Постанова № 19200421, 13.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2011 року Справа № 2а-8499/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Кулигіні А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне. 04.07.2008 ОСОБА_1 звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 11.07.2008 в звязку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи їй було надано статус безробітного. Допомога по безробіттю виплачена за період з 11.07.2008 по 20.05.2009. 22.03.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості (протокол № 11/09) та було встановлено, що згідно листа ЗАТ «Нива» від 14.03.2011 ОСОБА_1 працювала згідно трудової угоди з 01.02.2009 по 31.05.2009 та отримала дохід в розмірі 8222,27 грн., згідно листа ВАТ «Луганськмлин» від 14.03.2011 ОСОБА_1 працювала згідно трудової угоди з 05.02.2009 по 15.02.2009 та отримала дохід у розмірі 766,38 грн. 20.05.2009 ОСОБА_1 була знята з обліку, у звязку з відмовою від послуг служби зайнятості. Таким чином, в період перебування на обліку з безробіття та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, ОСОБА_1 була зайнятою особою та виходячи з цього, не мала права на виплату допомоги по безробіттю. Відповідачу був направлений лист-повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 1300,64 грн. в пятнадцятиденний термін з моменту отримання цього листа. Лист-повідомлення відповідачем отриманий 25.03.2011. ОСОБА_1 у добровільному порядку сплатила частину боргу у розмірі 975,07 грн., залишок складає 325,57 грн. Підставою звернення до суду є порушення інтересів держави, а саме нанесення шкоди неправомірними діями відповідача Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Отже, відповідачка повинна повернути частину суми допомоги по безробіттю, яку на момент подачі позовної заяви вона не сплатила, а саме у сумі 325,57 грн. Позивач просить стягнути з відповідачки залишок незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 325,57 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, пояснила що не сплатила залишок незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 325,57 грн. у звязку зі знаходженням у скрутному фінансовому становищі.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Судом встановлено, що 04.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Луганського міського центру зайнятості з заявою для вирішення питання щодо її працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.10).

11.07.2008 року службою зайнятості відповідачці був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.11).

Згідно до п.5 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що з метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих відповідачкою до державної служби зайнятості. У результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, позивачем було складено акт № 171/09 від 22.03.2011 року (а.с.13).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_1 стала на облік в Луганський міський центр зайнятості - 04.07.2008 року, статус безробітного отримала - 11.07.2008 року, з 01.02.2009 року по 31.05.2009 року працювала на ЗАТ «Нива» згідно трудової угоди та отримала доходи у сумі 8222,27 грн., з 05.02.2009 року по 15.02.2009 року працювала у ВАТ «Луганськмлин» згідно трудової угоди та отримала доходи у сумі 766,38 грн. Допомогу по безробіттю відповідачка отримала з 01.02.2009 року по 19.05.2009 року в сумі 1300,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до отриманої позивачем інформації від ЗАТ «Нива» відповідач дійсно працювала на підприємстві згідно трудової угоди та за відпрацьований період отримала дохід у розмірі 8227, 27 грн. (а.с.12).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

22.03.2011 року Луганським міським центром зайнятості був складений наказ № 27-б про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 01.02.2009 року по 19.05.2009 року в сумі 1300,64 грн. (а.с.15).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_1 Луганським міським центром зайнятості було направлено повідомлення № 1/01-1106 від 22.03.2011 року, в якому вказано про необхідність повернення до центру зайнятості протягом 15 календарних днів з дня отримання цього повідомлення незаконно отриманих коштів в сумі 1300,64 грн. (а.с.22).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачкою з 01.02.2009 року по 19.05.2009 року підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості (а.с.11).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку сплатила Луганському міському центру зайнятості частину коштів незаконно отриманих нею, як допомога по безробіттю в сумі 975,07 грн., позовні вимоги в сумі 325,57 грн. відповідачка у судовому засіданні визнала у повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості (р/р 37170971900003, код платежу 50040100, УДК в м. Луганську, код 24046582, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 325,57 грн. (триста двадцять пять грн. 57 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 13 жовтня 2011 року.

СуддяО.П. Островська