Постанова № 19180109, 17.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011 № 11/1837

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

за первісним позовом:

від позивача:ОСОБА_1 - дов. б/н від 25.06.2010р.;

від відповідача:ОСОБА_2- директор; ОСОБА_3 - дов. б/н від 03.10.2011р.;

за зустрічним позовом:

від позивача:ОСОБА_2- директор; ОСОБА_3 - дов. б/н від 03.10.2011р.;

від відповідача:ОСОБА_1 - дов. б/н від 25.06.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий

заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» на рішенняГосподарського суду Черкаської області від13.07.2011р.

у справі№11/1837 (суддя Довгань К.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий

заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» доПриватного підприємства «Сфера-Пласт» пророзірвання договору та стягнення 3110 069,55 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Сфера-Пласт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий

заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»

простягнення 837 910,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» (далі позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Сфера Пласт» (далі відповідач за первісним позовом) про розірвання договору підряду №004 від 02.02.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також стягнення з відповідача за первісним позовом збитків в розмірі 2950 000 грн. і пені в сумі 160069,55 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач за первісним позовом, отримавши від позивача за первісним позовом 2950000,00 грн. попередньої оплати за вказаним договором підряду, не приступив до виконання підрядних робіт, що є істотним порушенням взятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним позовом 837910,68 грн. заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом своїх договірних зобовязань в частині здійснення своєчасної та повної оплати виконаних підрядних робіт.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.10.2010р. зустрічний позов було прийнято до сумісного розгляду із первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837 в первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» на користь Приватного підприємства «Сфера-Пласт» 837 910,68 грн. боргу, 8 379,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837, призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт наголошував на наступному:

- відповідачем за первісним позовом було порушено строки виконання підрядних робіт, погоджені сторонами в договорі;

- твердження відповідача в зустрічній позовні заяві про те, що він повідомляв позивача за первісним позовом по завершенню кожного етапу виконання робіт про необхідність їх прийняття, а також склав і направив на підписання акти здачі-прийняття виконаних робіт не відповідає дійсності;

- жодних матеріальних цінностей (обладнання, вироби, матеріали) відповідач за первісним позовом не передав позивачу за первісним позовом, акти прийому-передачі, видаткові та податкові накладні не оформлялись;

- відповідачем за первісним позовом не було доведено, що ним виконано роботи по договору та поставлено матеріали та обладнання, оскільки докази, які б свідчили про те, що було виконано роботи, направлено повідомлення про їх виконання та прийняття позивачем за первісним позовом в матеріалах справи відсутні;

- відповідач за первісним позовом не надав експерту відомості про фактичні витрати на заробітну плату, машини та механізми та витрати на експлуатацію машин, матеріалів, виробів та конструкцій, форми - М 29, доказів передачі майна (обладнання, матеріалів).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р., апеляційну скаргу позивача за первісним позовом було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2011р.

В судовому засіданні 03.10.2011р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837 скасувати, призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні 03.10.2011р. представник відповідача за первісним позовом заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 03.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 10.10.2011р., з 10.10.2011р. до 17.10.2011р.

10.10.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів, якими підтверджується факт відображення позивачем за первісним позовом у складі податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплаченого Приватному підприємству «Сфера-Пласт» за роботи, виконані по договору підряду №004 від 02.02.2010р., а саме: податкові накладні, податкові декларації, довідки про результати перевірок органами державної податкової служби.

Вказане клопотання було задоволено судом, подані відповідачем за первісним позовом документи залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.10.2011р. представник позивача за первісним позовом підтримав клопотання, викладене в апеляційній скарзі, про призначення по справі повторної експертизи.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти вищевказаного клопотання, зазначаючи про його безпідставність та недоцільність, просив суд в задоволенні клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про призначення по справі повторної експертизи у звязку з його невмотивованістю.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

З вищенаведених правових норм вбачається, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні (аналогічна правова позиція викладена в п.9.2 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/424 від 11.11.1998р. (із змінами та доповненнями) „Про деякі питання практики призначення судової експертизи”).

Оскільки позивачем за первісним позовом не наведено підстав, які б зумовлювали необхідність у призначенні по справі повторної експертизи, правові підстави для задоволення клопотання відсутні.

В судовому засіданні 17.10.2011р. представник позивача за первісним позовом підтримав раніше надані пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 17.10.2011р. також підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.02.2010р. між позивачем за первісним позовом, як замовником, та відповідачем за первісним позовом, як підрядником, було укладено договір підряду №004 (далі Договір).

У відповідності до умов Договору (розділи 1-3) відповідач за первісним позовом зобов'язався виконати і здати позивачеві за первісним позовом будівельні роботи по ремонту в приміщенні 6-ти поверхового корпусу дитячого оздоровчого центру «Світанок», а позивач за первісним позовом зобовязався надати у розпорядження підрядника будівельний майданчик (фронт робіт) (не пізніше 5-ти днів після набрання чинності цим Договором), забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт і матеріалів. Всі будівельні роботи по ремонту 6-ти поверхового спального корпусу дитячого оздоровчого центру «Світанок» діляться на етапи по виконанню та погоджуються обома сторонами. Відповідач за первісним позовом приступає до виконання робіт через 3 дні після перерахування позивачем за первісним позовом авансу у розмірі 50% від договірної суми, визначеної сторонами, всі розрахунки за будівельні роботи проводяться поетапно. Договірна ціна визначається по фактичному об'єму виконаних робіт та підтверджується актами виконаних робіт. Строк виконання робіт сторони визначили з 04.02.2010р., завершення робіт - 30.04.2010р., терміни виконання робіт можуть коригуватися при не виконанні п.2.5 Договору.

В розділі 5 Договору сторони визначили порядок прийняття обєкта (робіт), згідно з яким позивач за первісним позовом не пізніше п'яти днів після отримання від відповідача за первісним позовом повідомлення про завершення виконання робіт зобов'язаний направити комісію для приймання об'єкта (робіт). Комісія повинна здійснити приймання об'єкта (робіт) в порядку, встановленому відповідним чинним законодавством. Позивач за первісним позовом забезпечує перевірку та підписання актів виконаних робіт (ф.КБ2в, ф1СБ3), представлених відповідачем, в термін п'яти робочих днів, крім того здійснюється проміжне підписання актів виконаних робіт, представлених відповідачем за первісним позовом.

Згідно з п.8.4 Договору за порушення строку здачі робіт з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

У період з лютого по червень 2010р. позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом грошові кошти у загальному розмірі 2950 000 грн. з призначенням платежу, як за ремонтні роботи в 6-ти поверховому корпусі згідно договору №004 від 01.02.2010р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом наголошував на тому, що відповідач за первісним позовом не виконав у погоджені сторонами порядку та строки підрядні роботи, внаслідок чого істотно порушив умови Договору.

Позивач за первісним позовом просив місцевий господарський суд розірвати Договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, а також стягнути з відповідача за первісним позовом 160069,55 грн. пені за неналежне виконання своїх договірних зобовязань і збитки в розмірі 2950000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вищевказаних позовних вимог, зазначаючи про їх недоведеність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач за первісним позовом стверджував, що він належним чином виконав свої зобовязання перед позивачем за первісним позовом, тоді як останній безпідставно відмовляється приймати виконані роботи і оплатити їх вартість.

Місцевий господарський суд повністю відмовив в задоволенні первісного позову, вказавши про недоведеність твердження позивача за первісним позовом відносно істотного порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору підряду №004 від 02.02.2010р., у звязку з чим вимога про розірвання Договору з названих позивачем за первісним позовом підстав суперечить приписам ст. 651 Цивільного кодексу України і не підлягає задоволенню. Оскільки судом встановлено відсутність порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором, то решта вимог первісного позову про стягнення збитків та пені також не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно первісного позову, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

В ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 525-527 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом наголошував на тому, що відповідачем за первісним позовом було істотно порушено умови Договору, а саме: не виконано підрядні роботи у порядку та строки, визначені в Договорі.

З метою встановлення факту виконання відповідачем за первісним позовом підрядних робіт, їх обсягів та вартості, місцевим господарським судом ухвалою від 10.11.2010р. було призначено по справі будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком експерта №1034/406-БТ від 30.04.2011р. відповідачем за первісним позовом у період з березня по липень 2010р. виконані ремонтно-будівельні роботи на об'єкті (приміщення 6-ти поверхового корпусу дитячого оздоровчого центру «Світанок», розташованого за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свідівок, вул. Жирного, 48), про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних за формою КБ-3, складені за вищевказаний період і підписані підрядником. За розрахунком експерта вартість фактично виконаних відповідачем за первісним позовом робіт, змонтованого обладнання та меблів становить 3773 269,20 грн.

Відносно тверджень позивача за первісним позовом щодо неотримання від відповідача за первісним позовом актів виконаних робіт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.4.2 Договору відповідач за первісним позовом, як підрядник, має право залучати за своїм вибором для виконання певних обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації з оплатою згідно кошторисів, та Специфікацій.

Під час судового розгляду було встановлено та підтверджено в ході проведення судової експертизи, що частина будівельних робіт по ремонту приміщення 6-ти поверхового корпусу дитячого оздоровчого центру «Світанок» виконувалися відповідачем за первісним позовом власними силами та засобами, а частина із залученням субпідрядних організацій, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів з субпідрядниками, акти виконаних робіт, локальні кошториси, товарно-транспортні накладні на закупівлю матеріалів, журнали обліку виконаних будівельно-ремонтних робіт, тощо.

Відповідно до умов Договору, зокрема, п.п.5.1, 5.2 останнього, позивач за первісним позовом, як замовник, не пізніше 5-ти днів після отримання від відповідача за первісним позовом, як підрядника, повідомлення про завершення виконання робіт зобов'язаний направити комісію для приймання об'єкта (робіт). Комісія повинна здійснити приймання об'єкта (робіт) в порядку, встановленому відповідним чинним законодавством. Замовник забезпечує перевірку та підписання актів виконаних робіт (ф.КБ 2в, ф.КБ 3), представлених підрядником, в термін 5-ти робочих днів, крім того здійснюється проміжне підписання актів виконаних робіт, представлених підрядником.

Відповідач за первісним позовом наголошував на тому, що по завершенню кожного етапу виконання підрядних робіт він повідомляв позивача за первісним позовом про необхідність їх прийняття, а також склав і направив останньому для підписання акти виконаних робіт по формі КБ-2 з довідками про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Твердження позивача за первісним позовом про неотримання актів виконаних робіт спростовується зібраними у справі доказами. Зокрема, в листі №28 від 17.05.2010р. позивач за первісним позовом підтверджує факт виконання підрядних робіт та отримання для підписання актів виконаних робіт, а також пропонує для усунення деяких невідповідностей створити спільну комісію по узгодженню об'ємів та розцінок.

Зазначаючи про порушення відповідачем за первісним позовом строків виконання підрядних робіт, які повинні були завершитись 30.04.2010р. (п.2.7 Договору), позивач за первісним позовом продовжував перераховувати відповідачу грошові кошти з призначенням платежу саме як оплату за ремонтні роботи в 6-ти поверховому корпусі згідно спірного Договору і після закінчення вказаного строку. З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом перераховував грошові кошти, починаючи з лютого по червень 2010 року включно.

Окрім того, слід наголосити на тому, що згідно з розділом 2 Договору передумовою для початку виконання підрядних робіт є передача позивачем за первісним позовом будівельного майданчику (або фронту, обєкту робіт) та своєчасне внесення авансового платежу.

Натомість позивач за первісним позовом не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним своїх договірних зобовязань, визначених в п.п.2.1, 2.3-2.5 Договору, тоді як їх несвоєчасне виконання і призвело до коригування строків проведення відповідачем за первісним позовом підрядних робіт, оскільки відповідач за первісним позовом фактично зміг приступити до виконання робіт лише на початку березня 2010 року, тобто майже через місяць після укладання Договору.

Доказів на підтвердження звернення позивача за первісним позовом до відповідача з приводу невиконання останнім робіт, передбачених Договором, або зауважень з приводу виконаних робіт суду не надано.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження вчинення ним визначених законодавством та умовами Договору дій по прийняттю виконаних відповідачем за первісним позовом підрядних робіт. Сам лише факт не підписання позивачем за первісним позовом, як замовником, актів виконаних робіт не може свідчити про невиконання цих робіт.

Також слід зазначити, що про факт виконання підрядних робіт свідчать надані відповідачем за первісним позовом документи податкового обліку (податкові накладні, податкові декларації, довідки про результати податкових перевірок), згідно з якими у складі податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відображені суми податку, сплаченого при придбанні робіт у відповідача за первісним позовом, оскільки податкове законодавство, чинне на час укладання та виконання сторонами умов спірного Договору, передбачало можливість формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого виключно у ціні придбання товарів, робіт, послуг, які використовуються в господарській діяльності.

Зауваження позивача за первісним позовом на висновок судового експерта також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені в ході експертного дослідження, позивач за первісним позовом суду не надав. Посилання на неточності, допущенні експертом при зазначенні реквізитів первинних документів (договорів, тощо) є безпідставними, оскільки вказані неточності є лише технічними помилками, наявність яких не спростовує факту виконання відповідачем за первісним позовом підрядних робіт за замовленням позивача за первісним позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити про те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів, які б свідчили про порушення відповідачем за первісним позовом порядку та строків виконання робіт за Договором, внаслідок чого було порушено істотні умови останнього і позивач за первісним позовом був позбавлений того, на що розраховував при укладанні спірного Договору з відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, є необґрунтованими, нормативно та документально непідтвердженими, а отже не підлягають задоволенню.

Відносно решти вимог первісного позову, а саме про стягнення з відповідача за первісним позовом пені та збитків, колегією суддів було встановлено наступне.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків і сплата неустойки.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків, тому, вимагаючи відшкодування збитків, кредитор повинен довести такі передумови відповідальності, як факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок, вину.

Тобто, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань (виключає його відповідальність).

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено відсутність порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору і відповідно відсутність вини, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку немає всього складу правопорушення (сукупності необхідних елементів) для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків, у звязку з чим вимоги первісного позову в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, передумовою для застосування санкцій у вигляді пені є саме порушення (прострочення) виконання зобовязання. Зважаючи на відсутність відповідних порушень з боку відповідача за первісним позовом, правові підстави для нарахування та стягнення з нього пені відсутні.

Вищенаведені обставини справи в їх сукупності свідчать про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо нормативної і документальної непідтвердженості вимог первісного позову.

Відносно вимог зустрічного позову, колегією суддів було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічний позов вмотивовано тим, що на виконання укладеного між сторонами Договору позивач за зустрічним позовом виконав ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 3 510 534,40 грн. та встановив обладнання на суму 277 376,28 грн. Загальна вартість виконаних підрядних робіт, за твердженням позивача за зустрічним позовом, складає 3787910,68 грн.

Відповідач за зустрічним позовом лише частково оплатив вартість виконаних робіт, перерахувавши грошові кошти у загальній сумі 2 950000,00 грн. Залишок несплачених коштів становить 837910,68 грн.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути суму боргу в примусовому порядку.

Місцевий господарський суд задовольнив зустрічний позов повністю, зазначивши про те, що позивач за зустрічним позовом належним чином виконав свої договірні зобовязання, тоді як відповідач за зустрічним позовом ухиляється від проведення остаточного розрахунку за виконані підрядні роботи.

За розрахунком суду першої інстанції, який збігається з розрахунком позовних вимог, наведеним у зустрічному позові, заборгованість відповідача за зустрічним позовом становить 837910,68 грн. і включає в себе вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт та робіт по встановленню торгівельно-харчового та холодильного обладнання для столової.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками Господарського суду Черкаської області, з наступних підстав.

Як уже зазначалось вище, з метою встановлення факту виконання позивачем за зустрічним позовом підрядних робіт, а також обсягів та вартості останніх у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Визначаючи розмір заборгованості, місцевий господарський суд враховував ті ж самі документи, які досліджувались і експертом при проведенні експертного дослідження, однак у підсумку суд здійснив невірний розрахунок суми заборгованості.

Згідно з висновком експерта вартість фактично виконаних позивачем за зустрічним позовом робіт, змонтованого обладнання та меблів становить 3773 269,20 грн.

Тобто, враховуючи суму сплачених відповідачем за зустрічним позовом коштів у розмірі 2950000,00 грн., заборгованість останнього становить не 837910,68 грн., як зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, а 823269,20 грн. (3773269,20 2950000,00 = 823269,20).

Вказані обставини не знайшли свого відображення в апеляційній скарзі, але враховуючи те, що згідно з ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вищевказане порушення має бути усунуто судом апеляційної інстанції шляхом визначення суми заборгованості з урахуванням наявних у справі доказів.

Відносно посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем за зустрічним позовом не замовлялось та не отримувалось обладнання, яке було встановлене в межах виконання умов Договору позивачем за зустрічним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт встановлення вказаного обладнання на обєкті відповідача за зустрічним позовом (приміщення 6-ти поверхового корпусу дитячого оздоровчого центру «Світанок») підтверджується висновком експерта. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач за зустрічним позовом відмовився від встановлення цього обладнання або звертався до підрядника (позивача за зустрічним позовом) щодо демонтажу обладнання суду надано не було. Тобто, встановлене відповідачем за первісним позовом обладнання й досі перебуває на обєкті позивача за первісним позовом і використовується останнім.

За розрахунком суду апеляційної інстанції заборгованість відповідача за зустрічним позовом з оплати виконаних підрядних робіт за спірним Договором складає 823269,20 грн., тому зустрічний позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню лише в частині стягнення на користь позивача за зустрічним позовом боргу у розмірі 823269,20 грн. В задоволенні решти вимог зустрічного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вищенаведених правових норм, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів ані на підтвердження викладеного в первісному позові, ані на спростування обставин, наведених у зустрічному позові.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Проте, колегією суддів було встановлено невірне визначення місцевим господарським судом суми заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду по зустрічному позову, що свідчить про часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837 має бути змінено в частині визначення суми заборгованості за зустрічним позовом, яка підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом, але з інших підстав ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837 підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У звязку з відмовою у задоволенні первісного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за звернення з позовом до суду повністю покладаються на позивача за первісним позовом. Оскільки зустрічний позов задоволено частково, то судові витрати за вказаним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача за зустрічним позовом у сумі 150,54 грн. (з них: 146,41 грн. - витрати по сплаті державного мита, 04,13 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), на відповідача за зустрічним позовом у сумі 8464,56 грн. (з них: 8232,69 грн. - витрати по сплаті державного мита, 231,87 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.07.2011р. у справі №11/1837 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий заклад Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» (19624, Черкаська область, с. Свидівок, вул. Жирного, буд. 48, код ЄДРПОУ 05390572) на користь Приватного підприємства «Сфера-Пласт» (18000, м. Черкаси, вул. Кірова, буд. 55, оф. 53, код ЄДРПОУ 35492967) - 823269,20 грн. (вісімсот двадцять три тисячі двісті шістдесят девять гривень 20 копійок) боргу, 8232,69 грн. (вісім тисяч двісті тридцять дві гривні 69 копійок) - витрат на оплату державного мита та 231,87 грн. (двісті тридцять одну гривню 87 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити».

3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

4. Матеріали справи №11/1837 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді