Рішення № 19177766, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/32031.10.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія

Гарант ”

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 приватний нотаріус Одеського

нотаріального округу

Про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не

підлягає виконанню

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2. по дов. №б/н від 20.03.2011р.

Від відповідача не зявилися

Від третьої особи не з”явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва переданий позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія Гарант”, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 приватний нотаріус Одеського нотаріального округу про визнання вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виконавчого напису від 05 липня 2011 року, тим що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. порушено провадження у справі №36/320, розгляд справи призначено на 14.09.2011р.

В судове засідання 14.09.2011 р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд визнав за необхідне на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкласти на 31.10.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не повідомляв позивача належним чином про дострокове припинення дії договору фінансового лізингу №0112-08/191 Ф, а тому даний договір є чинним.

У судове засідання 31.10.2011р. представники відповідача та третьої особи не зявились.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 31.08.2011р. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компаня Гарант» (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 0112-08/1910.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору лізингодавець зобовязується передати в користування лізингоодержувача на умовах фінансового лізингу майно, відповідно встановленим лізингоодержувачем специфікаціям, вказаним в заявці на отримання майна в лізинг (додаток №1 до договору) з наступною передачею права власності на це майно лізингоодержувачу після повної сплати останнім його вартості на умовах договору.

На виконання умов даного договору лізингодавець передав лізингоодержувачу на підставі актів прийому передачі наступне майно:

Автобус «Богдан А-091»державний номер НОМЕР_1, колір жовтий, обєм двигуна 4600 куб. см. заводський номер кузова НОМЕР_3, 2003 року випуску, вартістю 65000 грн., в т.ч. ПДВ.

Автобус «Богдан А-091»державний номер НОМЕР_2, колір жовтий, обєм двигуна 4600 куб. см. заводський номер кузова НОМЕР_4, 2003 року випуску, вартістю 65000 грн., в т.ч. ПДВ.

19 серпня 2010 року у звязку із втратою технічного паспорту на предмет лізингу лізингоодержувач звернувся до лізингодавця із клопотанням відновити втрачений документ для забезпечення можливості подальшого використання предмету лізингу.

20 серпня 20110р. на даний лист лізингодавець повідомив лізингоодержувача, що надання дозволу є неможливим у звязку із достроковим припиненням дії договору фінансового лізингу № 0112-08/1910 з 06.07.2010р, а предмет лізингу мав бути повернений до 13 липня 2010 року.

05.07.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про вилучення від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 транспортного засобу:

Автобус «Богдан А-091»державний номер НОМЕР_1, колір жовтий, обєм двигуна 4600 куб. см. заводський номер кузова НОМЕР_3, 2003 року випуску, вартістю 65000 грн., в т.ч. ПДВ.

Автобус «Богдан А-091»державний номер НОМЕР_2, колір жовтий, обєм двигуна 4600 куб. см. заводський номер кузова НОМЕР_4, 2003 року випуску, вартістю 65000 грн., в т.ч. ПДВ.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача виконавчий напис вчинено з порушенням ч. 2 ст. 3 та 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»без відмови лізингодавця від договору, оскільки таку вимогу лізингоотримувач не отримував.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін врегульовано договором лізингу, укладеного в 2008р., ці відносини тривають, тому суд застосовує норми ЦК України та спеціальний Закон України “ Про фінансовий лізинг”.

При цьому суд бере до уваги, що згідно зі ст.2 цього Закону відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з положеннями ст. 7, п.п.3,4 ч.1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Тобто, обовязковою умовою для витребування майна у безспірному порядку через виконавчий напис нотаріуса є відмова від договору лізингу з боку лізингодавця або розірвання договору. Право на повернення предмету лізингу з підстав, на яких вчинено виконавчий напис, виникає у лізингодавця після такої відмови чи розірвання договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містять п.п.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Нормами ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3 цієї ж статті передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 19.3 договору сторони узгодили, що договір фінансового лізингу може бути достроково припинений у разі:

19.3.2 якщо Лізингоодержувач не сплатив черговий лізинговий платіж частково або в повному обсязі в строк, вказаний в додатку №2 до договору і про строчка оплати становить більше 30 календарних днів.

В п. 21.1 21.2 договору сторони передбачили, що повідомлення, необхідні для виконання договору, видаються сторонами один одному на руки або направляються поштою. Крім того, вказаними пунктом встановлюється додаткова вимога: сторона, яка відправляє повідомлення має у телефонному режимі підтвердити отримання іншою стороною повідомлення, що передавалось. Повідомлення, які мають бути направлені в оригіналах на паперових носіях, вважаються отриманими після підписання стороною, що отримує, повідомлення про вручення.

Оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, повинні застосовуватися загальні норми, зокрема, про найм.

Згідно з ст.782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” також передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із матеріалів справи слідує, що з вимогою про розірвання договору чи відмову від нього відповідач до позивача не звертався. На день вчинення виконавчого напису договір фінансового лізингу діяв, правовідносини тривали, зобовязання не були припинені.

Відповідач не надав суду доказів направлення позивачу (лізингоодержувачу) вимоги про розірвання договору чи відмову від нього.

Відповідач за договорами лізингу взяв на себе зобовязання надати транспортні засоби в користування за плату і на певний строк (ст.806 ЦК України, ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг”). Він не надав суду належних доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що позивач довідався або міг довідатися про відмову від договорів лізингу.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів на спростування обставин повідомлених позивачем.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання виконавчого напису №548, виданого 05.07.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, нормативно та документально доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

За змістом ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом ОСОБА_2. та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №01/08/2001 від 01.08.2011 року.

На виконання умов даного договору Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 здійснено оплату 8000 грн. адвокату ОСОБА_2. на підставі договору про надання правової допомоги №01/08/2001 від 01.08.2011 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 05 липня 2011 року № 548 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія

Гарант ” (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8 кв.4, код ЄДРПОУ 31976914) на користь Фізичної особи підприємця ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5) 85 грн. державного мита , 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 8000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

01.11.2011р.