Постанова № 19179308, 03.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011 року Справа № 5005/2811/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю сторін:

від скаржника:ОСОБА_1, представник, довіреність №11185/10/10-015 від 14.03.11 (була присутня в судових засіданнях 18 жовтня 2011 року та 01 листопада 2011 року); ОСОБА_2, представник, довіреність № 16760/10/10-015 від 13.04.11 (була присутня в судовому засіданні 01 листопада 2011 року);

від ліквідатора:ОСОБА_3, представник, довіреність № б/н від 17.10.11 ОСОБА_4, представник, довіреність № б/н від 31.10.11 (був присутній в судовому засіданні 01 листопада 2011 року)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2011 року у справі № 5005/2811/2011

за заявою Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології”, м. Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 06 вересня 2011 року господарський суд Дніпропетровської області (суддя Калиниченко Л.М.) відмовив Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у визнанні грошових вимог у повному обсязі, що складає суму 1 100, 50 грн.

Ухвала господарського суду від 06 вересня 2011 року прийнята на підставі ст.ст.1, 14, 15, 31, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Не погодившись з вказаною ухвалою Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Скаржник зазначає, що ліквідатором боржника вимоги заявлені Державною податковою інспекцією визнані частково в сумі 75 521, 64 грн. Спірною сумою, яка складається із штрафних санкцій за неподання звіту з податку на прибуток, неподання податкової звітності, неподання податкової декларації з податку на додану вартість, залишена сума в розмірі 1 100, 50 грн.

Посилаючись на порушення судом положень ст.83 Господарського процесуального кодексу України Державна податкова інспекція не погоджується з оскаржуваною ухвалою господарського суду в частині відхилення грошових вимог скаржника в сумі 1 100, 50 грн., оскільки вважає, що господарський суд не прийняв до уваги той факт, що правомірність нарахування штрафних санкцій за неподання податкової звітності знаходиться в площині суто адміністративного судочинства та на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж, судом не було враховано, що боржник не оскаржував в судовому порядку нараховані штрафні санкції.

З вищевикладеного скаржник вважає, що в порушення приписів ст.ст.83, 104 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглянув по суті спір адміністративного характеру (правомірність нарахування штрафних санкцій), що є порушенням законодавства.

Представник ліквідатора доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд апеляційної скарги ухвалою апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року продовжувався до 04 листопада 2011 року.

Ухвалою від 18 жовтня 2011 року розгляд справи відкладався до 01 листопада 2011 року.

В судовому засіданні 01 листопада 2011 року оголошувалась перерва до 03 листопада 2011 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників кредитора та ліквідатора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології” порушено господарським судом Дніпропетровської області 03 березня 2011 року на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).

31 березня 2011 року господарський суд визнав Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології” банкрутом, відкрив щодо банкрута процедуру ліквідації строком до 31 березня 2012 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології” призначив голову ліквідаційної комісії Глядченко В.М., якого зобовязав здійснити певні дії, повязані з ліквідаційною процедурою.

В газеті “Голос України” №66 (5066) від 12 квітня 2011 року опубліковано оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології” банкрутом.

12 травня 201 року до господарського суду Дніпропетровської області від Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надійшла заява про визнання грошових вимог у сумі 76 622 грн. 14 коп.

Із заявлених Державною податковою інспекцією вимог, ліквідатором визнані вимоги в розмірі 75 521, 64 грн., решта 1 100 грн. 50 коп. ліквідатором не визнані, про що свідчить лист ліквідатора від 25 травня 2011 року (а.с.53).

Невизнані грошові вимоги в розмірі 1 100 грн. 50 коп. були предметом розгляду в господарському суді Дніпропетровської області 06 вересня 2011 року (а.с.135).

Матеріали справи свідчать, що спірна сума грошових вимог Державної податкової інспекції складається з неустойки за неподання податкової звітності:

- за неподання декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року на підставі податкового повідомлення рішення від 14 квітня 2010 року №0004691501/0 боржнику нараховано фінансових санкцій в розмірі 340 грн. (з врахуванням переплат по особовому рахунку платника податків ця сума зменшена до 80, 50 грн.);

- за неподання декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року на підставі податкового повідомлення рішення від 12 квітня 2010 року №0051861502/0 боржнику нараховано фінансових санкцій в розмірі 170 грн.;

- за неподання декларацій з податку на додану вартість за березень вересень 2010 року на підставі податкового повідомлення рішення від 18 лютого 2011 року №0073601502/0 боржнику нараховано фінансових санкцій в розмірі 1020 грн. (з врахуванням переплат по особовому рахунку платника податків ця сума зменшена до 850 грн.).

Відмовляючи в задоволенні заяви Державної податкової інспекції про визнання спірних грошових вимог господарський суд погодився з твердженням ліквідатора, що боржник направляв податкову звітність до Державної податкової інспекції поштою і вона була отримана податковою службою. При цьому ліквідатор залучив до справи копії податкових декларацій і копії поштових повідомлень про їх відправку з відміткою пошти про отримання Державною податковою інспекцією.

Факт отримання податкових декларацій від боржника Державна податкова інспекція не заперечує, але стверджує, що ці декларації були заповнені з порушенням встановленої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання. У звязку з цим кредитор стверджує, що ці декларації були ним прийняті до відома с направленням листів до боржника з вимогою про надання податкової звітності оформленої належним чином.

Грошові вимоги в розмірі 1 100 грн. 50 коп. підтверджуються податковими повідомленнями рішеннями від 12 квітня 2010 року №0051861502/0, від 14 квітня 2010 року №0004691501/0, від 18 лютого 2011 року №0073601502/0, які у встановленому діючим законодавством порядку боржником не оспорені, доказів сплати нарахованих фінансових санкцій боржником не надано.

Судова колегія вважає, що відмовляючи Державній податковій інспекції у визнанні грошових вимог в розмірі 1 100, 50 грн. господарський суд вдався до оцінки правомірності нарахування фінансових санкцій, хоча вирішення цього питання повинно відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що в справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів.

Грошові вимоги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська підтверджуються належними доказами, що відповідає ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином судова колегія вважає, що грошові вимоги Державної податкової інспекції в сумі 1 100 грн. 50 коп. слід визнати і віднести їх до VI черги задоволення.

Твердження ліквідатора, що вимоги кредитора не є безспірними не відповідає Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки доведення безспірності грошових вимог встановлено лише для вимог ініціюючого кредитора при порушенні справи про банкрутство (ст.6 цього Закону).

З врахуванням викладеного, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2011 року підлягає скасуванню на підставі ч.1 п.4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.103 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2011 року у справі № 5005/2811/2011 скасувати.

Визнати грошові вимоги Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології”, м. Дніпропетровськ в сумі 1 100 грн. 50 коп. (VI черга задоволення).

Зобовязати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровські фінансові технології”, м. Дніпропетровськ Глядченко В.М. включити визнані грошові вимоги Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська до реєстру вимог кредиторів.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В.Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 03.11.11р.)