначає наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором кулівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перевезення (доставка) товару повинна бути оформлена відповідною документацією. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346. Відповідно до пункту 2 зазначеного Наказу ведення зазначених форм первинного обліку суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.п. 11.1-11.4, п.п. 11.5-11.7 п. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України», які затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Як зафіксовано в Акті перевірки посадовими особами ПП «Поліс»не представлено первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів автомобіля), що засвідчують перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальника ПП «Багро». Представлені документи для перевірки посадовими особами ПП «Поліс»підтверджують відсутність власних транспортних засобів на балансі підприємства та договорів оренди автомобіля для перевезення товару, документів, які б підтверджували оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад ПП «Поліс»не представлено.

Перевіряючими в Акті перевірки зроблений висновок, що ненадходження товарно-матеріальних цінностей на ПП «Поліс»від ПП «Багро»підтверджує і той факт, що ПП «Багро»не виступав власником реалізованого товару ПП «Поліс», а тому поставка товару в розумінні статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не відбулася. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ ПП «Багро»виписало податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали перехід права власності.

За твердженням відповідача, викладених у запереченні, ПП «Поліс»в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів.

Також, Тернопільська ОДПІ стверджує, що згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник - ПП «Багро», який повинен був сплатити відповідну суму ПДВ до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму податку не сплачував і як наслідок вказані суми податку на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту ПП «Поліс».

Виходячи з норм Закону України №168/97 та дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що твердження Тернопільської ОДПІ, викладенні в Акті перевірки та у заперечені на позов не ґрунтуються на нормах чинного, законодавства та спростовуються наступним.

Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону №168/97 передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як зазначено в Акті перевірки від 12.10.2006р. позивач по справі - ПП «Поліс»згідно свідоцтва №26746135 від 08.02.2002р, є платником податку на додану вартість.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону№168/97 не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До складу податкового кредиту звітного періоду за положеннями ст. 7 Закону №168/97 відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із вказаною нормою, а саме 7.4.1. ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на право включення суми ПДВ до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач представив суду належним чином завірені копії видаткових та податкових накладних на видачу товару №154 від 06.07.2004р., №196 від 25.08.2004р., №218 від 20.09.2004р., №248 від 25.10.2004р., №304 від 29.12.2004р., №37 від 18.02.2005р., №47 від 02.03.2005р., №68 від 28.03.2005р., №107 від 16.05.2005р., №138 від 21.06.2005р., №146 від 31.07.2005р., №191 від 23.08.2005р.; податкові накладні №154 від 06.07.2004р., №196 від 25.08.2004р., №218 від 20.09.2004р., №248 від 25.10.2004р., №304 від 29.12.2004р., №37 від 18.02.2005р., №47 від 02.03.2005р., №68 від 28.03.2005р., №107 від 16.05.2005р., №138 від II.06.2005р., №146 від 01.07.2005р., №191 від 23.08.2005р., а також платіжні доручення про перерахування коштів, а саме №44 від 06.07.2004р., №57 від 25.08.2004р., №59 від Я.08.2004р., №67 від 08.09.2004р., №81 від 26.10.2004р., №82 від 27.10.2004р., №85 від »4.11.2004р., №115 від 24.01.2005р., №125 від 17.02.2005р., №129 від 02.03.2005р., №140 від 8.03.2005р., №150 від 05.04.2005р., №151 від 12.04.2005р., №156 від 26.04.2005р., №172 від 9.05.2005р., №183 від 21.06.2005р., №184 від 22.06.2005р., №185 від 25.06.2005р., №187 від 1.07.2005р., №199 від 27.07.2005р., №201 від 15.08.2005р., №№212 від 23.08.2005р. (а.с.36-81)

Нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення правовідносин, не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції робіт. послуг), і вважається, що всі витрати платника податку є пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), відповідно до п.п. 5.11 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат ) складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом також встановлено, що діяльність ПП «Багро»припинено, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.05.2011 року.

Таким чином, врахувавши, що ПП «Поліс»в підтвердження правомірності включення сум податку до податкового кредиту за звітні періоди подав всі необхідні докази та документи, які вимагаються Законом України «Про податок на додану вартість»та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», та проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд не може прийняти, як доказ правомірності оскарженого рішення, твердження представника позивача про те що, за фактом фіктивного підприємництва стосовно службових осіб ПП «Барго»було порушено кримінальну справу за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та за фактом підроблення та використання підроблених документів оскільки така постанова про порушення кримінальної справи скасована 21.03.2006 року.

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної податкової інспекції від 31.10.2006 року №0000422309/0 про визначення приватному підприємству «Поліс» суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - в сумі 14722,62 грн. основного платежу та 7361,15 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст..254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Головуючий суддяДанилевич Н.А.