Постанова № 19181230, 07.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2011 № 12/5026/1466/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 30.09.2008 р. Жашківським РВУМВС України в Черкаській області)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 01.09.2011 р.

у справі № 12/5026/1466/2011 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маньківська

пересувна механізована колона №204»

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 4783,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Маньківська пересувна механізована колона №204» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу по орендній платі згідно договору оренди №01/01/10 від 01.01.2010 р. у розмірі 4783,25 грн.

23.08.2011 р. позивачем було подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просив внести зміни до позовної заяви від 21.06.2011 р. №420 та читати замість: «позовна заява про стягнення орендної плати» та «заборгованість по орендній платі» читати «заборгованість згідно договору від 01.01.2010 р. №01/01/10».

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.09.2011 р. у справі №12/5026/1466/2011 стягнуто з відповідача на користь позивача 4783,25 грн. боргу, 338 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що наявність і розмір невиконаного грошового зобовязання в розмірі 4783,25 грн. відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час винесення рішення судом першої інстанції мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2011 р. - без змін та розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вислухавши думку відповідача, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

01.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №01/01/10, згідно умов якого Автопідприємство ВАТ «Маньківська ПМК-204» зобов'язалось забезпечувати стоянку та охорону ДТЗ, в кількості 6 шт., в міжзмінний час, на виділеному майданчику площею 120 м. кв. на території підприємства.

Пунктом 1.1.3 даного договору передбачено, що Автопідприємство ВАТ «Маньківська ПМК-204» зобов'язалось надати підприємцю (відповідачу) кабінет в адмінприміщенні для проведення медогляду та інструктажу водіїв, зберігання та ведення технічної документації.

Пунктом 2.6. договору визначено, що підприємець зобов'язався оплачувати вартість послуг, наданих автопідприємством згідно цього договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що плата за надання послуг за п.п.1.1. та 1.1.3. цього договору становить 700 грн. в тому числі ПДВ за місяць і сплачується підприємцем автопідприємству, згідно виставлених рахунків, шляхом внесення в касу готівкою або перерахування на розрахунковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за послуги, надані згідно договору №01/01/10 від 01.01.2010 р., за період з 01.01.2010 р. по 25.07.2010 р. складає 4783,25 грн. Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, визначених главою 63 ЦК України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, у судовому засіданні, було надано звіт аудитора про перевірку правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку основних засобів, нарахування заробітної плати, достовірності дебіторської заборгованості ВАТ «Маньківська ПМК №204» за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р., з якого вбачається, що ПП Дергалюк дійсно значиться в переліку дебіторів ВАТ «Маньківська ПМК №204» по рахунку №361 «Розрахунки з покупцями і замовниками» станом на 30.06.2010 р., проте за даними бухгалтерського обліку ВАТ «Маньківська ПМК №204» його заборгованість за 2010 рік становить 550,00 грн.

До апеляційної скарги відповідачем було додано договір №01/11/09 від 01.11.2009 р. укладений між позивачем та відповідачем, згідно умов якого Автопідприємство ВАТ «Маньківська ПМК-204» зобов'язалось забезпечувати стоянку та охорону ДТЗ, в кількості 6 шт., в міжзмінний час, на виділеному майданчику площею 120 м. кв. на території підприємства.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що плата за надання послуг за п.п.1.1.1 та 1.1.2 цього договору становить 700 грн. в тому числі ПДВ 116,67 грн. за місяць і сплачується підприємцем автопідприємству, згідно виставлених рахунків, шляхом внесення в касу готівкою або перерахування на розрахунковий рахунок.

01.06.2010 р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №01/11/09 від 01.11.2009 р., якою зменшено орендну плату з 01.06.2010 р. до 350,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з апеляційної скарги, вказана в договорі плата за автомобільну стоянку сплачувалась відповідачем особисто директору ВАТ «Маньківська ПМК №204» Герасимчук М.І., що підтверджується поясненнями Герасимчука М.І. від 20.09.2010 р. стосовно дебіторської заборгованості ПП Дергалюк перед ВАТ «Маньківська ПМК №204». Також, у вказаних поясненнях зазначено, що на початку липня 2010 року ПП Дергалюк повністю розрахувався за червень 2010 р. на суму 350,00 грн., а також заплатив 175,00 грн. до 15.07.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично не користується послугами позивача з 15.07.2010 р.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази заборгованості відповідача перед позивачем на суму 4783,25 грн.

У звіті аудитора про перевірку правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку основних засобів, нарахування заробітної плати, достовірності дебіторської заборгованості ВАТ «Маньківська ПМК №204» за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р. зазначено, що фінансова звітність ВАТ «Маньківська ПМК №204» складена на основі недостовірних облікових даних і в цілому не відображає фактичний фінансовий стан вказаного товариства.

Також, в судовому засіданні відповідачем було надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №122 від 14.09.2011 р., з якої вбачається, що ПП Дергалюк було сплачено на користь ВАТ «Маньківська ПМК №204» 525,00 грн., в графі «Підстава» зазначено оренда.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано належних доказів, які б беззаперечно підтверджували заборгованість відповідача та її розмір, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості згідно договору від 01.01.2010 р. №01/01/10 в сумі 4783,25грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2011 р. у справі №12/5026/1466/2011 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2011 р. у справі №12/5026/1466/2011 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маньківська пересувна механізована колона №204» (Україна, Черкаська область, смт. Маньківка, пров. Промисловий, б. 5, п/р 26006196411 у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 01036632) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 у Жашківському відділенні ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ід. код НОМЕР_1) 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 у Жашківському відділенні ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ід. код НОМЕР_1) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

Справу №12/5026/1466/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді