Рішення № 19177867, 26.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/30726.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода"

Простягнення 17826, 26 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1.( дов. б/н від 04.08.2010 р.) Від відповідачане зявився. У судовому засіданні 26 вересня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода" (далі відповідач) 17826, 26грн., з яких 13493, 54 грн. сума невиплаченого перестрахового відшкодування, 2208, 50 грн. збитки від інфляції, 1394, 46 грн. пеня та 729, 76 грн. 3% річних, відповідно до договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2011р, порушено провадження у справі №24/307 та призначено справу до розгляду на 12.09.2011р.

У судові засідання 12.09.2011р. та 26.09.2011р. зявився представник позивача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 01/506 від 27.05.2011р.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направив, про причини його незявлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 64 ГПК України, суд надсилає сторонам копію ухвали про порушення провадження у справі за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій вказується час та місце проведення судового засідання. У разі відсутності сторони за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним їй чином.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відправлені за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, так і за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ станом на 24.02.2011р., наданій позивачем у судовому засіданні 12.09.2011р.

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Гарант-Система” (позивач) та приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ЗГОДА” (відповідач) був укладений договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 р.

Відповідно до пп. 1.1 та 1.3 договору № ФП 009/04/07, предметом зазначеного договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування та ретроцесію.

Під передачею ризику у перестрахування в рамках договору розуміється страхування однією стороною, що передає ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування або вхідного страхування у другої сторони яка цей ризик приймає.

Відповідно до п. 1.7. договору, сторони укладають договори перестрахування. Договори перестрахування укладаються у формі Ковер-нот окремо по кожному ризику. Кожний договір перестрахування укладається на умовах Договору №ФП 009/04/07, якщо інше прямо не зазначено у ньому.

12.11.2008 року між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000653 на таких умовах:

- страхувальник ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_1 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.11.1997р.), вигодонабувач ОСОБА_2 (АДРЕСА_1);

- предмет страхування: автомобіль Honda CR-V д/н НОМЕР_2 2008р.в.;

- застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу;

- франшиза (безумовна): 0,00 грн.;

- вартість ТЗ 246418,00 (двісті сорок шість тисяч чотириста вісімнадцять грн. 00 коп.) гривень, яка дорівнює страховій сумі;

- страховий тариф: 6,850% від страхової суми.

У зв'язку з необхідністю перестрахування ризиків застрахованих позивачем за договором № 05-16/ 000432, позивачем та відповідачем був укладений Ковер-нот № 05-24/000653-18 від 11 грудня 2008 року до договору № ФП 009/04/07 від 23.04.2007р.

Відповідно до умов Ковер-ноту відповідач прийняв на страхування ризики настання відповідальності позивача за договором № 05-16/ 000432 на наступних умовах:

- предмет страхування: автомобіль Honda CR-V д/н НОМЕР_2 2008р.;

- застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу.

Згідно з п. 9 Ковер-ноту страхова сума визначена в розмірі 246418,00 грн. частка відповідальності відповідача 20,29%, що становить 50 000,00 грн., перестрахувальна премія 1985, 00 грн. Франшиза була встановлена на рівні 0,00% (п. 10 Ковер-ноту).

Відповідно до п. 21 Ковер-ноту перестрахувальна премія сплачується у повному обсязі до 25.12.2008р.

Сплата перестрахувальної премії в сумі 1985, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 212 від 24.12.2008р.

05.04.2009р. сталося ДТП за участю застрахованого транспортного засобу - Honda CR-V д/н НОМЕР_2, в результаті якого останній отримав механічні ушкодження.

Страховим актом № 05-17/ 156 від 18.06.2009р. випадок визнано страховим та вирішено виплатити страхове відшкодування у сумі 66501,00 гривень.

По платіжному дорученню № 914 від 25 червня 2009р. позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 65716, 00 грн. та в сумі 785, 00 грн. страхового відшкодування було виплачено по видатковому касовому ордеру №364 від 25.06.2009р.

Про настання страхового випадку відповідач був повідомлений позивачем, що підтверджується копією листа позивача на адресу відповідача № 05/599 від 07.04.2009р.

Відповідно до п. 7.2. договору № ФП 009/04/07 при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 12 (дванадцяти) робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення № 05/1260 від 21.07.2009р. на виплату частки перестрахового відшкодування з підтверджуючими документами. У повідомлені визначений розмір відповідальності відповідача та становить 13493, 54 гривень. Зазначений лист отриманий представником відповідача 27.07.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням за №07755727.

Проте відповідач у 12-ти денний термін з дня отримання вказаного повідомлення відповіді не надав та грошові кошти не сплатив.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до преамбули Закону України “Про страхування” цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Суд констатує, що норми Закону України “Про страхування” є спеціальними по відношенню до ЦК України, які в даному випадку є загальними нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування”, у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобовязання, зокрема виплатити свою частину страхового відшкодування.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування”, ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених положень законодавства, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розмір позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення обставин доведених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку, що в частині стягнення основного боргу в сумі 13493, 54 грн. позов є обґрунтованим та документально підтвердженим.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1394, 46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 11.2 договору №ФП 009/04/07 передбачено, що якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів та інше не було передбачено умовами цього договору та договорів перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, в сумі 1394, 46 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2208, 50 грн. збитків від інфляції та 729, 76 грн. процентів річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобовязання щодо оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 178,30 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода" (03110, м. Київ, вул. Клінічна, 23-25; код ЄДРПОУ 34731055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5-А, код ЄДРПОУ 31725819) 13 493 (тринадцять тисяч чотириста девяносто три) грн. 54 коп. страхового відшкодування, 1 394 (одна тисяча триста девяносто чотири) грн. 46 коп. - пені, 2 208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 50 коп. - збитків від інфляції, 729 (сімсот двадцять девять) грн. 76 коп. процентів річних, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.