Постанова № 19180611, 19.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011 № 4/324-27/144

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів:

при секретарі:

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 19.10.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 (підписане 04.08.2011),

у справі№ 4/324-27/144 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів №8»

доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез»

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця»

2. Національний банк України

провизнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів №8» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця» та Національного банку України про визнання недійсними договорів іпотеки від 19.12.2007, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровими номерами 10548, 10550, 10552 та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими номерами 610, 611 та 612.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2010 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 апеляційну скаргу Акціонерного банку «Синтез» задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010 змінено. Позов задоволено частково, визнано недійсними договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими номерами 610, 611 та 612. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 в частині позову про визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 скасовано, і справу № 4/324 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез» звернулося з апеляційною скаргою № 1504 від 15.08.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, заявник зазначає, що суд першої інстанції зробив хибний висновок про те, що спірні договори є неукладеними на підставі того, що в них відсутня істотна умова, передбачена ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, якою є кадастровий номер земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 05.10.2011 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 05.10.2010, було оголошено перерву на 19.10.2011.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив № 03/10 від 03.10.2011, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця» підтримав правову позицію позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Національного банку України через відділ документального забезпечення суду надав відзив № 12-113/16946 від 28.09.2011, в якому також підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між Акціонерним банком «Синтез» (банк/відповідач) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір кредитної лінії № 191207/1 від 19.12.2007, згідно з п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії у гривні та/або доларах США на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути фактично отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки перед банком (а.с. 20-27 том 1).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором кредитної лінії, 19.12.2007 між Акціонерним банком «Синтез» (іпотекодержатель/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8» (іпотекодавець/позивач) було укладено низку договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровими номерами 10548, 10550, 10552.

Відповідно до умов першого договору іпотеки від 19.12.2007 позивач передав відповідачу в іпотеку нежилі будівлі загальною площею 556, 10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-11 том 1).

Відповідно до умов другого договору іпотеки від 19.12.2007 позивач передав відповідачу в іпотеку нежилі будівлі загальною площею 172, 2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-15 том 1).

Відповідно до умов третього договору іпотеки від 19.12.2007 позивач передав відповідачу в іпотеку нежилу будівлю загальною площею 310, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-19 том 1).

28.05.2009 між ОСОБА_2 (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська Фортеця» (новий боржник/третя особа-1) та Акціонерним банком «Синтез» (кредитор/відповідач) було укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні та переведення боргу, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як сторону у договорі кредитної лінії № 19107/1 від 19.12.2007, а також усіх додаткових угод до нього (а.с. 55-56 том 1).

11.02.2010 між позивачем та відповідачем були укладенні договори про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими номерами 610, 611 та 612, відповідно до умов яких позивач передав відповідачеві в рахунок виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська Фортеця» зобов'язання за кредитним договором у власність нежилу будівлю (Літ. Д) загальною площею 310, 30 кв.м., нежилі будівлі (літ. М) площею - 60, 0 кв.м., нежила будівля (літ. Н1) площею - 430, 70 кв.м., нежила будівля (Літ. О) площею - 65, 40 кв.м., нежилі будівлі (Літ. К, Л) загальною площею 172, 20 кв.м., які розташовані за адресо: АДРЕСА_1 (а.с. 62-73 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 були підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8» ОСОБА_4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності та з перевищенням повноважень, а тому на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати їх недійсними.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочинну недійсним.

Визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена для двох або більше сторін.

Згідно положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктами 1.3, 7.3 та 8.25 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобетонних виробів № 8» передбачено, що засновником та єдиним учасником позивача (з часткою 100% статутного капіталу) є громадянин України - ОСОБА_2. Функцію Вищого органу товариства, учасник, який володіє 100% статутного капіталу та є єдиним учасником товариства, виконує одноособово. Вищим органом товариства у цьому разі є такий учасник, або його представник. Відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства належить до виключної компетенції Вищого органу товариства.

Спірними договорами про задоволення вимог іпотекодержателя було відчужено Акціонерним банком «Синтез» майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів №8», із зазначенням його вартості, що в сукупності складає 16 899 800, 00 грн. і становить більше 50% статутного капіталу позивача, у зв'язку з чим, згідно із статутом позивача, право на підписання договору про відчуження такого майна належить до виключної компетенції ОСОБА_2, як учасника позивача, що володіє 100 % його статутного капіталу.

З протоколу зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8» № 15 від 11.02.2010 вбачається, що ОСОБА_2 як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізооетонних виробів № 8» було надано згоду на укладання з Акціонерним банком «Синтез» договорів про задоволення вимог іпотекодержателя щодо відчуження майна TOB «Завод залізобетонних виробів № 8», а саме нежилих будівель в літ. Д, К, Л, М, Н1, О, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право підпису договорів про задоволення вимог іпотекодержателя з АБ «Синтез» надано директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8» ОСОБА_4

Пунктом 10.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобетонних виробів № 8» передбачено, що директор підзвітний Вищому органу товариства і організовує виконання їх рішень.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що повноваження директору були делеговані в межах чинного законодавства, та підписуючи договори директор організовував виконання рішення прийнятого зборами учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8».

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні договори є неукладеними, оскільки в них відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що є істотною умовою, передбаченою ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України. Проте колегія суддів не може погодитися з даним висновком, виходячи з наступного.

Порядок та підстави укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя регулюються спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачені особливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, зокрема те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З договорів іпотеки від 19.12.2007, укладених між позивачем та відповідачем, вбачається, що розділом 4 визначено порядок звернення стягнення на предмет з іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателя (із погашенням іпотекодавцем за рахунок коштів, отриманих від іпотекодержателя внаслідок такого прийняття, зобов'язань за кредитними договорами, або без проведення погашення у такий спосіб).

Отже, оскільки договори про задоволення вимог іпотекодержателя мають похідний характер від договорів іпотеки від 19.12.2007, вони повинні містити усі необхідні для даної категорії договорів істотні умови, визначені ст. 18 Закону України «Про іпотеку», а саме: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання: опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані, посилання на видачу заставної або її відсутність.

Укладаючи договори про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до пунктів 2, 6, 7, 10, 12 спірних договорів, сторони дійшли згоди щодо усіх умов договорів, зокрема, у частині передачі позивачем у власність відповідачу предметів іпотеки - нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, також п. 12 спірних договорів передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на нежилі приміщення в іпотекодержателя виникає з моменту нотаріального посвідчення договору.

Договори про задоволення вимог іпотеко держателя, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровані у реєстрі за №№ 610, 611 та 612 та внесені нотаріусом до Державного реєстру правочинів, отже, моментом укладання є факт нотаріального посвідчення та державної реєстрації згідно із вимогами ст.ст. 205-210, ст. 640, ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, що є підставою набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, судова колегія вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що спірні договори є неукладеними, оскільки в даному випадку сторони дійшли згоди щодо умов договорів та визначили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання позичальником кредитних зобов'язань, внаслідок чого були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з якими позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів № 8» передав відповідачу - Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Синтез» у власність нежилі будівлі (літ. К, Л) загальною площею 172,20 кв. м., нежилі будівлі загальною площею 556,10 кв. м. та нежилу будівлю (літ. Д) загальною площею 310,30 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами.

Крім того, колегією суддів було встановлено, що по-перше, вище вказане нерухоме майно не було виключено з цивільного обороту, по-друге, за іпотекодавцем (позивачем) взагалі не була зареєстрована земельна ділянка (на праві власності або оренди), на якій розташовані нежилі будівлі, передані за договорами про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, оскільки особа не може передати прав більше ніж в неї є, передача нежитлових будівель за спірними договорами є правомірною.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 4/324-27/144 - скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 4/324-27/144 задовольнити.

2.Рішення господарського міста Києва від 02.08.2011 у справі № 4/324-27/144 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів №8» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрія, 8-П, код ЄДРПОУ 35570386) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» (01133, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, код ЄДРПОУ 21564391) 127, 50 грн. витрат, повязаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді