Постанова № 19174007, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/3139/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого,

Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників: позивачане зявились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином) відповідача

третя особане зявились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)

не зявились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року

у справі№ 5023/3139/11 Господарського суду Харківської області

за позовомУправління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКонтрольно-ревізійний відділ у м. Харкові

простягнення 5702 грн. ВСТАНОВИВ:

Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ГУДКУ Харківської області 5702 грн. безпідставно набутих коштів, посилаючись на висновки перевірки, проведеної Контрольно-ревізійним відділом у м. Харкові, щодо визначення відповідачем вартості підрядних робіт, фінансування яких проводилось за державні кошти, з порушенням вимог чинного законодавства про формування та розрахунок вартості підрядних робіт, а також на приписи статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач письмово своєї позиції не виклав; за змістом судового рішення проти позову заперечив, покликавшись на наявність судового рішення, яким вирішено спір між тими ж сторонами, з того ж предмету спору та з тих самих підстав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2011 року (суддя Жельне С.Ч.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано одержанням відповідачем спірних коштів відповідно до укладеного сторонами договору підряду, а відтак необґрунтованістю позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року (судді: Пуль О.А., головуючий, Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на повноту з'ясування обставин справи, відповідність висновків суду обставинам справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними не застосовано положення "Загальних умов укладання та виконання договорів підряду", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, наказу № 174 від 27.08.2000 року "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва" (ДБН Д.1.1-1-2000), не наведено доводів, за якими судом не застосовано частину 1 статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Відповідач письмового відзиву на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.05.2008 року Управлінням освіти Київської районної ради міста Харкова (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) було укладено договір № 107-08, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати за завданням позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити капітальний ремонт водопроводу в ДНЗ № 382 за адресою м. Харків, вул. Астрономічна, 35. Умовами договору вартість робіт була встановлена в сумі 9830 грн.

Рішенням І сесії 6 скликання Харківської міської ради від 24.11.2010 року №06/10 Управління освіти Київської районної у м. Харкові ради перейменовано в Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради.

Також судами встановлено, що відповідно до пункту 1.4.1.1. плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на II квартал 2010 року та на підставі направлення, виданого начальником контрольно-ревізійного відділу в м.Харкові від 17.06.2010 року № 450, провідним контролером-ревізором КРВ в м.Харкові ОСОБА_7 проведено ревізію використання коштів на проведення робіт з капітального та поточного ремонтів в Управлінні освіти Київської районної в м. Харкові ради за період з 01.05.2008 року по 01.06.2010 року.

Проведеною документальною ревізією правильності визначення вартості робіт, виконаних ФОП ОСОБА_4, згідно договору №107-08 від 21 травня 2008р., по капітальному ремонту водопроводу ДНЗ № 382 в серпні 2008 року (сума акту 9830,00 грн.) встановлено, що вартість робіт визначалась відповідно ДБН Д. 1 .-1-2000.

Ревізією правильності і обґрунтованості розрахунку заробітної плати в акті ф.№ КБ-2в № 1 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 встановлено, що розрахунок заробітної плати проведено на підставі кошторисних трудовитрат на виконані обсяги робіт та вартості людино-годин у відповідності до вимог ДБН Д. 1.1-1-2000. Ревізією правильності розрахунку загальновиробничих витрат в акті ф.№ КБ-2в встановлено, що в порушення наказу Мінрегіонбуду України від 03.03.2008 року № 109, підрядною організацією Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 при розрахунку І та III блоків загальновиробничих витрат не було застосовано усереднені коефіцієнти переходу від нормативно-розрахункової трудомісткості робіт у прямих витратах до витрат праці робітників, заробітна плата яких враховується в загальновиробничих витратах, у розмірі К 1=0,4123 та К2=0,7821. Також, ревізією правильності застосування ресурсних елементних кошторисних норм в акті ф.№ КБ-2в №1 встановлено необґрунтоване застосування ресурсних елементних кошторисних норм Р15-26-3 “Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 25 мм” в обсязі 3 шт., Р15-26-4 “Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 32 мм” в обсязі 4 шт., Р15-26-5 “Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 40 мм.” в обсязі 2 шт., Р15-26-6 “Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 25 мм”в обсязі 3 шт.; в порушення п. 2.6в “Вказівок по застосуванню ресурсних елементних норм на ремонтно-будівельні роботи” ДБН Д. 1.1-4-2000 до акту ф.№ КБ-2в № 1 була включена норма на виконання робіт по розбиранню трубопроводів Р15-45-3 “Розбирання трубопроводів центрального опалення на різьбі, діаметр трубопроводу 76 мм” на обсяг робіт 27,0 м. Склад робіт зазначених норм передбачає: знімання труб і кріплень, згвинчування арматури, перевірка та очищення труб від накипу, відбирання і складування труб і фасонних частин, тобто виконання операцій по підготуванню труб для подальшого використання. Проведеною документальною ревізією встановлено, що за даними бухгалтерського обліку труби б/у від розбирання, які придатні до подальшого використання, не рахуються.

Позивач вважає наведене доказом того, що відповідачем не виконувались роботи по доведенню стану трубопроводів до подальшого використання, що передбачено вищезазначеною нормою і тому в даному акті ф.№ КБ-2в № 1, слід було застосувати норму Р15-84-2 “Прокладання трубопроводів опалення зі сталевих безшовних труб діаметром 65 мм”, із застосуванням до норми витрати праці робочих будівельників, часу експлуатації машин та механізмів коефіцієнта 0,4, що відповідає вимогам п. 2.6.в “Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи” ДБН Д. 1.1-4-2000; в порушення вимог п.3.2.7.7 ДБН Д. 1.1-1-2000 при відсутності приобєктного складу матеріалів у розрахунок вартості експлуатації будівельних машин і механізмів ФОП ОСОБА_4 до акту ф.№ КБ-2в включено використання автомобілів бортових вантажопід'ємністю до 3 т на транспортування будівельних матеріалів від приобєктного складу до об'єкта виконання робіт; відтак відповідач безпідставно отримав кошти за завищену вартість робіт по капітальному ремонту водопроводу ДНЗ № 382 на суму 5702,00 грн., що підлягають поверненню за положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, матеріально-правову вимогу та обставини, якими підтверджується її правомірність. Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити наявність саме тих обставин, які є істотними для даної справи, виходячи з заявлених позовних вимог, їх правового характеру.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави"), на які покликався позивач, є складовою частиною Книги п'ятої Цивільного кодексу України "Зобов'язальне право".

Господарськими судами, враховуючи предмет та підстави поданого позову, що полягають у зверненні позивача як стороною за договором до відповідача контрагента за договором з вимогою про повернення безпідставно одержаних коштів, вірно визначено, що спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, таким чином їх регулювання має здійснюватися згідно з правилами регулювання зобов'язальних відносин, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме статті 626, 627, 629, 638, 837, 844, 853 Цивільного кодексу України, господарські суди правомірно вказали у судових рішеннях про те, що перерахування спірних коштів відбувалась за об'єм робіт, у розмірі та на підставах, узгоджених сторонами в договорі, що є чинним; відтак відсутні правові підстави вважати перераховані кошти такими, що отримані відповідачем безпідставно.

Судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо неможливості застосування положень статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" до позову, поданого в межах зобов'язальних правовідносин сторін спору. Скаржником залишено поза увагою, що відповідна стаття Закону знаходиться у розділі "Контроль за цінами" та застосовується відтак у правовідносинах, пов'язаних зі здійсненням уповноваженими державою органами відповідних функцій за порушення у сфері господарської діяльності порушення державної дисципліни цін, а не в спорі сторін господарського договору в межах зобов'язальних правовідносин.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всебічно, повно та обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовної заяви та апеляційної скарги.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для їх скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року у справі № 5023/3139/11 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2011 року залишити без змін.

ГоловуючийТ. Дроботова

Судді:Н. Волковицька

Л. Рогач