Постанова № 19173396, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/5178/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.,

суддівКочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 31.08.2011 року

у справі№ 5023/5178/11

господарського суду Харківської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб"

простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не зявилися

від відповідача: ОСОБА_1 дов. від 07.11.2011

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" про стягнення 119116,38 грн. штрафу за порушення відповідачем строків передачі товару позивачу, встановлених договором купівлі-продажу № 12/17/2-10 Х Имп від 17.12.2010 року, укладеним між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" заборгованість в розмірі 119 116, 38 грн. та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року (судді: Могилєвкін Ю.О. головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

При цьому, апеляційний господарський суд, керуючись ст. 617 Цивільного кодексу України, визнав безпідставними надані відповідачем докази відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 17.12.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 12/17/2-10 Х Імп, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує трактори NEW Holland Т8050 2011 року випуску в кількості та комплектності, вказаних у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, на умовах, передбачених цим договором.

Специфікацією до договору сторони погодили купівлю-продаж трактору NEW Holland Т8050 2011 року випуску в кількості 1 шт. на суму 1 229 842, 00 грн.

Порядок проведення оплати товару передбачено пунктом 3.2 договору, відповідно до якого покупець зобовязується сплатити грошові кошти в наступному порядку: суму в українській гривні, еквівалентну сумі 76 750 доларів США покупець сплачує в строк до 04.02.2011 року; суму в українській гривні, еквівалентну сумі 38 375 доларів США покупець сплачує в строк до 31.08.2011 року; суму в українській гривні, еквівалентну сумі 38 375 доларів США покупець сплачує в строк до 31.10.2011 року.

Право власності на товар, відповідно до п. 3.3. договору, переходить до позивача з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та видаткової накладної за умови добросовісного виконання покупцем умов щодо оплати товару.

Згідно з п. 3.6. договору за умови добросовісного виконання покупцем своїх зобовязань щодо оплати товару, продавець в строк до 10.03.2011 року передає товар на зберігання покупцю.

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням № 114 від 04.02.2011 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 610 853,25 грн.

Однак, відповідач, в порушення п. 3.6. договору, після перерахування позивачем коштів товар в строк до 10.03.2011 року позивачу не передав.

Товар - трактор NEW Holland Т8050 2011 року випуску відповідач передав позивачу лише 19.04.2011 року відповідно до акту приймання-передачі товару за договором від 19.04.2011 року, підписаного між сторонами, у пунктах 1-4 якого зазначено, що товар передано відповідно до договору, відповідної моделі та комплектації, вартість складає ідентичну договірній, дефектів та недоліків не виявлено.

Таким чином, предметом позову у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за договором за порушення відповідачем строків передачі товару, погоджених сторонами в вищезазначеному договору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на п. 5.3 договору та ч.ч. 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як було зазначено вище, строк поставки товару був встановлений у п. 3.6. договору - до 10.03.2011 року за умови добросовісного виконання покупцем своїх зобовязань щодо оплати товару.

З огляду на те, що належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 114 від 04.02.2011 року, а затримка поставки товару з боку відповідача актом приймання-передачі товару від 19.04.2011 року, то суди попередніх інстанцій цілком вірно встановили факт порушення договірних зобов'язань з боку відповідача.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

В п. 3.5 договору сторони узгодили, що за несвоєчасну передачу товару продавець сплачує штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми грошових коштів, перерахованих покупцем на рахунок продавця за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, свою вину у порушення строків передачу товару позивачу заперечує та посилається при цьому на вину контрагента безпосереднього виробника трактору NEW Holland Т8050.

Апеляційний господарський суд, посилання відповідача визнав безпідставними та зазначив, що в розумінні приписів ст. 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання.

Однак, такий висновок апеляційного господарського суду є передчасним з огляду на що докази відсутності вини відповідача у затримці поставки товару були надані останнім не як підстава для звільнення його від відповідальності в порядку ст. 617 Цивільного кодексу, а саме як підстава для зменшення штрафних санкцій, пред'явлених йому до стягнення.

Як визначено в ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач не є безпосереднім виробником зернозбиральних тракторів, а виступає, в рамках зазначеного договору, посередником між виробником тракторів та покупцем (позивачем). Наявні в матеріалах справи письмова претензія до заводу виробника (а.с.63), а також лист до відповідача з обґрунтуванням причин затримки поставки товару № 22/06 від 22.06.2011 року (а.с. 64), свідчать про усвідомлення відповідачем свого обов'язку виконати умови договору належним чином.

Крім того, скрутне фінансове становище підприємства відповідача доводять наявні в матеріалах справи докази, а саме: звіт про фінансові результати за І півріччя 2011 року (а.с. 65), договір № 415 про кредитну лінію № 415 від 31.10.2007 року, укладений між АКБ "Золоті ворота" та відповідачем, як позичальником, та зміни до нього (а.с. 67-72).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у випадку часткового задоволення позову судові витрати, а саме: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір штрафу, пред'явлений до стягнення з відповідача має бути зменшено з огляду на наявність обставин, які мають істотне значення, а саме: наявність скрутного фінансового становища підприємства відповідача та наявність доказів, які є свідченням вчинення відповідачем всіх можливих заходів для дотримання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року у справі № 5023/5178/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49, р/р 26007996105419 в філії ЗАТ "Перший Український міжнародний Банк" в м. Харкові, МФО 350385, код 32612002) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (61220, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, 35, р/р 26009000037534 в ВАТ "СЕБ-банк", МФО 300175, код 32464785) 59 588, 19 грн. штрафу, суму сплаченого державного мита в розмірі 595,88 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду видати відповідній наказ.

ГоловуючийІ. Плюшко

Судді:Н. Кочерова

С. Самусенко