Постанова № 19179896, 21.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011 № 10/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №ВРЕ081410 від 02.02.2011 року

від відповідача: не зявились

від прокуратури:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуЗаступника прокурора Оболонського району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року

у справі № 10/215 (суддя Котков О. В.)

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства «Мит-Буд-Люкс»

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про визнання права власності на нежилі приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №257) в літері «А» та прибудоване нежиле приміщення загальною площею 367,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 10/215 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що, після завершення будівельних робіт по прибудові нежилого приміщення площею 135,8 кв м., розташованого у м. Києві АДРЕСА_2, замовником яких був позивач на підставі відповідного договору підряду, вказана добудова до нежилого приміщення у м. Києві АДРЕСА_2 є новоствореним майном, на яке позивач згідно ст. 144 Господарського кодексу України набув право власності внаслідок його створення, в той час як відповідач почав вживати заходів щодо оформлення права власності на відповідні приміщення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 10/215 в частині визнання права власності на прибудоване нежитлове приміщення 128,4 кв. м. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Оболонського району міста Києва посилається на те, що при вирішення спору по суті судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що прибудоване нежиле приміщення збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та не надавалась у встановленому порядку позивачу під уже збудоване нерухоме майно, а отже спірне прибудоване приміщення є самочинним будівництвом. Вказаний факт підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 35/278 за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою від 26.01.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Заступника прокурора Оболонського району міста Києва прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 06.04.2011 року апеляційне провадження у справі № 10/215 зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 35/278 за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та набрання законної сили постановою суду у цій справі.

Ухвалою від 29.08.2011 року апеляційне провадження у справі № 10/215 поновлено.

Розпорядженням заступника голови суду № 0123/2/2 від 20.09.2011 року справу №10/215 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників прокуратури та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

02.03.2007 року позивач та громадянка ОСОБА_3 уклали договір (далі Договір), предметом якого є купівля позивачем у громадянки ОСОБА_3 нежилих приміщень (в літ. А) з 1 по 22 (групи приміщень 257) загальною площею 239,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі №644 (т. 1 а.с. 8-9).

На підставі зазначеного договору Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» позивачу було видано реєстраційне посвідчення № 028032 від 16.03.2007 року, реєстровий № 5324-П (т. 1 а.с. 11), згідно якого нежилі приміщення (в літ. А) з 1 по 22 (групи приміщень 257) загальною площею 239,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, зареєстровані за позивачем на праві приватної вланості.

04.03.2010 року позивач та відповідач уклали договір підряду в будівництві №1/03 (далі Договір підряду), за умовами якого позивач, як Замовник доручив, а відповідач, як Підрядник зобовязався виконати роботи по будівництву приміщення ресторану за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 29-30).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 від 11.03.2010 року (т. 1 а.с. 31) до Договору підряду відповідач прийняв на себе зобовязання протягом 15 днів після закінчення будівництва оформити відповідні правоустановчі документи на імя позивача.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду відповідач виконав відповідні будівельні роботи по прибудові приміщення, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт, проекту будівництва прибудованого приміщення, акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж відповідної земельної ділянки, абрису відповідної земельної ділянки, каталогу координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки (т. 1 а. с. 12-28, 35,36).

25.06.2010 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення АДРЕСА_2 та журнал підрахунку площі вказаних приміщень (т. 1 а.с. 49-53), зі змісту яких слідує, що загальна площа нежитлових приміщень з №1 по №22 групи приміщень 257 в літері А та прибудованого приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, становить 367,5 кв. м., а отже, площа прибудованих відповідачем за умовами Договору підряду приміщень становить 128,4 кв. м. (367,5-239,1).

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа відповідача (т. 1 а.с. 38), між ним та позивачем існує спір щодо вартості робіт за Договором підряду, з огляду на що відповідач повідомив позивача про те, що право власності на новозбудоване приміщення буде зареєстровано за відповідачем.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Замовником будівництва спірної будівлі є позивач.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 11.03.2010 року до Договору підряду сторони доповнили Договір п. 1.2, яким передбачили, що власником обєкта будівництва є позивач.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, згідно вимог закону та за умовами Договору підряду власником новоствореного майна є саме позивач.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач у листі б/н (т. 1 а.с. 38) повідомляє про вчинення ним дій щодо оформлення права власності на новостворене майно за особою, а отже, оспорює право власності позивача на нього.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, захист права здійснюється, в тому числі, у формі визнання такого права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача.

Проте, як слідує наявної в матеріалах справи копії реєстраційного посвідчення № 028032 від 16.03.2007 року, реєстровий № 5324-П (т. 1 а.с. 11), виданого позивачу Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», право власності на нежилі приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №257) в літері «А» загальною площею 239,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 вже визнано за позивачем, в той час як відповідач вказане право не оспорює.

З огляду на вказані обставини, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну будівлю у повному обсязі.

Провадження у справі в частині вимог про визнання за позивачем права власності на нежилі приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №257) в літері «А» загальною площею 239,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: за позивачем визнається право власності на прибудоване нежиле приміщення, загальною площею 128,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо посилань заступника прокурора Оболонського району міста Києва на те, що при вирішення спору по суті судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що прибудоване нежиле приміщення збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та не надавалась у встановленому порядку позивачу під уже збудоване нерухоме майно, а відтак, спірна будівля є самочинним будівництвом, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 35/278 за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, слід зазначити наступне.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Вказана позиція викладена в п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Враховуючи, що позивач за укладеним з громадянкою ОСОБА_3 02.03.2007 року договором набув права власності на нежилі приміщення (в літ. А) з 1 по 22 (групи приміщень 257) загальною площею 239,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, він, відповідно до приписів чинного законодавства, набув і права вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту вказаною нерухомістю.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки прокуратурою не доведений.

В той же час, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року № 35/287 рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 35/278 за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, яким задоволено позовні вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, на яке заступник прокурора посилається в апеляційній скарзі, скасовано, за результатами розгляду позову прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що позивач, будучи власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, звернувся до розпорядника майна та ініціював процедуру оформлення права користування цією земельною ділянкою на виконання вимог ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України.

В той же час, з наявної в матеріалах справи копії Витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 18.03.2010 року саме позивача визначено землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 літ. «А» код - 78:94:185.

Вказаними вище обставинами спростовуються посилання прокуратури на те, що спірне прибудоване приміщення є самочинним будівництвом

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 10/215 підлягає зміні, позов задовольняється частково за позивачем визнається право власності на прибудоване нежиле приміщення, загальною площею 128,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2., в решті позову провадження у справі припиняється на підставі п. 1- 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони порівну.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга заступника прокурора Оболонського району міста Києва задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на заступника прокурора Оболонського району міста Києва.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Оболонського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 10/215 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 10/215 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 10/215 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (04211, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на прибудоване нежиле приміщення загальною площею 128,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

3. Провадження у справі в частині вимог про визнання за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (04211, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності на нежилі приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №257) в літері «А» загальною площею 239,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, припинити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Мит-Буд-Люкс» (04205, м. Київ, проспект Оболонський 23А, ідентифікаційний код 33596592:) на користь 04211, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

5. Видати наказ.»

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 10/215.

Головуючий суддя

Судді