Постанова № 19200088, 01.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року 2а-3520/11/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,

представника позивача: Калісської Н.І.,

представника відповідача: Борисова І.І.,

представника третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»

до

третя особа Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

Броварська обєднана державна податкова інспекція Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва, третя особа: Броварська обєднана державна податкова інспекція Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002502311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 135348,00 грн., з яких: 108278,00 грн. за основним платежем, 27 070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002512311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 169184,00 грн., з яких: 135347,00 грн. за основним платежем, 33837,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інсайд груп». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Айнхель Україна»та ТОВ «Інсайд Групп»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно віднесено до валових витрат витрати на оплату товару, який придбано у ТОВ «Інсайд Групп», що, у свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір купівлі-продажу мав реальний характер товар поставлений контрагентом та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Айнхель Україна»та ТОВ «Інсайд Групп», є нікчемним та не спричиняє реального настання правових наслідків, а ТОВ «Інсайд Групп»здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкові повідомлення - рішення правомірними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»є юридичною особою та зареєстроване Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією Київської області 15.02.06 за №10731020000008650. У звязку із зміною місцезнаходження, позивачу видано нове Свідоцтво серії А00 №696590. Як платник податків ТОВ «Айнхель Україна»взяте на податковий облік в Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва з 17.02.06 за №15030, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 10.09.2007 та, відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 13.05.2011 №100335894, виданого у звязку зі зміною місцезнаходження, є платником податку на додану вартість до теперішнього часу.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля електропобутовими приладами, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, ремонт інших побутових електричних приладів.

20 червня 2008 року між позивачем та ТОВ «Інсайд Групп»було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого, TOB «Інсайд Групп»взяло на себе зобовязання систематично поставляти побутову техніку, аксесуари та інші товари згідно конкретних замовлень, а ТОВ «Айнхель Україна» зобовязувалось оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайд Групп»є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.03.2008 за №15561020000031494. Взяте на податковий облік в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси з 17.03.08 за №50608. ТОВ «Інсайд Групп»до 02.06.2009 було зареєстроване як платник податку на додану вартість. З 02.06.2009 у звязку з ліквідацією. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 21.03.2008 №100106262 анульоване з 02.06.2009 у звязку з ліквідацією товариства.

На виконання договору купівлі-продажу від 20.06.2008 №2, що укладений між ТОВ «Айнхель Україна»та ТОВ «Інсайд Групп», позивач перерахував ТОВ «Інсайд Групп» кошти у розмірі 649667,25 грн.

За здійсненими господарськими операціями позивач відніс до валових витрат витрати на придбання товару у ТОВ «Інсайд Групп»у розмірі 649667,25 грн та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних у розмірі 108277,88 грн.

З 30.05.2011 по 03.06.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Інсайд Групп» за період липень, серпень, жовтень 2008 року (акт перевірки від 10.06.2011 №6941/23-11/34189256).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 108 278,00 грн.;

пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 135 347,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не дотримано вимоги частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України, статей 203 та 208 Цивільного кодексу України, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що, у свою чергу, призвело до порушення вищезазначених норм чинного законодавства.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договір, укладений між позивачем і ТОВ «Інсайд Групп», є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного отримання товарів, фактично ніякі товари контрагентом не поставлялися, а договір укладено лише задля незаконного зменшення обєктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги матеріали кримінальної справи за №201201100006, яка порушена відносно невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних субєктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Під час проведених оперативно-розшукових заходів посадовими особами СВ ПМ ДПА в Одеській області встановлено, що одним з фіктивних субєктів господарської діяльності, задіяних у незаконній схемі, є ТОВ «Інсайд Групп». Зазначене підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У ході розслідування кримінальної справи у якості свідка було допитано ОСОБА_3 директора ТОВ «Інсайд Групп», копія протоколу допиту якого міститься у матеріалах справи (а.с. 68-71). Під час допиту ОСОБА_3 повідомив, що ніяких документів, повязаних з діяльністю ТОВ «Інсайд Групп» він не підписував, договорів не укладав, печаткою ніколи не користувався і в нього вона не знаходилась. ТОВ «Інсайд Групп» шляхом обману і за грошову винагороду було зареєстроване на його імя. Директором він є лише формально.

Крім того, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладена інформація, яка міститься у базі АІС «РПП», про присвоєння ТОВ «Інсайд Групп» стану припинено (ліквідовано, закрито).

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002502311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 135348,00 грн., з яких: 108278,00 грн. за основним платежем; 27 070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002512311/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 169184,00 грн., з яких: 135347,00 грн. за основним платежем; 33837,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Законом встановлено, що лише визначена особа, яка наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, може укладати договори з іншими субєктами господарювання. Таким чином, оскільки посадова особа ТОВ «Інсайд Групп» документи не підписувала, печаткою не користувалася, суд вважає правочин, вчинений між позивачем та контрагентом, нікчемним у силу закону.

Крім цього, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у звязку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат витрати на придбання товару, робіт, послуг та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по поставці товарів, позивач посилався на наявність договору купівлі-продажу від 20.06.2008 №2, платіжних доручень, податкових накладних, прибуткових та видаткових накладних, які були оформлені на виконання зазначеного договору, що укладений між ТОВ «Інсайд Групп»та ТОВ «Айнхель Україна».

Проте, суд зазначає, що договір, податкові накладні, видаткові накладні, які позивач надав на підтвердження товарності поставок товарів за договором купівлі-продажу від 20.06.2008 №2, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Інсайд Групп», про що свідчать пояснення ОСОБА_3 (а.с.68-71). Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

У ході розгляду справи у судовому засіданні у якості свідка допитано директора ТОВ «Айнхель-Україна» ОСОБА_4, який пояснив, що він особисто приймав товар, що поставлявся ТОВ «Інсайд Групп» 13.10.2008 та 29.10.2008 та заповнював картки складського обліку матеріалів, проте не зміг вказати вид, назву чи марку транспортного засобу, яким привозили товар. Зазначив лише, що це були фури, товар відвантажували робітники ТОВ «Айнхель Україна» - 3 кладовщики за адресою: вул. Металургів,47, водія він не памятає.

Також, у судовому засіданні у якості свідка була допитана одна з посадових осіб Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва - ОСОБА_5, яка повідомила суду, що під час перевірки вона досліджувала документи, товар у складі не перераховувала, підтвердити, що вид товару, який перебував у складі позивача на момент перевірки був саме тим видом товару, який поставлений ТОВ «Інсайд Групп», не змогла.

Крім цього, представник позивача надав суду копії картки №1 складського обліку матеріалів. Однак, суд не бере їх до уваги як доказ товарності господарської операції, оскільки у зазначеному документі (а.с. 47, 48) вказано прихід матеріалу фрезер 1020 Вт за 09.10.2008, водночас, у своїх поясненнях директор ТОВ «Айнхель Україна» зазначав, що поставка товарів ТОВ «Інсайд Групп» здійснювалась 13.10.2008 та 29.10.2008. У копії картки складського обліку матеріалів (а.с. 55-58) за 29.10.2008 не зазначено від кого отримано товар та який саме. Будь-яких інших доказів, які б свідчили, що товар, який перебуває у складі позивача поставлений 13.10.2008 та 29.10.2008 саме ТОВ «Інсайд Групп» позивачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення відповідних господарських відносин.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну поставку товарів та реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані договори є нікчемними відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Інсайд Групп» на підставі договору від 20.06.2008 №2 у розмірі 649667,25 грн. та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 108277,88 грн. на підставі виписаних контрагентом податкових накладних.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосування до ТОВ “Інсайд Груп” штрафних санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 04 листопада 2011 року.