Постанова № 19174284, 10.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р. Справа № 5005/225/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін за первісним позовом:

позивача: ОСОБА_4 дов. від 25.11.09,

відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.11

у справі№ 5005/225/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Белтім"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК"

простягнення 39715,42 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Белтім"

провизнання договору неукладеним

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.11.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" 12237,37 грн. пені, 18611 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 7337,37 грн. інфляційних втрат, 1529,68 грн. 3% річних. В обґрунтування позову, позивач вказував на невчасну сплату відповідачем вартості отриманого поліетилену за договором поставки №23-12/2008 від 23.12.08, а відтак вважав підставним стягнення пені, відсотків, інфляційних і річних. При цьому позивач посилався на приписи статей 205, 207, 208, 525, 526, 536, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 181, 193, 232 Господарського кодексу України.

Водночас до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК", в якій просило визнати неукладеним договір поставки №23-12/2008 від 23.12.08. Зустрічний позов обґрунтований приписами статті 638 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.11 (суддя Орєшкіна Е.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7337,37 грн. інфляційних втрат, 18611 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 12237,37 грн. пені. Господарський суд установив факт порушення відповідачем строку оплати за отриманий товар за договором поставки №23-12/2008 від 23.12.08. У стягненні 1529,68 грн. річних відмовлено через те, що сторонами в договорі передбачений інший розмір відсотків. У зустрічному позові відмовлено через помилковість обраного позивачем способу захисту права та те, що факт укладення спірного договору встановлений судом у справі №11/067-10 Господарського суду Київської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.11 (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК", яке просить судові акти у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вказує на порушення судами приписів статей 16, 207 Цивільного кодексу України, статей 36, 41, 65 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на неукладеності спірного договору поставки.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти у справі - без змін.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача за первісним позовом, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.12.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім" постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" покупцем за допомогою факсимільного зв'язку було укладено договір поставки №23-12/2008. Згідно з пунктом 4.3 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % його вартості упродовж 45 календарних днів після отримання товару покупцем у безготівковому порядку на рахунок постачальника. На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім" за видатковою накладною №РН-0000824 від 23.12.08 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" поліетилен на загальну суму 21400 грн. Втім, повна вартість отриманого поліетилену була сплачена покупцем лише 10.06.09. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій були враховані факти установлені постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.08.10 у справі №11/067-10, яка набрала законної сили. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" 12237,37 грн. пені, 18611 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 7337,37 грн. інфляційних втрат, 1529,68 грн. 3% річних. Підставою позову позивачем зазначено порушення відповідачем строку оплати за отриманий поліетилен за договором поставки №23-12/2008 від 23.12.08. Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" про визнання неукладеним договору поставки №23-12/2008 від 23.12.08. Як на підставу позову, позивач посилався на те, що спірний договір між сторонами у справі не укладався, згода щодо його істотних умов сторонами не була досягнута. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Тобто, формою вчинення правочину є спосіб вираження волі сторін на його вчинення, яку сторони мають право обирати самостійно, якщо інше не встановлено законом. У розумінні наведеної норми воля сторін на вчинення правочину може бути виражена усно, в письмовій формі, шляхом вчинення конклюдентних дій або мовчанням. Згідно з приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Проста письмова форма правочину, у розумінні наведених приписів, потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших засобів зв'язку. Разом з цим, відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що між сторонами у справі 23.12.08 за допомогою факсимільного зв'язку був укладений договір поставки №23-12/2008. Судами також установлено, що на виконання умов укладеного договору ТОВ "Белтім" поставив за видатковою накладною №РН-0000824 від 23.12.08 ТОВ "Торгівельний дім "ЮРПАК" поліетилен на загальну суму 21400 грн. Установлено судами і те, з підтвердженням матеріалами справи, що покупець спірний поліетилен отримав, проте, розрахувався за нього повністю лише 10.06.09, тобто невчасно, з порушенням строків оплати. При цьому, господарськими судами були враховані преюдиціальні факти встановлені постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.08.10 у справі №11/067-10, яка набрала законної сили. Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем строку оплати за отриманий поліетилен за укладеним договором від 23.12.08 №23-12/2008, колегія суддів погоджується з висновком судів про підставність стягнення з відповідача пені, відсотків та інфляційних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про неукладеність спірного договору поставки, а відтак і наявність підстав для задоволення зустрічного позову, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки факт його укладання установлений судовим рішенням у справі №11/067-10, яке набрало законної сили, тобто є преюдиціальним і в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доводиться знову при вирішенні даного спору. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

В частині відмови у стягненні річних судові акти у справі скаржником не оскаржені, а відтак колегією суддів не переглядаються.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.11 у справі №5005/225/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець