Постанова № 19200016, 03.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2676/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Приймака М.П., Овдіюка Д.В.,

представника відповідача Шептур Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Любешівської районної ради до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2011 року № 0000022301 та № 0000032301,

ВСТАНОВИВ:

Любешівська районна рада звернулася з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - Камінь-Каширська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2011 року: № 0000022301, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 181622,50 грн., з них 145298,00 грн. за основним платежем та 36324,50 грн. за штрафними санкціями, та № 0000032301 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227028,12 грн., з них 181622,50 грн. за основним платежем та 45405,62 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дані податкові повідомлення-рішення прийняті Камінь-Каширською МДПІ на підставі висновків акта позапланової виїзної перевірки від 14 квітня 2011 року № 130/23/23250722 з питань повноти сплати податку на прибуток та податку додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. Актом перевірки встановлено факт порушення абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 181622,50 грн., а також порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податок на додану вартість на загальну суму 145298,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкової інспекції та прийнятими рішеннями, вказуючи на їх необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства з таких підстав.

Любешівською районною радою від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області на аукціоні 26 квітня 2010 року було продано обєкт незавершеного будівництва "Любешівський молокозавод", про що укладено договір купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року. Дане майно на балансі Любешівської районної ради не перебувало. Рішенням господарського суду Волинської області від 14 травня 2008 визнано право спільної власності на обєкти незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району, а Любешівська районна рада від імені останніх здійснює управління обєктами спільної власності територіальних громад сіл, селища Любешівського району. Кошти від продажу майна Любешівського молокозаводу надійшли на рахунок № 31515905700240 «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній республіці Крим та майна, що знаходиться в комунальній власності», а з нього - на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району № 3152906324809 «Бюджет розвитку».

За період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року рахунки, на які надійшли кошти від реалізації майна, для Любешівської районної ради не відкривалися. Тому Любешівська районна рада прибутку від продажу комунального майна не отримувала і відповідно обовязків щодо слати податку на прибуток, реєстрації платником податку на додану вартість та сплату цього податку у неї не було.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с.58-61) його вимог не визнав, в задоволенні позову просив відмовити повністю з наступних підстав.

Любешівська районна рада включена до реєстру неприбуткових організацій з 02 липня 2008 року.

Позивачем від імені територіальної громади сіл, селища Любешівського району було відчужено на підставі договору купівлі-продажу обєкт незавершеного будівництва "Любешівський молокозавод". Вартість цього майна, проданого з аукціону, становить 726490,00 грн.

Відповідно до пункту 17.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» органи місцевого самоврядування є неприбутковими організаціями. При цьому звільняються від оподаткування доходи неприбуткових операцій, визначені в абзаці «а» підпункту 7.11.1 цієї статті. Доходи, отримані від продажу обєкта незавершеного будівництва не є доходами, що звільнені від оподаткування. А тому згідно з підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 цього Закону Любешівська районна рада зобовязана сплатити податок на прибуток із суми отриманих доходів.

Оскільки сума, отримана від продажу комунального майна склала 726490,00 грн., тобто більше 300000,00 грн., то відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач зобовязаний був зареєструватися платником податку на додану вартість. Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Позивач заяву про реєстрацію платником на додану вартість не подав, однак він несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Позивачем не виконано вказані вище вимоги закону, а тому податковими повідомленнями-рішеннями від 29 квітня 2011 року № 0000022301 та № 0000032301 на підставі акта перевірки йому визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосовано штрафні санкції.

У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримують з підстав, викладених у ньому, та просять позовні вимоги задовольнити повністю. Представник Овдіюк Д.В. додатково зазначає, що при визначенні суми податків Камінь-Каширська МДПІ не врахувала, що частина коштів за договором купівлі-продажу (41056,09 грн.) надійшла як винагорода на рахунок організатора аукціону філії «Волинський аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», а тому податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000022301 та № 0000032301 є незаконними і з цієї підстави.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні та додатковому поясненні про визначення суми податкових зобовязань (а.с.118-119).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 квітня 1996 року Любешівська районна рада зареєстрована як юридична особа Любешівською районною державною адміністрацією Волинської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 788828 (а.с.52), з 01 січня 1996 року за № 152 перебуває на обліку в Любешівському відділенні Камінь-Каширської МДПІ (а.с.65), внесена до Реєстру неприбуткових установ (організацій) за ознакою неприбутковості 0003.

З 31 березня 2011 року по 07 квітня 2011 року Камінь-Каширською МДПІ на підставі направлення на перевірку від 31 березня 2011 року № 12, наказу від 31 березня 2011 року № 139 та відповідно до пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України) була проведена позапланова виїзна перевірка Любешівської районної ради з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2011 року № 130/23/23250722 (а.с.66-78; далі акт перевірки).

Вказаним актом перевірки зафіксовано факт порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 181622,50 грн., а також порушення підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями): занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145298,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав до Камінь-Каширської МДПІ заперечення до акту перевірки від 20 квітня 2011 року № 159/3.6 (а.с.90-92). Камінь-Каширська МДПІ висновком від 27 квітня 2011 року № 2093/23-103 (а.с.95-97) відмовила у задоволенні вимог, викладених у запереченні на акт перевірки.

На підставі акта перевірки Камінь-Каширською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000022301 (а.с.22), яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 181622,50 грн. (за основним платежем 145298,00 грн., за штрафними санкціями 36324,50 грн.), та № 0000032301 (а.с.23) про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227028,12 грн. (за основним платежем 181622,50 грн. та за штрафними санкціями 45405,62 грн.).

За результатами адміністративного оскарження Любешівською районною радою податкових повідомлень рішень від 29 квітня 2011 року № 0000022301 та № 0000032301 зазначені повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення (а.с.24- 30).

Підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності та податку на додану вартість стали операції з продажу обєкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод».

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 14 травня 2008 року у справі № 3/20-75 за позовом Любешівської районної ради до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с.36-40), було визнано за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району право спільної власності на обєкти незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу, що знаходяться за адресою: смт. Любешів, вул. Галана 1б.

Частиною третьою статті 16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частин четвертої та пятої статті 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, Любешівська районна рада здійснює управління обєктами спільної власності територіальних громад сіл, селища Любешівського району, від імені та в інтересах територіальних громад здійснює права суб'єкта комунальної власності, в тому числі й щодо обєкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод».

Рішенням Любешівської районної ради від 30 січня 2007 року № 8/12 надано дозвіл на відчуження незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» шляхом продажу через аукціон (а.с.33), а рішенням від 12 лютого 2010 № 27/15 (а.с.34) продаж обєкта «Любешівський молокозавод» було доручено провести філії «Волинський аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» та встановлено стартову ціну продажу - 726490,00 грн.(без податку на додану вартість).

За результатами проведеного аукціону 30 квітня 2010 року від імені територіальної громади сіл, селищ Любешівського району Волинської області (продавець) Любешівською районною та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (а.с.31-32).

Згідно з умовами договору, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 236, продавець передає незавершений будівництвом обєкт "Любешівський молокозавод" у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього суму, визначену у протоколі аукціону від 26 квітня 2010 року № 125, затвердженого головою Любешівської районної ради 26 квітня 2010 року - 726490, 00 грн. без податку на додану вартість; покупець кошти зобовязаний внести на розрахунковий рахунок продавця № 31515905700240 протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору; термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків ціни продажу обєкта.

На рахунок місцевого бюджету Любешівського району № 31515905700240 за кодом доходів «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній республіці Крим, та майна, що знаходиться у комунальній власності» від покупця ОСОБА_5 надійшли кошти у сумі 685593,90 грн., які були зараховані на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району № 3152906324809 «Бюджет розвитку». Дана обставина підтверджується листом від 05 квітня 2011 року № 408 фінансового управління Любешівської районної державної адміністрації (а.с.82) на запит Камінь-Каширської МДПІ від 01 квітня 2011 року № 1772\23-103 (а.с.80).

Зазначені вище обставини знайшли підтвердження і в акті перевірки.

Однак даний адміністративний спір зумовлений різним розумінням позивачем та відповідачем застосування норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Суд, вирішуючи спір, погоджується з висновками Камінь-Каширської МДПІ щодо наявності підстав за операціями продажу обєкта нерухомості, що є предметом договору від 30 квітня 2010 року, для утримання і сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Так Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

У розумінні цього Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Виходячи зі змісту названої статті, ознака неприбутковості не повинна впливати на статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, операції згідно з договором купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року є поставкою товарів у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» та є обєктом оподаткування.

Любешівська районна рада, здійснюючи представницькі функції по управлінню та розпорядженню майном комунальної власності, була зобовязана зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення операцій за договором купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року перевищує 300000,00 грн.

Пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено: «Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування».

Любешівська районна рада добровільно не зареєструвалася платником на додану вартість. Повідомлення про необхідність здійснення такої реєстрації надіслано Любешівській районній раді листом Любешівського відділення Камінь-Каширської МДПІ від 19 листопада 2010 року № 2291 (а.с.105-106), листом Державної податкової адміністрації у Волинській області від 27 грудня 2010 року № 5779/10/15-212 (а.с.112-114).

Отже, Любешівська районна рада несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України: «Про податок на додану вартість»: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Цим обумовлено, що визначаючи загальну вартість поставки, подавець додатково до ціни поставки нараховує податок на додану вартість, яку сплачує покупець у ціні товару. Сплачений у ціні податок на додану вартість бере участь у розрахунку податкового зобовязання за правилами статті 7 цього Закону. Тобто, юридична природа цього податку обумовлює, що фактично кошти для його сплати платником надходять від покупця, який їх сплачує в ціні товару.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України, що передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Тобто, зарахування коштів до відповідного бюджету податку на додану вартість та коштів від реалізації комунального майна - здійснюється органами Державного казначейства України за правилами Бюджетного кодексу України, а Любешівська районна рада була зобовязана зареєструватися платником податку на додану вартість та, визначаючи вартість обєкта нерухомості, який є комунальною власністю і щодо якого прийнято рішення про його відчуження через аукціон, - нарахувати податок на додану вартість. Водночас, при визначенні ціни продажу обєкта нерухомості податок на додану вартість нараховано не було (рішення Любешівської районної ради від 25 лютого 2010 року № 27/15 а.с.34).

Водночас, суд вважає, що Камінь-Каширською МДПІ помилково проведено розрахунок суми податку, який підлягає сплаті в бюджет, із суми 726490,00 грн.

Так згідно з додатковими поясненнями відповідача (а.с.118-119), розрахунку фінансових санкцій (а.с.111), відповідач визначив податок із суми поставки 726490,00 грн. Однак дослідженими у судовому засіданні доказами встановлено, що за операцію відчуження обєкта комунальної власності в місцевий бюджет надійшли кошти у сумі 685593,90 грн., що відображено в акті перевірки (а.с.70), листі фінансового управління Любешівської районної державної адміністрації від 05 квітня 2011 року № 408 (а.с.82).

При цьому Камінь-Каширською МДПІ не було враховано, що ціну договору (726490,00 грн.) також становлять кошти у сумі 72649,00 грн. десять відсотків початкової ціни продажу (пункт 3.1. договору від 30 квітня 2010 року, а.с.31). Угодою від 23 березня 2010 року № 919/8 між Любешівською районною радою та філією «Волинський аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (Організатор за договором) (а.с.120) визначено, що вступний внесок переможця торгів за вирахуванням винагороди Організатора, витрат на виконання робіт КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та витрат на інформаційне повідомлення, якщо такі не були сплачені згідно з пунктом 3.2 угоди до проведення аукціону, Організатор перераховує на рахунок Продавця (Любешівської районної ради). Кошти у сумі 31592,91 грн. - залишок від суми вступного внеску покупця у розмірі 72 649,00 грн., - перерахований Організатором аукціону на рахунок місцевого бюджету після відрахування власної винагороди.

Про ці обставини Любешівська районна рада інформувала Камінь-Каширську МДПІ в запереченні на акт перевірки (а.с.90-92) з наданням довідки про рух грошових коштів по наданню послуг з організації та проведення аукціону (а.с.93), акта № 137 здачі-прийняття робіт (а.с.94), зі змісту яких вбачається, що Організатор торгів отримав зі вступного внеску винагороду у сумі 41056,00 грн.(в тому числі 6842,68 грн. податок на додану вартість). Тобто, зазначена сума коштів належить іншій особі, яка здійснила оподаткування податком на додану вартість операцію з надання послуг. Відтак, оподаткуванню з боку позивача підлягає поставка на суму 685593,90 грн. (а не 726490,00 грн., як визначив відповідач).

При цьому суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. У даному випадку першою подією є дата надходження коштів. Про це прямо зазначено в договорі від 30 квітня 2010 року, оскільки пунктом 4.1 було обумовлено, що передача обєкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін з дня повної сплати вартості придбаного обєкта (а.с.31). Любешівська районна рада листом від 16 листопада 2011 року № 391/3.8 (а.с.107-108) повідомила податковий орган за місцем реєстрації, що кошти за проданий обєкт надходили частинами, а тому передавальний акт між Любешівською районною радою та ОСОБА_5 підписано 08 листопада 2010 року (кошти надходили 12 та 31 травня, 15 червня, 08 серпня, 25, 27, 29 жовтня 2010 року).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 29 квітня 2011 року № 0000022301 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10224,03 грн., в тому числі 8179,22 грн. за основним платежем та 2044,8 грн. за штрафними санкціями є незаконним і в цій частині підлягає скасуванню: сума податку на додану вартість становить 137118,78 грн. (685593,90 грн. х 20%), а штрафної санкції 34279,70 грн. (137118,78 грн. х 25%); зайво нараховано податкове зобовязання у сумі 8179,22 грн. за основним платежем (145298,00 грн. 137118,78 грн.) та 2044,80 грн. за штрафними санкціями (36324,50 грн. 34279,70 грн.), всього 10224,02 грн.

При перевірці податкового-повідомлення рішення від 29 квітня 2011 року № 0000032301 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 27028,12 грн. на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України суд дійшов висновку, що воно прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, непропорційно (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками цього податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік неприбуткових установ та організацій: відповідно до підпункту 7.11.1 «а» пункту 7.11 статті 7 такими організаціями є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установами або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до підпунктом 7.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "а" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 цього Закону також встановлено, що у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним роком перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним роком у строки, встановлені для інших платників податку. Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.

Отже, підпунктом 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено випадки, за яких доходи неприбуткових організацій звільняються від оподаткування податком на прибуток, а підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 цього Закону - порядок визначення податку на прибуток.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів. Статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Згідно зі статтею 63 цього Закону доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Виходячи з положень статті 71 Бюджетного кодексу України, бюджет розвитку місцевого бюджету можна визначити як частину місцевого бюджету, що формується у складі спеціального фонду місцевого бюджету. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають в себе кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 статті 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є, зокрема кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до листа головного управління Державного казначейства України у Волинській області від 26 вересня 2011 року № 03-12/1656 (а.с.35) рахунки для зарахування надходжень до районного бюджету для Любешівської районної ради не відкриваються; такі рахунки на підставі наказу Державного казначейства України від 02 грудня 2002 року № 221 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України» відкриваються для відповідного бюджету районного, сільських.

Відповідачем не заперечується факт, що кошти з розрахункового рахунку бюджету Любешівського району № 3151905700240 надійшли на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району № 3152906324809 «Бюджет розвитку» за кодом доходів бюджету 31030000 «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономінй республіці Крим, та майна, що знаходиться у комунальній власності» (а.с.82).

Суд вважає, що у даному випадку кошти, які надійшли від продажу комунального майна, є доходами, що відповідно до Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 N 659 (далі - Перелік, чинний на час виникнення правовідносин), належать до четвертої підгрупи першої групи. До цієї підгрупи відносяться кошти, які надходять від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи.

Таким чином, кошти від продажу Любешівською районною радою, яка є неприбутковою організацією, майна, що перебуває в комунальній власності (обєкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод»), є власними надходженнями субєкта комунальної власності до бюджету розвитку місцевих бюджетів і в силу підпункту 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають оподаткування податком на прибуток.

Крім того, варто зазначити, що природа податку на прибуток підприємств комунальної власності (району або міста республіканського чи обласного значення) така, що він є доходом місцевого бюджету, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (регулюючим доходом, який закріпляється за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно із законодавством). А тому податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності є нерозсудливим та непропорційним.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Камінь-Каширською МДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000032301, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227028, 12 грн. (181622, 5 грн. за основним платежем та 45405, 62 грн. за штрафними санкціями), зазначені вище обставини та норми чинного законодавства не були враховані, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Отже, адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 29 квітня 2011 року № 0000032301 повністю, а податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000022301 - в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10224,03 грн. (з них 8179,22 грн. за основним платежем та 2044,8 грн. за штрафними санкціями) з підстав викладених вище.

Керуючись статтею 2, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі статті 71 Бюджетного кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної інспекції від 29 квітня 2011 року № 0000032301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної інспекції від 29 квітня 2011 року № 0000022301 в частині визначення податкового зобовязання у сумі 10224,02 грн. (десять тисяч двісті двадцять чотири грн. 02 коп.), в тому числі 8179,22 грн. за основним платежем та 2044,8 грн. за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 08 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк