Постанова № 19173891, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" листопада 2011 р. Справа № 5004/551/11

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргуДержавного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії

на постановуРівненського апеляційного господарського суду

від 20 липня 2011 року

у справі№ 5004/551/11 господарського суду Волинської області

за позовомДержавного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії

до ТОВ "Торгівельний центр "Магніт"

про

зустрічним позовом

простягнення заборгованості

ТОВ "Торгівельний центр "Магніт"

стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.2011р. (суддя Дем'як В.М.) первісний позов задоволено. В зустрічному позові відмовлено.

В частині вимог первісного позову суд дійшов висновку, що ТОВ "Торгівельний Центр "Магніт" не виконав умов п. 2.2, п. 2.3. договору щодо виплати проектанту 30% передоплати та 30% оплати повної розробки стадії "проект", хоча в указаній частині зобов'язання за договором проектантом були виконані повністю, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання та видатковими накладними. До позовних вимог про стягнення пені судом було застосовано річний строк позовної давності, у зв'язку з чим у цій частині в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд прийшов до висновку' про те, що з боку замовника зобов'язання за договором в частині розробки документації стадії "проект" були виконані повністю, а тому відсутні підстави для стягнення з проектанта попередньої оплати на користь замовника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. (судді Мельник О.В., Огороднік К.М., Коломис В.В.) рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2011 р. скасовано в частині задоволення вимог первісного позову та провадження у справі в цій частині припинено.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2011 р. залишено без зміни.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що філія юридичної особи не може виступати стороною у справі, суд першої інстанції в супереч норм процесуального закону проведено заміну філії юридичної особи позивача за первісним позовом на саму юридичну особу, яка з позовом не зверталася, тому провадження у справі підлягає припиненню.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Заявник доводить, що судом неправильно застосовано ст. 80 ГПК України, оскільки безпідставно припинено провадження у справі за відсутністю предмету спору, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку, що позов подано в інтересах філії юридичної особи, а не самої юридичної особи, а мотиви такого висновку є формальними і не відповідають фактичним обставинам.

Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії звернулося з заявою від 02.11.2011 р. № 271/3-3, за змістом якої заявник просить залишити касаційну скаргу без розгляду.

Згідно ст. 1113 ГПК України залишення скарги без розгляду є імперативною нормою.

Заявник вправі вимагати залишення скарги без розгляду до прийняття її до провадження і процесуальний наслідок залишення скарги без розгляду є можливим до прийняття скарги до провадження, що слідує із змісту норм п. 7 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Так як на момент надходження заяви касаційна скарга прийнята до касаційного провадження про що учасники судового процесу повідомлені згідно вимог ст. 1114 ГПК України, тому підстави для залишення її без розгляду відсутні.

Касаційна інстанція зазначає, що не розглядає зазначену заяву як відмову від касаційної скарги з таких підстав.

За нормами ст. 1116 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Таким чином, на стадії касаційного провадження особа має право відмовитися від касаційної скарги, за наслідком чого суд вирішує питання про прийняття цієї відмови.

За змістом ст. 1116 ГПК України господарський суд має право не приймати відмови від скарги, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тобто прийняття відмови заявника від скарги залежить від дискреції суду, тобто оцінки дій сторони на предмет відповідності законодавству.

Таким чином, процесуальні право заявника на залишення скарги без розгляду та право відмови від скарги не є тотожними.

З огляду на зміст заяви та наведені правові висновки суд не має підстав оцінювати заяву скаржника як відмову від скарги.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

21.02.2008р. між Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування місі "Діпромісто" (проектант) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Торговельний Центр "Магніт" (замовник) було укладено договір на створення (передачу) науково—технічноїта проектно -кошторисної продукції, відповідно до умов якого проектант зобов'язався, за завданням замовника, розробити та передати останньому проектну документацію, а саме: «Проеісі будівництва підземних пішохідних переходів, горгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майндану», стадії «1І»(проект) та «Р11»(робочий проект), а Замовник зобов'язвея прийняти та оплатити розроблену Проектом документацію (її. 1.1. договору).

Згідно и. 1.2 договору №941 види і зміст робіт щодо розробки Проектантом документації, визначаються в завданні замовника на виконання робіт , що є додатком №4 до договору, яке готується Проектантом на підставі вихідних даних, наданих Замовником. Після затвердження замовником завдання, воно стає невід'ємною частиною договору.

Порядок проведення розрахунків сторони визначили у розділі 2 договору. Відповідно до п. н. 2.2. та 2.3 договору замовник сплачує проектанту передоплату у розмірі 30% (двома і рантами 10% і 20%) (773.758,20 грн.) від загальної вартості робіт, визначеною у протоколі узгодження договірної ціни, протягом 3 банківських днів з дати підписання відповідного протоколу. Після виконання пунктів 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. додатку №3 до договору замовник сплачує проектанту наступні ЗО %, після повної розробки стадії «11». Остаточний розрахунок, у розмірі 40 % від загальної вартості робіт, здійснюється замовником протягом 3 банківських днів після виконання проектантом зобов'язань по даному договору в повному обсязі та підписання сторонами акту виконаних робіт і акту прийому-передачі документації.

Як підтверджено матеріалами справи, проектант - Волинська філія ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»викопала проектні роботи стадії проект та передала примірник проектної, науково-технічної продукції за договором № 941 від 15.02.2008р. на загальну сум) 1 469 473 грн.

Дана обставина підтверджена накладними від 05.02.09р., 10.02.2009р., 16.03.2009р. №3 та Актом здачі-приймапня №22.

Між тим, замовник - відповідач у справі роботи оплатив частково в сумі 572 620,00 грн, що підтверджено копіями виписок по банківському рахунку.

Відповідно до ч.І ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану робочу.

Частиною 2 ст. 846 даного кодексу передбачено, що якщо у договорі підряд} не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Заборгованість ТзОВ "Торівельний центр "Магніт" за прийняту, однак неоплачсиу проектну документацію на день розгляду справи становить 896 853 гри., тому вимоги первісного позову судом першої інстанції задоволені правомірно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем є філія, а не державне підприємство Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії, тобто суб'єкт, який не має статусу юридичної особи.

Разом з тим, як свідчить прохальна частина позовної заяви, заявник просить стягнути заборгованість на користь Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М.Білоконя, тобто позов подано для захисту прав саме юридичної особи, а не філії.

Подання ж позову філією не суперечить нормам процесуального закону з огляду на п. 3.4. Положення про Волинську філію державного підприємства Українського державного науково - дослідного інституту проектування міст "Діпромісто", за якою філія має право, в установленому діючим законодавством порядку бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражі, згідно доручення державного підприємства Українського державного науково - дослідного інституту проектування міст "Діпромісто". яке видається керівнику філії. Відповідне доручення від 30.11.2009 р. із строком дії до 30.03.2011 р. надавало необхідних повноважень філії на звернення з позовом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов не вірного висновку, що до суду першої інстанції з позовною заявою звернулась саме Волинська філія державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" з вимогою про захист порушеного права внаслідок невиконання умов укладеного саме філією договору в своїх інтересах, а не в інтересах юридичної особи.

За таких обставин апеляційна інстанція неправомірно дійшла висновку про припинення провадження у справі з підстав подання позову філією та необґрунтовано скасувала рішення господарського суду першої інстанції в частині вимог первісного позову, висновки якого відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції залишенню в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. у справі № 5004/551/11 господарського суду Волинської області скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2011р. залишити в силі.

Витрати по сплаті державного мита в тому числі за перегляд судових рішень в касаційному порядку віднести на ТОВ "Торгівельний центр "Магніт". Господарському суду Волинської області видати наказ.

Головуючий, суддя                                         В. Овечкін

судді                                        Є. Чернов

                                        В. Цвігун