Рішення № 19179201, 09.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2011 р.Справа № 14/49/5022-1281/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Руденка О.В. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 <Список >в особі <Текст ><Текст ><вибрати, якщо є третя особа позивача ><Текст ><Текст ><Список >

до Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод" вул. Я. Стецько, 11, м.Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область,48300 <Список >в особі <Текст ><Текст ><Список ><вибрати, якщо є третя особа відповідача ><Текст ><Текст ><Список >

<вибрати, якщо є третя особа ><Текст ><Текст ><Список >

про cтягнення заборгованості в сумі 18496,16 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - НОМЕР_1 від 20.02.97 р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод" про cтягнення заборгованості в сумі 18496,16 грн.

Позовні вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, з урахуванням штрафу, пені та інфляційних нарахувань, в сумі 18496,16 грн., що і є предметом судового розгляду.

Відповідач витребуваних судом документів не подав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду від 19.09.2011 р., 05.10.2011 р. та 26.10.2011 р. повернулися на адресу суду без вручення адресату. В той же час, кореспонденція направлялася відповідачу за адресою що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 511611.5 від 31.10.2011 р. (копія у справі), а саме: АДРЕСА_2. Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01.03.2010р. між ПП ОСОБА_1 (Продавець) та ВАТ "Монастириський молочний завод" (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 30 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Продавець зобов'язується передати (поставити) у період з 01.03.2010 р. по 31.12.2010 р. у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити за нього на умовах даного правочину.

Пунктом 1.2 Договору контрагенти обумовили, що найменування, кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, а також ціна конкретного товару визначаються у накладних та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору і оформляються в кожному окремому випадку як додатки до нього за згодою сторін перед прийомом-передачею у відповідності до цього підпункту. Загальна вартість товару визначається згідно укладених Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3. Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого на протязі місяця товару до 5-го числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не буде погоджено сторонами додатковою угодою до даного договору.

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання Сторонами та діє до його повного виконання (п.8.1. Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме Договору, накладних № 21 та № 22 від 16.02.2011 р., що долучені до матеріалів справи, довіреності № 702460 від 07.02.2011 р., позивач здійснив поставку товару ВАТ "Монастириський молочний завод" на загальну суму 30362,00 грн., яка останнім оплачена частково і станом на 01.08.2011р. неоплаченою залишається заборгованість в сумі 16562,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.3. Договору у разі порушення Покупцем п.5.1. Договору він зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожен день прострочення. Крім того, якщо Покупець прострочив оплату товару, він зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару. Предметом стягнення боргу штрафних санкцій можуть бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно (п.6.2. Договору).

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню за період з 05.03.2011р. по 21.03.2011 р. в сумі 1122,63 грн., інфляційних нарахувань за період 05.03.2011 р. по 01.06.2011 р. в сумі 639,40 грн. та штраф в сумі 82,81 грн. Оцінивши розрахунок пені та інфляційних нарахувань, суд вважає, що розрахунки проведені не у повній відповідності з вимогами ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зважаючи на що до задоволення підлягає пеня в розмірі 1108,93 грн. та інфляційні нарахування в сумі 632,87 грн.

В частині стягнення пені в сумі 13,70 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 6,53 грн. слід відмовити.

В процесі розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 до ВАТ "Монастириський молочний завод" про стягнення 16562,00 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції, пені в сумі 1108,93 грн., інфляційних нарахувань в сумі 632,87 грн. та 82,81 грн. штрафу підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод" (вул. Я. Стецько, 11, м.Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область,48300, ідентифікаційний код 14053566) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 16562 (шістнадцять тисяч п"ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, пені в сумі 1108 (одну тисячу сто вісім ) 93 коп., інфляційних нарахувань в сумі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 87 коп., 82 (вісімдесят дві) грн. 81 коп. штрафу, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 75 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 14.11.2011 року через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8747

СуддяО.В. Руденко