Постанова № 19180448, 19.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011 № 12/58

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 8/66-280 від 19.04.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю б/н від 17.10.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. у справі № 12/58

за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання

«Текстерно», м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної

реєстрації та звітності», м. Київ

про стягнення 890 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 року відкрите акціонерне товариство «Тернопільське обєднання «Текстерно» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 890 грн. 33 коп. (816 грн. основний борг, 49 грн. 77 коп. - збитки від інфляції, 24 грн. 56 коп. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобовязався надати послуги з підключення до системи електронного документообігу позивачу, позивач в свою чергу перерахував кошти на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі 816 грн. Відповідач послуг з підключення до системи електронного документообігу не надав, кошти, що позивач оплатив за ненадані послуги не повернув. Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути 49 грн. 77 коп. збитків від інфляції, 23 грн. 43 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. у справі № 12/58 позовні вимоги задоволені повністю (суддя Прокопенко Л.В.).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» на користь відкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно» 816 грн. 00 коп. основного боргу, 49 грн. 77 коп. збитків від інфляції, 23 грн. 43 коп. 3 % річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтоване тим, що оскільки відповідач обовязку щодо надання послуг з підключення до системи електронного документообігу не надав (згідно договору про надання послуг, який був укладений між сторонами, що вбачається з матеріалів справи), кошти, що позивач оплатив за ненадані послуги не повернув, то, враховуючи положення ст.ст. 11, 202, 205, 526, 625, 626, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. у справі № 12/58 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у справі № 12/58 прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. На думку апелянта, він виконав свій обовязок щодо підключення позивача до системи електронного документообігу, що підтверджується тим, що 23.02.2010 направлено лист з Унікальним ідентифікаційним номером (УІН) та змінено статус на активний клієнт, тобто відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» було підключено до системи електронного документообігу.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Остапенко О.М., Дзюбко П.О.

18.10.2011р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу за вих. № 8/184-707 від 18.10.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2011 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. № 8/184-707 від 18.10.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зобовязався надати послуги з підключення до системи електронного документообігу позивачу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами не було укладено договору про надання послуг в розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.02.2010 відповідач направив рахунок-фактуру № ФБ 00306650, на підставі якого позивач був зобовязаний оплатити вартість послуг з підключення до системи електронного документообігу у розмірі 816 грн.

В судовому засіданні 19.10.2011 року, а також в апеляційній скарзі представник відповідача послався на положення частини 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, а саме: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таким чином, апелянт посилається на рахунок-фактуру № ФБ 00306650, як на дію, що свідчить про укладення договору.

Позивач платіжним дорученням від 12.02.2010 № 436 перерахувало кошти у розмірі 816 грн. на рахунок відповідача.

Виходячи з наявних у справі матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не було надано послуг, що були оплачені позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем було заявлено як предмет спору стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 890 грн. 33 коп., що складаються з 816 грн. основного боргу. 49 грн. 77 коп. збитків від інфляції, 23 грн. 43 коп. 3 % річних.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не визначений.

Колегія суддів зазначає, що зазначеними положеннями Цивільного кодексу України не передбачено нарахуванні інфляційних та 3 % річних на суму безпідставно набутих грошових коштів.

Також, в апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» заперечило проти прийнятого рішення з підстав належного виконання своїх зобовязань.

Зокрема, апелянт зазначив, що з метою належного виконання своїх зобов'язань відповідачем 23.02.2010 направлено лист з Унікальним ідентифікаційним номером (УІН) та змінено статус на активний клієнт, тобто позивача було підключено до системи електронного документообігу.

В судовому засіданні 19.10.2011 на запитання головуючого судді представник відповідача зазначив, що докази направлення пропозиції укладення договору надання послуг із підключення до системи електронного документообігу, докази надання відповідної послуги, а саме - складання актів виконаних робіт (наданих послуг), а також докази споживання позивачем послуг із підключення до системи електронного документообігу, використання зазначеної системи у процесі здійснення господарської діяльності відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав зазначений вище лист, останній не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

За вказаних обставин суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 грн. 77 коп. збитків від інфляції, 23 грн. 43 коп. 3% річних.

Таким чином господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог апелянта в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України наявні підстави для часткового скасування рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» підлягає частковому задоволенню

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на сторони відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 47, 49, 85, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. у справі № 12/58 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. у справі № 12/58 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор електронної реєстрації та звітності» (адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 50, юридична адреса: 01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 36520481) на користь відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, ідентифікаційний код 00306650) 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.»

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, ідентифікаційний код 00306650) 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя

Судді

25.10.11 (відправлено)