Постанова № 19179685, 14.10.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2011 р. справа №21/26/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівДонця О.Є.

Ломовцевої Н.В., Приходько І.В.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційні скаргиПриватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ, та Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від27.07.2011 р.

по справі№ 21/26/2011 (суддя Кривохижа Т.Г.)

за позовомПриватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ

простягнення 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 11783 грн. 86 коп. неустойки, 1748 грн. 71 коп. 3% річних та 7934 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, разом 41466 грн. 57 коп. заборгованості В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ, звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ, про стягнення 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 11783 грн. 86 коп. неустойки, 1748 грн. 71 коп. 3% річних та 7934 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, разом 41466 грн. 57 коп. заборгованості.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 (суддя Кривохижа Т.Г.) позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів” на користь Приватного підприємства «Юридична фірма «ТВ-Компані», 10451 грн. 61 коп. основного боргу за надані юридичні та сукупні послуги, 3709 грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань та 851 грн. 56 коп. - 3% річних, разом 15012 грн. 27 коп. заборгованості, з віднесенням на відповідача державного мита у сумі 150 грн. 12 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85 грн. 44 коп.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт -1 вважає те, що судом першої інстанції було невірно, з порушенням вимог матеріального права розраховано суму основного боргу та відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення невиконання грошового зобовязання, а також три проценти річних від простроченої суми, що призвело до прийняття незаконного рішення та є підставою для його скасування відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області також не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10451,61 грн. основного боргу за надані юридичні та сукупні послуги, 3709,10 грн.-інфляційних нарахувань та 851,56 грн. 3 % річних, разом 15012,27 грн. заборгованості, з віднесенням на відповідача державного мита у сумі 150,12 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85,44 грн. та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані” в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт - 2 вважає те, що рішення господарського суду Луганської області винесене необґрунтовано, передчасно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення та відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р.

05 вересня 2011 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Луганської області від 27.07.11 р. законним та обґрунтованим, у звязку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Ломовцева Н.В., Приходько І.В.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.11 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 та прийнятті нового рішення, яким просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач у судове засідання 10.10.11 р. свого представника не направив, причин незявлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2005р. між ПП “Юридичною фірмою “ТВ-Компані” (далі Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Лисичанський завод гумових технічних виробів” (далі Замовник) був укладений договір про надання юридичних та супутніх послуг по забезпеченню проведення процедури банкрутства №299юр (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець зобовязується за винагороду надати юридичні послуги та інші супутні послуги, які полягають у проведенні правової та іншої роботи по забезпеченню проведення процедури санації відповідача ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів, м. Лисичанськ Луганської області, у справі про банкрутство №11/155б.

Пунктом 1.2. цього Договору передбачено, що Замовник зобовязується прийняти виконання доручення по забезпеченню проведення процедури банкрутства, виплатити винагороду Виконавцю в погодженому сторонами в цьому договорі порядку й розмірі.

Згідно із п.1.3 Договору, наведений перелік виконання доручень по забезпеченню проведення процедури банкрутства; зазначені види послуг окремо деталізуються в окремих угодах до цього договору: коли замовник та виконавець досягнуть згоди щодо надання виконавцем певного виду послуг за договором, вони складають додаткову угоду на відповідні види послуг. В додаткових угодах зазначається, які саме послуги надаються та у чому полягає їх кінцевий результат, строк надання послуг, вартість послуг, строк оплати послуг, витрати виконавця та порядок їх відшкодування, інші положення що деталізують надання послуг. Без додаткової угоди на відповідні послуги надання послуг не допускаються.

Пунктом 1.4 вищезазначеного Договору передбачено, що послуги вважаються наданими з моменту підписання акту виконаних робіт між сторонами.

Згідно із п. 3.1 Договору, за послуги Замовник зобовязується сплатити Виконавцю винагороду у розмірі, зазначеному у додаткових угодах до договору, але не пізніше ніж за 5 днів із моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Замовник зобовязується сплатити на користь Виконавця неустойку у розмірі 0,1% від суми винагороди, яка вчасно не сплачена Виконавцю за кожен день прострочення; якщо цей розмір перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, неустойка сплачується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування неустойки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавцем виконані взяті на себе зобовязання за Договором №299юр, що підтверджується складеними та підписаними Актами прийому-передачі виконаних робіт за вищезазначеним договором, які сплачувалися відповідачем неналежним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 264 вищезазначеного кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законодавством не визначено переліку дій, що свідчать про визнання боржником свого боргу на користь кредитора. Отже, про таке визнання можуть свідчити будь-які дії боржника, з яких вбачається його згода із наявністю певного боргу на користь кредитора. Такі дії можуть полягати й у складанні та підписанні боржником акту звірки взаємних розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2011 року відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами. Таким чином, підписання акту звірки взаємних розрахунків відповідачем та позивачем є підтвердженням того, що за даними їх бухгалтерського обліку є наявною заборгованість відповідача на користь позивача на певну суму та, окрім того, це є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу на користь позивача, та є підставою для переривання перебігу позовної давності, після чого цей строк почався заново.

У своєму позові позивач просив суд, зокрема стягнути з відповідача основний борг за надані за Договором послуги, щодо яких сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних від 31.01.2008р., 29.02.2008р., 31.03.2008 р., 30.04.2008р., 30.05.2008р., 30.06.2008р., 31.07.2008 р., 31.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р. кожний на суму 2 000, 00 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, крім іншого, про пропущення позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду із вимогами про стягнення основного боргу, що фактично, є заявою про застосування судом позовної давності.

З огляду на вищевикладене, колегія судів вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2008 року на суму 2 000,00 грн. слід відмовити, у звязку з пропуском строку позовної давності, який сплив 06.02.11р. до моменту визнання відповідачем боргу на користь позивача у вищезазначеному акті звірки. При цьому суд не вбачає поважних причин для відновлення цього строку у встановленому порядку та будь яке клопотання про це до суду не надходило. Решта позовних вимог в цій частині, а саме 18 000 грн. 00 коп. (9 актів х 2 000,00 грн.) підлягають задоволенню.

Посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1748 грн. 71 коп., інфляційні в розмірі 7 934 грн. 00 коп.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме - в розмірі 18 000, 00 грн., тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 573 грн. 84 коп. та інфляційні нарахування у сумі 7140, 60 грн., визначені судом апеляційної інстанції пропорційно до суми задоволеної судом основної вимоги. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що дані нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі п.п. 4.2. п.4 Договору №299юр неустойку в сумі 11 783,86 грн.

Підпунктом 4.2 пункту 4 Договору визначено, що Замовник зобов”язаний сплатити на користь Виконавця неустойку у розмірі 0,1 % від суми винагороди, яка вчасно несплачена Виконавцю, за кожен день прострочення. Якщо цей розмір перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного Банку України, неустойка сплачується в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, яка діяла на момент нарахування неустойки.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобовязань.

В статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, строк позовної давності, про застосування якого стосовно вимог про стягнення суми пені, нарахованої за актами 2008р., також заявляв відповідач, сплив до звернення позивача до суду 25.05.2011р., про що свідчить штамп канцелярії суду на позові.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної оплати послуг, наданих позивачем, останній обґрунтовано нарахував відповідачеві до сплати пеню в сумі 11 783,86 грн.

Однак, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки в розмірі 11 783, 86 грн., у зв”язку із спливом позовної давності, відсутністю поважних причин та клопотання про його відновлення.

За даних обставин апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ, на рішення господарського суду Луганської області слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ, задовольнити частково, а рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 підлягає скасуванню, та по справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги відповідача, які полягають у ствердженні про фактичне ненадання позивачем відповідачеві передбачених Договором послуг, свого підтвердження у матеріалах справи не знайшли. Навпаки, позивачем надані суду та наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані сторонами без зауважень та заперечень.

За даних обставин, апеляційна скарга відповідача по справі підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційних скарг покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ, оскільки апеляційну скаргу віповідача залишено без задоволення, а апеляційну скаргу позивача суд задовольнив частково.

Керуючись ст. ст. 4-7, 44, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ, на рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 27.07.2011 р. по справі № 21/26/2011 скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані”, м.Луганськ, до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ, про стягнення 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 11783 грн. 86 коп. неустойки, 1748 грн. 71 коп. 3% річних та 7934 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, разом 41466 грн. 57 коп. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» (93100, Луганської область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, б. 128, ЗКПО 05389942, р/р 26006053703517 у ДФ КБ “ПриватБанк”, МФО 304795) на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-Компані” (91031, м. Луганськ, вул. Курчатова, б. 11, код ЄДРПОУ 32138168, р/р 2600001006342 в філії Укрексімбанк в м. Луганськ, МФО 304289) заборгованість за договором про надання юридичних та супутніх послуг № 299юр від 01.07.2005 року в сумі 18 000 грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 1 573,84 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 7 140,60грн., 267,14 грн. суму держмита, 152,04 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 133,57 грн. суму державного мита за подання апеляційної скарги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяО.Є.Донець

Суддя Н.В.Ломовцева

СуддяІ.В.Приходько

Надруковано 5 прим.:

1.Позивачу;

1.Відповідачу;

1.У справу,

1.ДАГС,

1. ГСЛО