Постанова № 19180722, 25.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2011 № 9/070-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за дов. №10/00-87 від 11.05.2010р.;

від відповідача ОСОБА_2 представник за дов. №171-16/41 від 16.12.2010р.;

від третьої особи не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта”

на рішення Господарського суду

Київської області

від 14.06.2011р.

справа №9/070-11 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”

до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа ОСОБА_3

про стягнення 44240,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Банк Форум” (далі позивач) в травні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 37620,02 грн., що підлягає виплаті банку як винагодобувачеві, пені за несвоєчасне виконання зобовязання та 3% річних в загальній сумі 6620,63 грн., 442,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2011р. у справі №9/070-11 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем 37620,02 грн. основної заборгованості, 4097,48 грн. пені, 2523,15 грн. інфляційних, 442,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрата на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. у справі №9/070-11 в частині стягнення штрафних санкцій у виглядів пені та 3% річних та відмовити в цій частині в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. у справі №9/070-11 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

11.10.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.10.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. по справі № 9/070-11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.10.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2011р. підлягає скасуванню в частині стягнення пені, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

30 жовтня 2006 року між Акціонерним банком “ФОРУМ”, який на виконання вимог Закону України “Про акціонерні товариства” з 19.04.2010 р. змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство “Банк Форум” (позивач) та Фізичною особою ОСОБА_3 (третя особа) укладений кредитний договір №0107/06/08-А від 30.10.2006 р. (далі - кредитний договір), предметом якого відповідно до п.п. 1.1 1.3 якого є зобовязання банку надати позичальнику кредит у сумі 15350,00 євро для придбання автомобіля на первинному ринку. Кредитні кошти надаються строком по 30.10.2012р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 11,5 % річних.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в забезпечення виконання зобовязань позивачем було укладено:

- 30.10.2006 р. - договір поруки №39/08/06-Р з дружиною позичальника - ОСОБА_4;

- 30.10.2006 р. - договір поруки №40/08/06-Р з ОСОБА_5;

- 31.10.2006 р. - договір застави автомобіля, що був придбаний за рахунок кредитних коштів, а саме: NISSAN TIІDA 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, НОМЕР_2 з ОСОБА_3.

Договір застави посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за р№4041.

01.04.2008 р1, між позивачем та відповідачем був укладений договір №62-СК про співробітництво, предметом якого є співробітництво в галузях страхової та банківської діяльності (договір 1)

Відповідно до п.п 1.2 цього договору 1, обовязковою умовою співпраці є досягнення домовленості між сторонами, що Банк є Винагодонабувачем по всіх договорах страхування, укладених відповідачем з фізичними та/або юридичними особами позичальниками та /або заставодавцями (іпотекодавцями) Банку.

При цьому відповідно до п.п. 3.2.16 Договору 1, відповідач зобовязувався письмово повідомити банк про настання страхового випадку по договорам страхування, укладеним між страховою компанією та юридичними та фізичними та /або юридичними особами позичальниками та заставодавцями (іпотекодавцями) банку, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання інформації про настання страхового випадку.

Відповідно до п.п. 3.2.21 вищезгаданого договору 1, відповідач зобовязувався за всіма договорами страхування, укладеними з фізичними та юридичними особами позичальниками та/або заставодавцями (іпотекодавцями) банку, умовами яких передбачена сплата страхового платежу частинами, виплачувати банку як вигодонабувачу страхове відшкодування у повному обсязі в межах страхової суми, незалежно від фактично отриманих страхових платежів за всіма такими договорами страхування.

02.09.2008 р. ОСОБА_7, видав на імя ОСОБА_8, ОСОБА_9, кожна з яких має право діяти самостійно, незалежно один від одного, довіреність, посвідчену ОСОБА_10, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за р№1158.

Відповідно до зазначеної довіреності, ОСОБА_7 було надано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 права щодо експлуатації переданого в заставу автомобіля NISSAN TIІDA, страхування з укладенням відповідних договорів страхування, отримання страхового відшкодування та ін.

05.11.2008 р. між ОСОБА_8 та відповідачем був укладений договір №16-02/5637764 добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого останньою був застрахований спірний автомобіль NISSAN TIІDA 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є заставним майном та належить ОСОБА_3

Згідно п. 4.1 зазначеного договору зазначено, що винагодонабувачем по договору страхування є позивач.

У лютому 2010 р. позивачу стало відомо про факт виплати Відповідачем страхового відшкодування ОСОБА_8 та про факт настання дорожньо-транспортної пригоди за участю спірного автомобілю NISSAN TIІDA 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, НОМЕР_2, який знаходиться в заставі у банку.

Виплата здійснювалась в 2 етапи: І - Платіжним дорученням №26090 від 30.12.2008 р. було перераховано на користь ОСОБА_8 282587,08 грн.; ІІ - платіжним дорученням № 26158 від 15.01.2009 р. 9361,94 грн.

18.02.2010 р. позивачем до представництва відповідача в м. Одесі, був направлений лист з запитом щодо надання письмової інформації, яку відповідач повинен був надіслати позивачу з зазначенням факту ДТП та запитом щодо перерахування суми страхового відшкодування та розрахунку страхового відшкодування. Відповідь від відповідача не надходила.

Так, як вбачається з матеріалів справи відповідач без згоди банку як винагодонабувача, в порушення п.п. 3.2.16, 3.2.21, 3.2.8 договору №62-СК про співробітництво від 01.04.2008 р. та договору №16-02/5637764 добровільного страхування наземного транспорту від 05.11.2008 р., виплатив страхове відшкодування в сумі 37 620,02 грн. страхувальнику ОСОБА_8

Відповідно до п.п. 3.3.3. договору №62-СК про співробітництво від 01.04.2008 р., Банк має право вимагати належного виконання умов цього договору та відповідно до п.п. 3.3.4 - вимагати від страхової компанії виплати йому страхового відшкодування.

Згідно п. 4.1 договору №62-СК про співробітництво від 01.04.2008 р., за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, ст. 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України “Про страхування” страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

При цьому, Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Так, зазначена стаття надає право страхувальнику ввести у страхові відносини додаткового суб'єкта, який отримує статус третьої особи в розумінні статті 636 Цивільного кодексу України, тобто особи, яка хоча і не є стороною в договорі, набуває права вимагати виконання зобов'язання на свою користь, такою особою в даному випадку виступає позивач, як вигоданабувач.

Таким чином, на страхові відносини за участю вигодонабувача розповсюджуються, зокрема, і положення ч. 3 ст. 636 Цивільного кодексу України, відповідно до якої з моменту вираження вигодонабувачем наміру скористатися своїм правом, страховик та страхувальник не можуть розірвати або змінити договір без його згоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 636 Цивільного кодексу України, якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач уклавши з відповідачем договір №62-СК про співробітництво від 01.04.2008 р. виявив намір виступити як винагодобувач по всіх договорах страхування щодо заставленого майна, що укладаються відповідачем з фізичними та/або юридичними особами позичальниками та /або заставодавцями (іпотекодавцями) Банку .

При цьому, київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до п.п. 3.2.16 договору №62-СК про співробітництво від 01.04.2008 р., укладеного між відповідачем та позивачем, відповідач зобовязався письмово повідомляти банк про настання страхового випадку по договорам страхування, укладеним між страховою компанією та юридичними та фізичними та /або юридичними особами позичальниками та заставодавцями (іпотекодавцями) банку, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання інформації про настання страхового випадку, щоб позивач міг письмово подати відповідну заявку відповідачеві, відповідне повідомлення страхувальнику.

З огляду на викладене та оскільки позивач не відмовлявся від права на отримання страхового відшкодування, відповідач виплатив страхове відшкодування на користь ОСОБА_8 без нормативно-правових підстав, за таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної суми заборгованості на суму 37620,02 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155).

Так, для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок суми 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3% річних підлягають стягненню в сумі 2523,15 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.5 договору про співробітництво за невиконання або неналежне виконання зобовязань щодо сплати винагороди відповідач сплачує позивачу на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми не перерахованого платежу, за кожен день такого прострочення його перерахування.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що даним пунктом спірного договору передбачена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання зобовязань щодо сплати винагороди позивачу, а не страхового відшкодування. Крім того, договором про співробітництво також не передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування перед позивачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” та скасування рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення пені.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. по даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення пені з підстав неповного зясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у звязку з частковим її задоволенням.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2011р. у справі №9/070-11 скасувати в частині стягнення пені, резолютивну частину рішення викласти в новій редакції

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради,7, ідентифікаційний код 21574573) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 37 620 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять) грн. 02 коп. основної заборгованості; 2523 (дві тисячі пятсот двадцять три) грн. 15 коп. 3% річних та судові витрати: державне мито у сумі 401,43 (чотириста одна) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 14 коп.

У решті позову відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, 7, ідентифікаційний код 21574573), з рахунку виявленого під час виконання судового рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 31704186) 27,50 грн. (двадцять сім гривен 50 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 9/070-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді