Рішення № 19177091, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/5325.10.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Коваль Т.Ф.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічнjuj акціонернjuj товариствf «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу « Енергозбут Київенерго», м. Київ

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, м. Київ

про стягнення 216 987 грн. 85 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення з останнього основного боргу в сумі 186370 грн. 18 коп., інфляційних в сумі 23 405 грн. 24 коп., трьох процентів річних в сумі 7 212 грн. 43 коп. згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.12.08р. за № 331154.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення про необхідність внесення змін до договору у частині встановлення тарифів на енергопостачання, оскільки відповідно до постанов Київського апеляційного адміністративного суду були визнанні незаконними декілька розпоряджень Київської міською державною адміністрації у частині встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення. Крім того, підприємство відповідача є неприбутковою організацією, яке створено для задоволення потреб мешканців району щодо постачання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Відсутність бюджетного фінансування позбавляє підприємство відповідача своєчасно розраховуватися з постачальником теплової енергії.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку відносинам сторін, вислухавши доводи представників позивача, мотиви письмових заперечень відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.08р. за № 331154, далі Договір, позивач, як Постачальник, на виконання вимог пунктів 1.1, 2.2.1 та 2.3.1 Договору здійснив постачання на адресу відповідача, як Споживача, теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення в період опалюваного сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількостях та обсягах відповідно до Додатку №1 до Договору, а відповідач узяв обвязки не пізніше 25 - числа поточного місяця сплатити вартість спожитої теплової енергії ( підпункт 2.3 Договору, пункту 10 Додатку №2 до Договору).

Факт надання теплової енергії на межу балансової належності Споживача підтверджується узгодженими між сторонами тарифами визначеними у договорі, в тому числі додатками до нього, листуванням проведеним між сторонами у частині застосування тарифів та теплову енергію, обліковими картками на підтвердження величини фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях( табуляграми) та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період тощо.

У звязку з несплатою теплової енергії за умовами договору, за відповідачем за період з 01.09.09р. по 01.09.11р. утворився основний борг в сумі 186370 грн. 18 коп. за користування тепловою енергією, який він і намагається стягнути.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобовязання, позивач з посиланням на приписи частини 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з відповідача додатково інфляційні з 01.10.09р. по 01.06.11р. в сумі 23 405 грн. 24 коп., та три процента річних в сумі 7 212 грн. 43 коп. за період прострочення грошового зобовязання з вересня 2009 року по вересень 2011 року.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного:

Між сторонами укладено договір теплопостачання, як різновид купівлі-продажу, де теплова енергія виступає твором. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 712, 714,692 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Відповідно до вимог статей 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги” передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Докази у справі свідчать про те, що зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача.

Надіслані на адресу Споживача первинні документи, у тому числі рахунки на оплату вартості витраченого теплоносія відповідно о вимог пункту 10 Додатку №2 в сумі 186370 грн. 18 коп. до наступного часу не сплачені останнім. Наявність дебіторської заборгованості підтверджене актом звірки розрахунків станом на 01.10.11р., підписаного без зауважень та пропозицій, а тому Постачальник наполягає на їх стягненні.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 186370 грн. 18 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних здійснено позивачем виходячи із суми боргу в розмірі 186 370 грн. 18 коп., яка існувала на час предявлення позову. Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором, і мале місце прострочення виконання грошового зобовязання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 23 405 грн. 24 коп. та трьох процентів річних в сумі 7 212 грн. 43 коп., вважаються також обґрунтованими та підлягаючим задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 2169 грн. 88 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є субєктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо. Тому по даній справі стягнення здійснюється на користь юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

У судовому засіданні, яке відбулося 25.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. ст.ст. 24, 25 Закону України „Про теплопостачання”, Законом України „ Про житлово-комунальні послуги”, ст. ст. 625, 627, 638, 655, 712, 714,692 ЦК ЦК України, ст. ст. 20, 55, 173, 174, 175, 193, 275, 276, 277 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 36, 44, 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві рад, 03190, м. Київ, вул. Кірпоноса, 10/8, р/р 26000000000580 у ВАТ «Фольксбанк», м. Львів, МФО 325213, ід. код 31731838, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Київенерго»”, 010130, м. Київ, пл.. І. Франка, , р/р 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627, ід. код 00131305, основний борг в сумі 186370 грн. 18 коп., три проценти річних в сумі 7 212 грн. 43 коп., інфляційні в сумі 23 405 грн. 24 коп., витрати по державному миту в сумі 2169 грн. 88 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повне рішення складено - 31.10.11р.