Рішення № 19177086, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/3225.10.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"

про відшкодування збитків у розмірі 5 626,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Спахова О.Ю. - представник.

від відповідача Шуплякова С.Б. - представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5626,33 грн. в порядку регресу.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, а саме зазначає, що особа, відповідальність якої застрахована полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів ВС/80997515, невчасно повідомила страхову компанію про настання страхового випадку, а тому в силу ч. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач не набув право відшкодування шкоди в порядку регресу.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення відповідача суд встановив:

17 грудня 2008 року в м. Чернігові по вул. Самострова сталась дорожньо-транспортна пригода. Громадянин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом agen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, порушивши п.п. 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України скоїв зіткнення з автомобілем Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого транспортні зароби отримали механічні пошкодження.

Згідно з Довідкою ВДАІ з ОАТ м. Чернігова при УДАІ УМВС України в Чернігівській обл. автомобіль Subaru Impreza отримав механічні пошкодження лакофарбового покриття лівого переднього крила та лівої передньої двері; деформація переднього лівого крила та передньої лівої двері у вигляді вм'ятин. Згідно з постановою Новрзаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.09р. (справа № 3-253/09) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автотранспортний засіб Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований відповідно до Договору автомобільного страхування від 18.10.08р. № 14/016056/ПР/2.1.5.1, що укладений між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»та ОСОБА_2.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження Чернігівської Регіональної Торгово-промислової палати № ЧК-747 від 22.12.2008, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Impreza» (д/н НОМЕР_1) склала 7501,00 грн.

За результатами розгляду страхового випадку було складено розрахунок страхового відшкодування, та виплачено страхувальнику 5626,33 грн. (в вирахуванням франшизи у розмірі 624,17 грн. та зменшено на розмір ПДВ на суму 1250317 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 885.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” № 86/96-ВР від 07.03.96р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_1 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/80997515 від 04.06.08р.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/80997515 від 04.06.08р. встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.04р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 4467 від 25.07.2011 про відшкодування шкоди, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що «до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки».

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/80997515 від 04.06.08р. франшиза відсутня.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене до позивача переходить право вимоги від відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 5626,33 грн.

Суд не приймає посилань відповідача на те, що позивач не набув право відшкодування шкоди в порядку регресу з огляду на несвоєчасне повідомлення страхової компанії про настання страхового випадку особою, відповідальність якої застрахована полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів ВС/80997515, з посиланням на ч. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»з урахуванням того, що у позивача виникло право регресної вимоги про відшкодування шкоди відповідно до спеціальних норм законом.

Статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено виключний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується, проте обставина на яку посилається відповідач - до цього переліку не входить.

Так, прийняття рішення Відповідачем про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування»не є обґрунтованим, оскільки норми Закону України «Про страхування»є загальними, а норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- спеціальними, при конкуренції цих норм перевагу мають спеціальні.

У випадку прострочення строку повідомлення Відповідача водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або такого водія (п. «ґ»ст. 38.1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Така ж правова позиція закріплена в Рекомендаціях Дирекції Моторно - транспортного бюро України, затверджених п. 1 Протоколу №153 Президії МТСБУ від 27.04.06р.

Отже, доводи Відповідача про право відмови у виплаті страхового відшкодування є необгрунтованими та незаконними.

У відзиві Відповідач посилається на те, що останньому створювали перешкоди у дослідженні обставин страхового випадку шляхом не виклику на огляд пошкодженого ТЗ.

Однак, відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»з останніми змінами від 08.12.04р. (чинна на час проведення оцінки) у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Станом на дату замовлення експертної оцінки, а саме 22.12.08р. єдиною відомою для Позивача зацікавленою особою міг бути лише учасник ДТП - ОСОБА_1

При цьому фактично Відповідач набув статусу зацікавленої особи тоді, коли у нього виникло зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну водієм забезпеченого за Полісом ТЗ. Підставою виникнення такого зобов'язання є винність особи (водія забезпеченого за Полісом ТЗ) у заподіянні шкоди. Єдиним документом, який підтверджує винність особи, є Постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Лише після набрання чинності Постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.09р., тобто після 15.02.09р. Відповідач набув статусу зацікавленої особи.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини те, що у позивача, відповідно до норм чинного законодавства, виникло право відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу відповідачем в силу забезпеченого права, та з урахуванням того, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах спеціальної норми закону, суперечать дійсним обставинам справи, суд вважає заявлені вимоги законними, обґрунтованими, доведеними належним чином, а отже такими, що підлягають задоволенню у розмірі 5626,33 грн.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу залишаються за позивачем відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 України. У судовому засіданні, яке відбулося 25.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України «Про страхування», ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 627, 629, 993, 1166, 1178, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, ч.3 ст. 43, 44, ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 14229456, на користь:

- публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" вул. Електриків, 29-А, м. Київ, 04176, адреса для листування: вул. Кудрявський узвіз, 7, поверх 9-10 м. Київ, 04655, ЄДРПОУ: 20842474, р/р: 2650500710156 в ПАТ КБ «Правекс-Банк»в м. Києві, МФО: 321983 шкоду в порядку регресу у сумі 5626 грн. 33 коп., витрати по державному миту у сумі 102 грн. 00 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 28.10.11р.