Постанова № 19174252, 03.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. Справа № Б-19/266-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУдовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,

Поліщука В.Ю.

розглянувши

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову

та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду

від 11 травня 2011 року

господарського суду Харківської області

від 6 квітня 2011 року (попереднє засідання)

у справі

господарського суду № Б-19/266-10

Харківської області

за заявою

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Буддетальсервіс"

споживчого товариства житлово-будівельного кооперативу "Авантаж"

про

розпорядник майнавизнання банкрутом

Тищенко О.І.

за участю представників:

ТОВ "Буддетальсервіс" Федорова О.В., ПАТ "Укрсоцбанк" Кузнечікова О.В., СТ ЖБК "Авантаж" Люти В.А., Наволокової Ю.О., АТЗТ "Спецбудмонтаж" Тітова В.О.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 6 квітня 2011 року у справі № Б-19/266-10 (суддя Міньковський С.В.) затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів в кількості 4-х заяв на загальну суму грошових вимог 305 192 313, 88 грн., з якої основний борг ТОВ “Буддетальсервіс” 400 521 грн., ВАТ “ІБК “Авантаж” 9 910 125 грн., АТЗТ “Спецбудмонтаж”, 208 320 046, 56 грн., ХОФ ПАТ “Укрсоцбанк” на загальну суму 66 992 599, 05 грн., неустойка (пеня, штраф) та інші штрафні санкції - ХОФ ПАТ “Укрсоцбанк” 14 067 912, 27 грн., АТЗТ “Спецбудмонтаж” - 5 501 110 грн. Відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні клопотань про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, відкладення розгляду справи, зупинення провадження по справі, тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року (колегія суддів: Крестьянінов О.О. головуючий, Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 6 квітня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року скасувати, провадження у справі припинити.

Заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 202 ГК України, ст.ст. 526, 509-511, 553, 599 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги виходячи з наступного.

В газеті “Голос України” від 28 грудня 2010 року № 247 (4997) було опубліковано оголошення про порушення справи № Б-19/266-10 про банкрутство СТ ЖБК “Авантаж” (ЄДРПОУ31233747).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори, за вимогами, які виникли до порушення справи про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подали до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до СТ ЖБК "Авантаж" грунтуються на договорах поруки: від 17 липня 2008 року № 805/13/18-5/8-615, укладеним з ВАТ “ІБК “Авантаж” на суму вимог 81 378 665, 38 грн.; від 21 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-960 на суму 460 382, 41 грн., від 19 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-962 на суму 263 366, 51 грн. укладеними з фізичною особою ОСОБА_1., від 11 січня 2008 року № 839/4/27/38/8-21 на суму 369 018, 04 грн. укладеним з фізичною особою ОСОБА_2., від 23 квітня 2008 року № 839/4/27/38/8-344, укладеним з фізичною особою ОСОБА_3 на суму 974 230, 72 грн., від 25 березня 2008 року № 839/4/27/38/8-27, укладеним з фізичною особою ОСОБА_4. на суму 629 236, 26 грн., від 22 січня 2008 року № 839/4/27/38/8-62, укладеним з фізичною особою ОСОБА_5 на суму 723 197, 36 грн., від 9 квітня 2008 року № 861/27/39-19/8-106, укладеним з фізичною особою ОСОБА_6 на суму 2 068 229, 11 грн.

Ухвалою від 6 квітня 2011 року господарським судом відхилені вимоги ПАТ “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк” в розмірі 86 866 325, 79 грн.

При розгляді вимог ПАТ “Укрсоцбанк” в собі Харківської обласної філії “Укрсоцбанк” судом першої інстанції встановлено, що заява з вимогами в сумі 167 926 712, 08 грн., в тому числі основного боргу 146 988 169, 16 грн., штрафних санкцій 20 938 542, 92 грн. була подана кредитором в строки, встановлені Законом. Заборгованість визнана боржником та розпорядником майна частково, включена до реєстру вимог кредиторів в сумі 81 060 386, 32 грн., з яких 66 992 474, 05 грн. віднесені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 14 067 912, 27 грн. до шостої.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимоги ПАТ “Укрсоцбанк” в собі Харківської обласної філії “Укрсоцбанк” у розмірі 66 992 474, 05 грн. підлягають включенню до реєстру в четверту чергу, в тому числі: за договором від 7 листопада 2007 року № 805/6/18/7-182 на суму 11 694 621, 42 грн., в тому числі в сумі 10 862 848, 73 грн. стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року у справі № 42/325-09; за договором від 1 квітня 2008 року № 805/6/18/8-044 в розмірі 53 961 313, 51 грн., в тому числі в сумі 50 584 531, 62 грн. стягнуті на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року у № 42/325-09; за договором поруки від 18 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-945, укладеним в забезпечення договору кредиту № 839/3/27/38/7-673, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_7 на суму 317 383, 83 грн.;за договором поруки від 29 серпня 2008 року № 839/4/27/38/8-575 в забезпечення договору кредиту № 839/3/27/38/8-612 від 29 серпня 2008 року укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_8. - 1 018 750, 29 грн.; за договором на обслуговування банківського рахунку за допомогою системи 2 UA” від 20 жовтня 2006 року № 839/6/27/38-12/6-004 на суму 405 грн.

Господарський суд першої інстанції включив вимоги ПАТ “Укрсоцбанк” в собі Харківської обласної філії “Укрсоцбанк” в сумі 1 4067 912, 27 грн. до шостої черги задоволення вимог кредиторів (пеня, штрафи), в тому числі: за договором від 7 листопада 2007 року № 805/6/18/7-182 на суму 2 693 993, 95 грн., в тому числі в сумі 618 935 грн. стягнуті на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року у справі № 42/325-09; за договором від 1 квітня 2008 року № 805/6/18/8-044 в сумі 11 181 354, 66 грн., в тому числі в сумі 2 211 149, 16 грн. стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року у справі № 42/325-09; за договором поруки від 18 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-945, в забезпечення договору кредиту від тієї ж дати № 839/3/27/38/7-673, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_7 на суму 40 061, 40 грн.; за договором поруки від 29 серпня 2008 року № 839/4/27/38/8-575 в забезпечення договору кредиту від тієї ж дати № 839/3/27/38/8-612 укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_8. на суму 152 502, 26 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року ухвала господарського суду Харківської області від 6 квітня 2011 року про затвердження реєстру вимог кредиторів залишена без змін, а апеляційна скарга ПАТ “Укрсоцбанк” без задоволення. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не вбачив підстав для повторної перевірки законності відхилення вимог ПАТ “Укрсоцбанк” у розмірі 86 866 325, 79 грн. в рамках апеляційного провадження при перегляді ухвали місцевого господарського суду від 6 квітня 2011 року, винесеної за результатами попереднього засідання суду.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 6 квітня 2011 року про відхилення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у вказаному вище розмірі судом апеляційної інстанції встановлено, що додатковими угодами до кредитних договорів ПАТ "Укрсоцбанк" та позичальники, без згоди СТ ЖБК "Авантаж", змінили їх умови підвищивши відсоткову ставку за користування кредитом. Положеннями, зокрема, договорів поруки від 17 липня 2008 року, від 25 березня 2008 року, від 9 квітня 2008 року, укладених між ПАТ "Укрсоцбанк" та СТ ЖБК "Авантаж", передбачено, що кредитор (позичальник) зобов'язався до припинення договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, згідно приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Місцевим господарським судом при розгляді заяви АТЗТ “Спецбудмонтаж” про визнання грошових вимог встановлено, що кредитором в строки, встановлені Законом було подано заяву з вимогами в сумі основного боргу 230 821 031, 56 грн. Заявою поданою 2 березня 2011 року АТЗТ “Спецбудмонтаж” зменшило кредиторські вимоги до боржника до суми 213 821 031, 56 грн. Заборгованість визнана боржником та включена розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені вимоги підтверджені копіями договорів на капітальне будівництво, договорами підряду, угодами про переведення боргу, договором поруки, доказами виконання підрядних робіт (ф.КБ-2, ф.КБ-3), доказами передачі товарів боржнику, виписками банку про отримання часткової оплати.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обгрунтованість вимог кредитора у розмірі 208 319 921, 56 грн. та включення їх до четвертої черги реєстру задоволення вимог, в тому числі з ПДВ, за договором від 10 травня 2007 року № 157-07 на суму 5 262 619, 83 грн.; за договором від 20 вересня 2005 року № 364-05 -12 084 956, 25 грн.; за договором від 12 жовтня 2007 року № 330-07 6 271 514, 25 грн.; за договором від 12 лютого 2008 року № 83-08 1 502 725, 60 грн.; за договором підряду від 7 жовтня 2008 року № 388-08 112 713, 60 грн.; за договором від 14 листопада 2008 року № 0110/08-А - 98 045, 45 грн.; за договором від 1 червня 2009 року № 108 715 458,16 грн.; за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2009 року № 35 523 943,79 грн.; за договором від 8 вересня 2009 року № 120-09 7 242 грн.;за договором від 22 жовтня 2009 року № 153-09 - 9 372 грн.; за договором від 1 вересня 2010 року № 65 126 402, 68 грн.; за договором від 1 жовтня 2010 року № 11/0308 58 988, 66 грн.; за договором від 26 березня 2009 року № РН-0000357 13 513, 48 грн.; за договором від 4 березня 2010 року - 47 074 049 грн.;за договором від 4 березня 2010 року - 1 567 348, 60 грн.; за договором від 18 лютого 2010 року 20 000 000 грн.; за угодою від 20 лютого 2010 року 18 996 000 грн.; за угодою від 22 березня 2010 року - 1 664 628, 52 грн.; за угодою від 30 квітня 2010 року 22 000 000 грн.; за угодою від 16 березня 2010 року 20 720 411, 69 грн.; за договором поруки від 15 лютого 2010 року 49 509 988 грн.

Крім того, судом до шостої черги також включено вимоги АТЗТ “Спецбудмонтаж” у розмірі 5 501 110 грн., які виникли за договором поруки від 15 лютого 2010 року.

В обгрунтування касаційної скарги ПАТ “Укрсоцбанк” зазначає, що правочини про переведення боргу та поруки укладені між СТ ЖБК “Авантаж” та АТЗТ “Спецбудмонтаж” є невигідними для СТ ЖБК “Авантаж”, оскільки не передбачають отримання прибутку, укладені з метою доведення боржника до банкрутства, порушують публічний порядок, тому є нікчемними. Крім того, угоди переведення боргу від 30 квітня 2010 року та від 1 жовтня 2010 року не погодженні з розпорядником майна.

Згідно ч. 3 ст. 111 ГК України споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 1.1 Статуту СТ ЖБК “Авантаж” передбачено, що СТ ЖБК “Авантаж” є споживчим житлово-будівельним кооперативом згідно з законодавством України, та утворюється шляхом обєднання фізичних та/або юридичних осіб для будівництва житла, його експлуатації, спільного господарювання та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів у житлі та його експлуатації.

Частина 2 ст. 3 ГК України визначає, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Пункт 2.1 Статуту СТ ЖБК “Авантаж” встановлює, що метою споживчого товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів (асоційованих членів) у житлі.

Таким чином, СТ ЖБК “Авантаж” є субєктом підприємницької діяльності (некомерційної господарської діяльності) і може бути у розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визнаний боржником.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що боржником є, зокрема, субєкт підприємницької діяльності.

Крім того, п. 13.1 Статуту СТ ЖБК “Авантаж” встановлено, що ліквідація провадиться за рішенням загальних зборів, суду або господарського суду, а також у випадках, передбачених діючим законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за угодами про переведення боргу, за якими АТЗТ “Спецбудмонтаж” було заявлено грошові вимоги у справі про банкрутство СТ ЖБК “Авантаж”, останній як “новий боржник” має отримати від попередніх боржників такі ж суми грошових коштів, які він має сплатити кредитору.

При виконанні зобовязань за договором поруки до СТ ЖБК “Авантаж” як поручителя відповідно до ст. 556 ЦК України переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, тобто право вимагати від боржника оплати сплаченої кредитору суму.

З огляду на вказане є необгрунтованими доводи ПАТ “Укрсоцбанк” про відсутність позитивного економічного ефекту для боржника від виконання договорів переведення боргу та договору поруки.

Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять вимог про те, що господарський суд приймаючи рішення щодо включення грошових вимог до реєстру кредиторів має звертати увагу на економічний ефект таких угод, та за його відсутністю не включати такі вимоги до реєстру вимог кредиторів.

У розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України належним доказом наявності ознак доведення підприємства до банкрутства на стадії розпорядження майном є звіт розпорядника майна складений відповідно до п. 9 ст. 13 та Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14.

Матеріали справи містять висновки аналізу фінансово-господарського стану СТ ЖБК “Авантаж” за 2008-2010 року, зроблені розпорядником майна Тищенком О.І. Проаналізувавши вказаний доказ суд апеляційної інстанції не вбачив ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства з боку керівництва або іншої сторони, а доводи ПАТ “Укрсоцбанк” щодо укладення договорів переведення боргу від 4, 16, 22 березня, 18, 20 лютого, 30 квітня 2010 року та договір поруки від 15 лютого 2010 року з метою доведення СТ ЖБК “Авантаж” до банкрутства вважав такими, що не підтверджені доказами та спростовуються матеріалами справи.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази, та ПАТ “Укрсоцбанк” не доведено наявність наміру сторін вказаних вище правочинів порушити публічний порядок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що стосовно СТ ЖБК “Авантаж” 1 жовтня 2009 року було порушено справу про банкрутство № Б-50/159-09, встановлено мораторій. Ухвалою від 24 березня 2010 року встановлено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткаченка В.В. та відносно керівника боржника діяли обмеження встановлені п. 13 ст. 13 Закону. У звязку з відкликанням заяви про порушення справи про банкрутство, ухвалою від 4 листопада 2010 року заяву про порушення справи про банкрутство СТ ЖБК “Авантаж” залишено без розгляду, скасовано мораторій.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що угоди про переведення боргу від 1, 30 квітня 2010 року були укладені в період дії процедури розпорядження майном.

Господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що 3 травня 2010 року до угоди про переведення боргу від 30 квітня 2010 року було укладено додаткову угоду від 3 травня 2010 року № 1, згідно якої сторони узгодили, що угода вступить в силу з дати, яка буде додатково визначена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. 12 листопада 2010 року було укладено додаткову угоду № 2 до угоди про переведення боргу від 30 квітня 2010 року згідно якої сторони узгодили, що укладена між ними угода про переведення боргу вступає в силу з 12 листопада 2010 року.

Додаткова угода № 2 укладена в період, коли відносно керівника СТ ЖБК “Авантаж” не діяли обмеження передбачені Законом.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Укладена сторонами у період відсутності процедури банкрутства додаткова угода № 2 є діючою та у відповідності до ст. 241 ЦК України свідчить про наступне схвалення правочину СТ ЖБК “Авантаж”.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення п. 13 ст. 13 Закону, яким передбачено погодження з розпорядником майна боржника укладання певних видів угод боржника, не відносяться до випадків, за якими закон встановлює нікчемність такого правочину.

Оскільки АТЗТ “Спецбудмонтаж” зменшив свої вимоги заявлені в процедурі банкрутства виключивши вимоги, які були заявлені за угодою від 1 жовтня 2010 року, суд апеляційної інстанції не вбачив підстав для перевірки грошових відносини сторін за цим договором.

На підставі вказаного вище суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відповідність вимог кредитора чинному законодавству та відсутність підстав для їх відхилення.

Розглянувши заяву ВАТ “ІБК “Авантаж” про визнання грошових вимог судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитором в строки, встановлені Законом подано заяву з вимогами в сумі 29 910 000 грн. Заявою від 25 лютого 2011 року № 20 кредитор уточнив вимоги до боржника, зменшив їх до 9 910 000 грн. Заборгованість визнана боржником та включена розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Колегія судів вважає, що грошові вимоги ВАТ “ІБК “Авантаж” підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором купівлі продажу цінних паперів від 25 березня 2010 року № Б-250310-3/1, додатковою угодою від 12 листопада 2011 року № 1, доказами передачі цінних паперів боржнику, копіями цінних паперів та виписками банку про отримання часткової оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГК України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Вказана стаття містить норму, яка обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів, разом з тим не встановлює заборону чи будь-яке обмеження на укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи ПАТ “Укрсоцбанк” про те, що боржник не мав права укладати договір купівлі-продажу цінних паперів, ґрунтується на довільному тлумаченні норм ст. 165 ГК України.

12 листопада 2010 року між ВАТ “ІБК “Авантаж” та СТ ЖБК “Авантаж” було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 25 березня 2010 року № Б-250310-3/1. Сторони підтвердили дійсність укладеного між ними договору та чинність їх прав та обовязків, а також узгодили строки оплати СТ ЖСК “Авантаж” придбаних цінних паперів.

При укладені договору купівлі-продажу цінних паперів сторонами були додержані вищезазначені вимоги ст. 203 ЦК України, боржник отримав у власність цінні папери (векселі), частково за них розрахувався, про наступне схвалення даного договору боржником свідчить додаткова угода № 1 від 12 листопада 2010 року, укладена сторонами у період відсутності процедури банкрутства.

Статтею 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір купівлі-продажу цінних паперів не визнавався недійсним у встановленому порядку.

ПАТ “Укрсоцбанк” не наведено суду випадків недійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги ВАТ “ІБК “Авантаж”, що прямо встановлені законом, тобто випадків нікчемності такого правочину. Положення п. 13 ст. 13 Закону та ст. 165 ГК України не відносяться до таких випадків.

На підставі вказаного доводи ПАТ “Укрсоцбанк” щодо укладення договору купівлі-продажу цінних паперів з метою доведення до банкрутства визнано судом апеляційної інстанції такими, що не підтверджені доказами та спростовуються матеріалами справи.

Матеріалах справи не містять доказів наявності наміру сторін договору купівлі-продажу цінних паперів порушити публічний порядок.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що грошові вимоги ВАТ “ІБК “Авантаж” у сумі 9 910 000 грн., які підтверджені документально, рахуються в обліку боржника, в установленому порядку недійсними не визнані, а тому правильно включені до реєстру вимог кредиторів.

Судом апеляційної інстанції було також розглянуто доводи ПАТ “Укрсоцбанк” щодо порушення керівництвом боржника вимог Закону шляхом здійснення в період дії мораторію заліку зустрічних вимог та розрахунків з окремими кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно п.2 додаткової угоди № 1 від 12 листопада 2010 року до договору купівлі-продажу цінних паперів сторони домовились, що сплата за договором буде здійснюватися у наступному порядку: сума у розмірі 3 000 000 грн. сплачується до 31 грудня 2011 року, 8 500 000 грн. до 31 грудня 2012 року.

Згідно п. 4.2 договору купівлі-продажу від 11 серпня 2009 року № 35 року боржник зобовязався сплатити АТЗТ “Спецбудмонтаж” за отриманий товар на протязі 5 днів. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що СТ ЖБК “Авантаж” та АТЗТ “Спецбудмонтаж” погодили здійснення оплати по договору до 31 грудня 2010 року шляхом обміну листами.

Тобто строк виконання зобовязань з оплати по договору купівлі-продажу цінних паперів та договору № 35 на дату введення мораторію у справі (6 грудня 2010 року) не настав.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 602 ЦК України закріплює випадки, за наявності яких не допускається зарахування вимог.

Мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до чинного законодавства. Тобто законодавець передбачив заборону примусового стягнення.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, не є виконавчим документом чи іншим документом, на підставі якого здійснюється стягнення.Правова природа припинення зобов'язання шляхом зарахування відмінна від правової природи припинення зобов'язання шляхом стягнення.

Законом не передбачено норми,яка б забороняла проведення заліку зустрічних однорідних вимогпід час дії мораторію.

З огляду на викладене господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду першої інстанції про те, що здійснюючи оплату по вказаним в апеляційній скарзі угодам та залік зустрічних вимог керівництвом боржника не було порушено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються такими, що не грунтуються на Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доводи касаційної скарги щодо неправомірного визнання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій кредиторських вимог АТЗТ "Спецбудмонтаж" та ВАТ "ІБК "Авантаж" шляхом не визнання недійсними, на підставі ст.ст. 203, 208 ЦК України, договорів відступлення права вимоги, укладених між СТ ЖБК "Авантаж" та АТЗТ "Спецбудмонтаж" у 2010 році, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" не є стороною вказаних договорів, у судовому порядку договори не визнані недійсними. Згідно приписів вказаного Закону право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору, укладеного боржником, надане арбітражному керуючому боржника за наявності підстав визначених в Законі.

Частина 4 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою було передбачено право конкурсного кредитора подавати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, виключена згідно із Законом України від 3 квітня 2003 року № 672-15.

З аналізу ч. 2 ст. 15 Закону вбачається, що суд має оцінити подані кредитором документи на предмет їх обгрунтованості і підтвердженості та прийняти відповідне рішення про визнання або невизнання вимог кредитора.

Враховуючи вказане вище колегія суддів вважає правильним застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, а тому підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 6 квітня 2011 року у справі № Б-19/266-10 залишити без змін.

Головуючий О. Удовиченко

Судді А. Заріцька

В. Поліщук