Постанова № 19173510, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/3184/11(38/247-10 (64/134-10)) Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Малетича М.М.головуючий,

Жукової Л.В.,

Круглікової К.С., розглянувши касаційну скаргу"Фірми Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ"

на рішеннягосподарського суду Харківської області від 06.06.2011 р.

та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р.

у справі № 5023/3184/11 господарського суду Харківської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча"

досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву"

треті особи1. Балаклійська міська рада Харківської області

2. "Фірма Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ"

провизнання дійсним договору, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 19.06.2011р.);

відповідача: не зявилися;

3-х осіб: 1) не зявилися;

2) ОСОБА_5 (дов. від 03.02.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву", третя особа: Балаклійська міська рада Харківської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового обєкту № 1152 від 08 лютого 2010 року та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 26, літ. А. код в ЄДРПОУ 36799434) права власності на нежитловий обєкт, розташований за адресою: м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га, кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. "А-1, А-2") загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. "Г-1") загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. "В") загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. "Ж") загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. "Е") загальна площа 34,3 кв. м., Підстанція (літ. "Б") загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. "Д") загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. "М"), Насосна (літ. "З"), Навіс (літ. "К"); визнання права власності на зазначене нерухоме майно та про зобовязання Балаклійське бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" на це майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року по справі № 5023/3184/11 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року (головуючий суддя: Бондаренко В.П., судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року у справі №5023/3184/11 залишено без змін.

"Фірма Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" (позивачем) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового обєкту № 1152. Згідно пункту 1.1. продавець (відповідач) передав у власність (продав), а покупець (позивач) прийняв у власність (купив) та оплатив на нижчевикладених умовах нежитловий об”єкт, розташований за адресою: м. Балаклія Балаклійського району, Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га., кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. "А-1, А-2") загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. "Г-1") загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. "В") загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. "Ж") загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. "Е") загальна площа 34,3 кв.м., Підстанція (літ. "Б") загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. "Д") загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. "М"), Насосна (літ. "З"), Навіс (літ. "К").

Згідно з пунктом 2.1. договору, продаж нежитлового обєкту за цим договором вчинено за погоджену сторонами суму: 136941,63 грн., крім того ПДВ 22823,61 грн. Згідно пункту 2.2. договору, вказану суму покупець повинен переказати у безготівковій формі на поточний рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

Розрахунок за придбане на підставі зазначеного вище договору нерухоме майно позивач здійснив Товариству з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" в повному обсязі 09.02.2010 року шляхом здійснення грошового переказу на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 09.02.2010 року.

Після підписання договору та здійснення оплати вартості нерухомості, 10.02.2010 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" був складений акт приймання - передачі нерухомого майна, яке було предметом договору купівлі продажу.

Відповідно до пункту 5.5. укладеного договору купівлі-продажу, сторони зобовязалися протягом 7-ми робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового обєкту здійснити нотаріальне посвідчення даного договору, для подальшої державної реєстрації у відповідному органі, який здійснює державну реєстрацію обєктів нерухомого майна.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або погодженням сторін.

Згідно з частиною 1 статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року та пункту1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних- та юридичних осіб. Згідно з положеннями 181 статті Цивільного кодексу України зазначена нежитлова будівля відноситься до нерухомого майна, тобто право власності на неї підлягає обов'язковій державній реєстрації. У зв'язку з тим, що нежитлова будівля - це об'єкт права власності, визначений індивідуальними ознаками, є обов'язковою державна реєстрація права власності на неї.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" № 1952-ІV від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних- та юридичних осіб.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до пункту 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07 лютого 2002 року є правовстановлювальні документи, до яких віднесено зокрема нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна, а також рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно зі статтей 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, через ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на підставі цього правовстановльного документа, а підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. окрім нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу передбачено такі правовстановлювальні документи, як рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно підлягають задоволенню.

Однак з викладеними мотивами господарських судів попередніх інстанцій погодитися не можна, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зокрема, підставами направлення справи №38/247-10 (новий номер 5023/3184/11), на новий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не зясовувались обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового обєкту, а також не досліджувались факти та (або) документи, які б про це свідчили.

Водночас встановлений судами факт порушення справи про банкрутство відповідача сам по собі не може свідчити про його ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Отже факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору не є доведеним сторонами спору та судом не встановлений, що безпосередньо впливає на застосування до спірних правовідносин сторін ст. 220 ЦК України.

Крім того безпідставним є й висновок судів попередніх інстанцій про те що відчуження майна за договором купівлі-продажу нежитлового обєкту № 1152 від 08.02.2010 р. відбулось до порушення господарським судом Харківської області справи № Б-29/28-10 про банкрутство відповідача, оскільки судами попередніх інстанцій не зясовано обставини державної реєстрації права власності на нежитлове майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, із якою чинне законодавство повязує момент виникнення права власності на обєкти нерухомого майна.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду справи, ними в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України не були досліджені обставини, які стали підставою для передачі справи на новий розгляд, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2011 року у справі №38/247-10.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу "Фірми Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ" задольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. у справі № 5023/3184/11 скасувати. Справу №5023/3184/11 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий Малетич М.М.

Судді Жукова Л.В.

Круглікова К.С.