Постанова № 19200747, 14.09.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2279/11

"14" вересня 2011 р., Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої Подлісної І.М.

секретаря Подорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 березня 2011 року № 0000122304/0 та від 04 березня 2011 року № 0000132304/0

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верест»звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень. від 04 березня 2011 року № 0000122304/0 та від 04 березня 2011 року № 0000132304/0, посилаючись на те, що вони прийняті всупереч вимог чинного законодавства.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення рішення № 0000122304/0 від 04 березня 2011 року та № 0000132304/0 від 04 березня 2011 року.

Представник відповідача Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів викладених у запереченні на адміністративним позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, матеріали перевірки оформлено актом від 16 лютого 2011 року № 403/23-420/30588455.

Перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Верест»здійснювало роздрібну торгівельну діяльність за відсутності у нього документів дозвільного характеру (дозволи на розміщення будівель і споруд), які видаються органами місцевого самоврядування та іншими органами державного контролю для здійснення роздрібної торгівлі, у платника податків відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в зв'язку з відсутністю основних фондів, необхідних для провадження роздрібної торгівельної діяльності.

Недотримання істотних умов при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та недотримання виконання умов договорів, що, в свою чергу, свідчить про формальний характер відносин з контрагентами-нерезидентами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»укладено контракт з фірмою Zaklady Miesne «ZAKZEWSZCY»Darius Zakrzewski Spolka (Polska) від 13 січня 2009 року № 13/09, предметом якого є імпорт субпродуктів свинних, півтуші охолоджені та заморожені, сало свинне. Умови поставки - ООІІ - Україна (Тернопіль). Загальна вартість контракту 1 000 000 доларів США. Сальдо на початок перевірки відсутнє. За період, що перевірявся підприємством перераховано валютних коштів нерезиденту в розмірі 38 200 дол. США та імпортовано товару на суму 38 200 дол. США. Станом на 30 червня 2010 року по даному контракту заборгованість відсутня. Зазначеним договором не передбачено істотних умов, зокрема, щодо кількості, якості та ціни товару. Протягом періоду, що перевірявся сума податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості імпортованих товарно - матеріальних цінностей склала 5423471, 37 грн., сума податку на додану вартість з вартості реалізованих імпортних товарно - матеріальних цінностей склала 4669 490, 28 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість за період, охоплений перевіркою на підставі оборотно - сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», аналізу рахунків 702 «Доходи від реалізації товарів», 791 «Фінансові результати», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 643 «Податкові зобов'язання», а також реєстрів виданих податкових накладних, первинних документів (виписок банку та податкових накладних), встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»не належно оформлено первинні документи, що засвідчують зміст та обсяг господарських операцій, зокрема, товариством проводилась реалізація свинини охолодженої в напівтушках за адресою м. Тернопіль вул. Поліська, 2 безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Реалізація здійснювалась з використанням реєстратора розрахункових операцій моделі EUROCASA DP-50 (заводський номер 00000062) без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, що підтверджується даними електронного журналу (контрольна стрічка). Фіскальні чеки містять інформацію про суму проведеної дебіторської заборгованості та не містять інформації про кількість проданого товару, вартість одиниці виміру товару та його найменування. Перевіркою зроблено висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Верест»не здійснювало діяльності, яка підпадає під визначення торгівлі відповідно до Національного класифікатора України, оскільки у товариства встановлено відсутність торгівельного приміщення, обладнання, санітарних норм, персоналу та нормативно - технічної документації по охороні праці в торгівлі, тобто товариством не додержано в момент вчинення взаємовідносин в сфері ідентифікації контрагентів щодо встановлення необхідного обсягу необхідної дієздатності вимог, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, метою приведених вище взаємовідносин товариства із кінцевим споживачем, які відображені по регістрах синтетичного бухгалтерського обліку є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкової вигоди, оскільки не можливо підтвердити загальний обсяг отриманого доходу і податкові зобовязання з податку на додану вартість та підтвердити податковий кредит по операціях придбання ТМЦ.

В акті перевірки зазначено, що платником здійснювалися взаємовідносини за рахунок організацій господарської діяльності в порушення вимог законодавства без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі зазначених порушень, перевіркою зроблено висновок, що платником в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.5 статті 6, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і завищено обсяги поставок та обсяги придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності платника, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 5817409 грн. (в т.ч. завищення за грудень 2008 року - 229 227 грн., за лютий 2009 року - 369418 грн., за березень 2009 року - 659917 грн., за квітень 2009 року - 450314 грн., за травень 2009 р.- 814087 грн., за червень 2009 року 991287 грн, за липень 2009 року 639036 грн., за серпень 2009 року 472070 грн., за вересень 2009 року -159266 грн., за жовтень 2009 року 250245 грн., за листопад 2009 року -232438 грн., за грудень 2009 року -126034 грн., за лютий 2010 року - 74351 грн., за березень 2010 року 119276 грн., за квітень 2010 року 143471 грн., за травень 2010 року 28195 грн., за червень 2010 року 58 777 грн.) та відповідно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 6561868 грн. (в т.ч. за грудень 2008 року 80164 грн., за січень 2009 року - 209396 грн., за лютий 2009 року 381463 грн., за березень 2009 року 689302 грн., за квітень 2009 року 479611 грн., за травень 2009 року 891429 грн., за червень 2009 року 1066082 грн, за липень 2009 року 709501 грн., за серпень 2009 року - 506408 грн., за вересень 2009 року 101945 грн., за жовтень 2009 року 254057 грн., за листопад 2009 року 254246 грн., за грудень 2009 року 218533 грн., за січень 2010 року 73433 грн., за лютий 2010 року 73 291 грн., за березень 2010 року 285792 грн., за квітень 2010 року 142 420 грн., за травень 2010 року -144796 грн.).

В результаті допущених порушень при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, перевіркою встановлено заниження сум податку на додану вартість на 338 559, 00 грн. (в тому числі за грудень 2009 року на 2 232,00 грн., за січень 2010 року на 78 904, 00 грн., за лютий 2010 року на 41 022, 00 грн., за травень 2010 року на 216 401, 00 грн.) та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 473 680, 00 грн. (в тому числі за лютий 2009 року на 59 847, 00 грн., за липень 2009 року на 6 737, 00 грн., за серпень 2009 року на 70 465, 00 грн., за листопад 2009 року на 13 918, 00 грн., за січень 2010 року на 68 329, 00 грн., за квітень 2009 року на 11 446, 00 грн., за червень 2010 року на 242 938, 00 грн.).

Відповідно до пункту 6.19 статті 6 ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна і оптова торгівля. Терміни та визначення понять», торгівельний об'єкт - майновий комплекс, який займає окрему капітальну споруду або який розміщено в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної або некапітальної споруди та має приміщення для провадження торгівельної діяльності.

Згідно до статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2806-ІУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, і без наявності якого суб'єкт господарювання не може проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Дозвільні органи - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільно характеру. Місцеві дозвільні органи - територіальні (місцеві органи) центральних органів виконавчої влади їх посадові особи уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру у межах відповідної адміністративно - територіальної одиниці, об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі об'єкт), - споруда, будівля, приміщення, які використовуються суб'єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності певного виду.

Відповідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375, роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами. Роздрібну торгівлю класифікують за місцем торгівлі - торгівля в магазинах, кіосках та з лотків, фірмах посилкової торгівлі за допомогою рознощиків та вуличних торговців, споживчих кооперативів, аукціонних фірм тощо. Торгівлю у магазинах класифікують також за видами товарів - торгівля новими та уживаними товарами, продаж у спеціалізованих та неспеціалізованих магазинах та, якщо у спеціалізованих магазинах, то, крім того, за асортиментом товарів.

Згідно з визначенням, наведеним у наказі Держкомстату України «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарств»від 24 жовтня 2005 року №327, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання з продажу (без перероблення) населенню нових та вживаних товарів, призначених переважно для споживання громадянами (приватними особами) або домашніми господарствами, у магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилкових торгових фірмах, торговими посередниками тощо.

Відповідно до пункту 1 статті 698 Цивільного кодексу України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. . Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.04.1991р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»- зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 року № 959-ХІ передбачено, що здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулювання також законами відповідних держав.

Згідно до статті 26 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»економічні відносини України з іншими державами регулюється відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та пунктом 2 статті 9 даного Закону передбачено обов'язкові реквізити первинних та облікових документів.

Згідно з пунктом 6 статті 6 Закону - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей, розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, методичні рекомендації щодо їх застосування та форми первинних документів, якими документуються господарські процеси в відповідній галузі.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 та 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Згідно з пунктом 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №105/5296, Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). І повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; індивідуальний податковий номер платника ПДВ, індивідуальний код за ЄДРПОУ, кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ; форма оплати сума коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів за чеком; літерне позначення ставки ПДВ; сума ПДВ, номер чека, дата, час проведення розрахунку; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій; «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК»та логотип виробника.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту Закон № 168/97-ВР), який діяв до 1 січня 2011 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (підпункти 7.3.6 та 7.5.2 пунктів 7.3 та 7.5 статті 7 Закону).

Відповідно до пункту 6.4 статті 6 Закону № 168/97-ВР, місцем поставки товарів вважається: а) якщо товари відправляються або транспортуються продавцем чи покупцем або третьою особою - місце, де товари фактично перебувають на момент відправлення або транспортування; у разі постачання товарів, які збираються або монтуються з проведенням пусконалагоджувальних робіт або без проведення таких робіт постачальником, чи від його імені - місце, де такі товари монтуються або збираються; у разі якщо ці товари з технічних, технологічних або інших аналогічних причин не можуть бути доставлені отримувачу інакше, як в розібраному або у незібраному стані, - місце, де товари перебувають на момент відправлення або транспортування особі, якій вони поставляються; б) якщо товари не відправляються або не транспортуються - місце, де товари перебувають на момент поставки.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закон № 168/97- ВР).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); (б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

В підпункті 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР зазначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної") або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За результатами розгляду акта перевірки від 16 лютого 2011 року № 4 03/23-420/30588455 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення від 04 березня 2011 року: № 0000122304/0, яким донараховано 423 198,75 грн. податку на додану вартість, в тому числі 338 559,0грн. за основним платежем та 84 639,75 грн. штрафних санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу;

№ 0000132304/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий, липень, серпень, листопад 2009 року та січень, квітень, червень 2011 року на 473680,0 грн., та враховуючи, що суми бюджетного відшкодування за лютий, липень, серпень, листопад 2009 року у розмірі 150 967,0 грн. відшкодовано платнику, застосовано 37 741,75 грн. штрафних санкцій з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що дії Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції є правомірними, податкові повідомлення рішення були прийняті обґрунтовано на підставі та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства України.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що вказана перевірка проводилась за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р., який раніше уже був обревізований і жодних порушень встановлено не було, оскільки як вбачається із наданих довідок про результати перевірок у них вказано, що остаточні висновки щодо правильності декларування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях по ПДВ будуть зроблені після отримання матеріалів зустрічних перевірок по всій ланці постачальників до товаровиробників при проведенні комплексної перевірки платника податку.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 163 КАС України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 04 березня 2011 року № 0000122304/0 та від 04 березня 2011 року № 0000132304/0 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяПодлісна І.М.

копія вірна

СуддяПодлісна І.М.