Ухвала суду № 19200011, 07.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог

07 листопада 2011 року Справа № 2а/0370/2895/11 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву Державного підприємства “Волиньвугілля” до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійснених в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 805/308/1601/32365965, та визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Волиньвугілля» звернулося з позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійснених в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 805/308/1601/32365965, та визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501.

Ухвалою судді від 26 жовтня 2011 року позовну заяву було залишено без руху.

У встановлений строк недоліки позовної заяви позивачем усунуті.

Однак позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійсненних в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 805/308/1601/32365965, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у звязку з чим у відкритті провадження в цій частині позовних вимог слід відмовити на підставі пункту1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України “Про Конституційний Суд України” стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23 червня 1997 року N 2-зп, справа N 3/35-313).

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У тому випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова і службова особа) у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Як вбачається із позову, позивач фактично не погоджується зі змістом акта позапланової документальної невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року (його висновками і розрахунками) та просить визнати його неправомірним. Тобто, предметом оскарження у даному випадку є зазначений вище акт перевірки.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Оскільки акт встановлює лише виявлені порушення під час перевірки, однак не породжує будь-яких правових наслідків (не встановлює прав і обовязків для платника податків), то він так само не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

До адміністративного суду може бути оскаржене рішення субєкта владних повноважень, прийняте за наслідками перевірки, чи дія (бездіяльність), які перешкоджають реалізації особою законних прав, впливають на її права та інтереси.У данному випадку це податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки і його розрахунків.

Таким чином, у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними (незаконними) розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійсненних в акті перевірки № 805/308/1601/32365965 слід відмовити.

Керуючись статтею 109 КАС України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства “Волиньвугілля”до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійснених в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 805/308/1601/32365965, та визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501 в частині визнання неправомірними розрахунків сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток підприємства, здійснених в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 805/308/1601/32365965, відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖ.В.Каленюк