Постанова № 19180460, 19.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011                                                                                           № 7/087-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.10.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011 (підписане 26.09.2011),

у справі           № 7/087-11 (суддя Антонова В.М.)

за позовом           Комунального підприємства теплових мереж

«Бориспільтепломережа»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»

про           стягнення 93314, 14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» про стягнення 93314, 14 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 11845 від 29.08.2011, в якій останній у зв'язку із уточненням періоду прострочення оплати за послуги теплопостачання просив стягнути з відповідача 106 352, 08 грн. основного боргу за надану теплову енергію у період з липня 2010 року по липень 2011 року, 4860, 44 грн. інфляційних втрат та 2 412, 75 грн. пені, а всього 113 625, 27 грн. (а.с. 89-91).

Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» 106352, 08 грн. основного боргу, 2412, 75 грн. пені, 4193, 25 грн. інфляційних втрат, 1136, 25 грн. державного мита, 236, 00 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 19873, 66 грн. основного боргу та 387, 88 грн. пені.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги доводи про те, що всі сплати ним були здійсненні на виконання договору № 112/100/0909 від 01.09.2009, а оплата згідно договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 15.10.2010 здійснювалася згідно призначення платежу лише на 2 000, 00 грн. 29.12.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 19.10.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив № 1078 від 18.10.2011, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленою на його адресу копією ухвали суду.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивачів, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (теплопостачальна організація/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» (споживач/відповідач) було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії №112/100/0909 від 01.09.2009, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об'єктів, перерахованих у додатку 1а, договору та в об'ємах, зазначених у додатку 1/1, 1/2 (а.с. 5-7).

Споживач, згідно п. 2.2.1. договору, зобов'язаний у відповідності до п. 3.4, 3.5. договору, проводити розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію.

Пунктами 3.1.-3.2. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за постачання теплової енергії здійснюються на підставі рахунка, який виставляє споживачу теплопостачальна організація, згідно показників приладів обліку теплової енергії, за тарифами розрахованими теплопостачальною організацією та затвердженими виконкомом Бориспільської міської ради та акта виконаних робіт.

Як передбачено п. 3.4.-3.5. договору, розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію проводиться в два етапи: авансовий платіж до 1 числа розрахункового місяця, у розмірі обов'язкового щомісячного платежу згідно додатку № 2 до даного договору. Остаточний розрахунок за використану теплову енергію проводиться на протязі 3 банківських днів з моменту отримання платіжних документів, що виписуються теплопостачальною організацією споживачеві.

Відповідно до п. 3.8. договору, акт виконаних робіт споживач на протязі 5-х днів з моменту отримання підписує і повертає теплопостачальній організації. Якщо на протязі встановленого строку акт виконаних робіт не повертається і не надається інформація щодо його заперечення, акт виконаних робіт вважається підписаним.

На виконання умов договору позивач в період з липня 2010 року по липень 2011 року надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 111 652, 00 грн. (з врахуванням уточненого розміру вартості наданих послуг, наданого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог №626-ю від 17.08.2011 року та акті звірки взаєморозрахунків), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 26-37).

З метою оплати наданих послуг з теплопостачання позивачем, у відповідності до п. 3.2. договору, були виставлені відповідачу рахунки-фактури (а.с. 12-25).

Як зазначає позивач, відповідач частково виконав умови договору щодо оплати отриманої теплової енергії у липні 2010 року у розмірі 4 804, 35 грн. та у серпні 2010 року у розмірі 495, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії, у зв'язку з чим на підставі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 526 Цивільного кодексу України просить стягнути, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість у сумі 106352, 08 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наданих відповідачем банківських виписок вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» за період з серпня 2010 року по липень 2011 року оплатило на підставі укладеного сторонами 01.09.2009 договору надані позивачем послуги з теплопостачання на загальну суму 63 415, 19 грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що зі сплачених відповідачем 63415, 19 грн. на оплату послуг з теплопостачання, отриманих у період з липня 2010 року по липень 2011 року, було зараховано позивачем лише 5 299, 92 грн., оскільки решта коштів у розмірі 58 115, 27 грн. були зараховані на погашення боргу за рішенням господарського суду Київської області від 09.07.2010 у справі № 17/076-10.

Проте, з таким твердженням судова колегія не може погодитися, оскільки з вказаних банківських виписок вбачається, що в спірний період відповідачем, за виставленими позивачем рахунками, були здійснені сплати з чітким призначенням платежу, а саме за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року (а.с. 105, 106, 107, 109), а відтак зарахування даних грошових коштів в рахунок попередньої заборгованості є неправомірним.

Між тим, твердження відповідача, викладене в апеляційній скарзі про те, що всі сплати ним були здійсненні на виконання договору № 112/100/0909 від 01.09.2009 також не знаходять свого підтвердження, оскільки чітке призначення платежу вказано лише за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, тому інші сплати з призначенням платежу «оплата за теплопостачання згідно договору № ДГ-112/100/0909 від 01.09.2009» або «оплата тепла за житловий будинок за 2010-2011 роки згідно договору № ДГ-112/100/0909 від 01.09.2009» законно були зараховані в рахунок попередньої заборгованості, так як з них неможливо встановити за який саме період відповідачем здійснювалася оплата, а інших договірних зобов’язань між сторонами не існує.

Крім того, інші оплати за жовтень 2010 року також правомірно були зараховані в попередню заборгованість, оскільки останні були сплачені понад встановлену в рахунку за жовтень 2010 року суму.

Інших документів, які б свідчили про оплату в повному обсязі отриманих у заявлений період послуг з постачання теплової енергії відповідачем не надано.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи часткову оплату відповідачем послуг за договором № ДГ-112/100/0909 від 01.09.2009, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з липня 2010 року по липень 2011 року та стягнення 90345, 53 грн. основної заборгованості (111 652, 00 грн. загальна вартість наданих послуг – 21306, 47 грн. сплачені кошти за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року).

Також, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за отримані послуги з теплопостачання позивачем були нараховані 2412, 75 грн. пені та 4860, 44 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4.1. договору визначено, що споживач несе матеріальну відповідальність перед теплопостачальною організацією у випадку неоплати рахунків за використану теплову енергію в строк, враховується інфляція і споживач сплачує пеню 0,1% за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія вважає його арифметично вірним та таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом у розмірі 2 412, 75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок інфляційних втрат за спірний період з липня 2010 року по липень 2011 року, який з урахуванням 90345, 53 грн. основного боргу становить 3050, 00 грн.

Отже, враховуючи помилкове нарахування судом першої інстанції розміру інфляційних втрат до стягнення підлягають 3050, 00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011 у справі № 7/087-11 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011 у справі № 7/087-11 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського Київської області від 22.09.2011 у справі № 7/087-11 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 1Д, офіс 4, код ЄДРПОУ 36077229) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 41-А, код ЄДРПОУ 13712452) 90345, 53 грн. основного боргу, 2412, 75 грн. пені, 3050, 00 грн. інфляційних втрат, 958, 10 грн. державного мита та 198, 99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 41-А, код ЄДРПОУ 13712452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 1Д, офіс 4, код ЄДРПОУ 36077229) 89, 09 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді