Постанова № 19173423, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 27/74-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на постанову від 15.08.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі№27/74-10 господарського суду Харківської області

за позовомТОВ "Техенергоресурс"

доАК "Харківобленерго"

провизнання недійсним правочину

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1., що діє на підставі довіреності від 30.09.2011 №01-62юр/7363;

СДПІ: ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 28.11.2008 №19869/10/10017;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2010 (суддя О. Мамалуй), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 (судді Ю. Могилевкін, В. Пушай, О. Плужник) у позові про визнання недійсним правочину відмовлено. Рішення мотивовані тим, що договір підряду № 4/10/07 від 10.07.2009 року, укладений між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Техенергоресурс” є дійсним та відповідає ст.ст. 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року, та ін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, в порядку ст. 107 ГПК України, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 215,228 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну документальну перевірку Акціонерної компанії “Харківобленерго” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року (інший період зазначено в апеляційній скарзі СДПІ), валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 року № 1190/23-1/00131954. Перевіркою встановлені факти, що свідчать про нікчемність правочинів, які мали місце між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Техенергоресурс”, оскільки вони порушували публічний порядок, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ “Техенергоресурс”, а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків, що підтверджується актом № 3057/23-03-05/34566972 від 23.11.2010 року.

Між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Техенергоресурс” укладений договір підряду № 4/10/07 від 10.07.2009 року, згідно з яким за п. 1.1, 1.2. договору Підрядник - ТОВ “Техенергоресурс” зобовязувався власними та залученими силами та засобами зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника, виконати роботи з встановлення комплексної трансформаторної підстанції 2КТПГС 630/6/0,4 кВ в м. Чугуєві Чугуївського району (Чугуївської РЕМ), здає в обумовлені строки обєкт в експлуатацію Замовнику АК «Харківобленерго», ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та протягом гарантійного строку експлуатації обєкта. У разі придбання обладнання підрядником за рахунок авансу, оформлення операції здійснюється згідно з листом Держбуду України №7/7-284 від 10.04.2001 р. Замовник зобовязаний прийняти та оплатити виконані роботи підряднику у відповідності до умов договору.

Господарським судом встановлено, що умови, викладені у спірному договорі щодо предмету, ціни та строку його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України) не суперечать ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

СДПІ в межах даної справи наполягала на визнанні спірного договору недійсним через його нікчемність, тобто такого, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України) та в розумінні відповідних положень ст. ст. 203, 215 ЦК України передбачається визнання договору недійсними з інших підстав та мотивів.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

За приписом статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір ” є дійсним та відповідає ст.ст. 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України. Скаржник у касаційній скарзі не згодний із зазначеними вище висновками і наполягає на додатковому дослідженні доказів та обставин справи, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, встановленої ст. 111-7 ГПК України.

Що стосується посилань скаржника на те, що спірний договір є таким, що порушує публічний порядок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р.).

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що СДПІ не надані докази звернення до правоохоронних органів, докази наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити встановлений законом порядок сторонами правочину або однією зі сторін, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

При цьому посилання позивача на п. 3 ст. 228 ЦК України не може бути визнане правомірним, оскільки дана норма діє з 02.12.2010 року, тобто після набрання чинності спірним договором.

Таким чином, апеляційним судом обґрунтовано незастосовано ст. 228 ЦК України.

Також безпідставними є посилання скаржника на недотримання апеляційним судом ст. 43 ГПК України, оскільки, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що справа розглянута відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 у справі №27/74-10 господарського суду Харківської області без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун