Постанова № 19162669, 20.05.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.05.2011 р. справа №7/5009/490/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЗубченко І.В.

Будко Н.В., Склярук О.І.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №16/27 від 04.01.2011р. від відповідача :ОСОБА_2 за довіреністю №35/07 від 06.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області

від30.03.2011р.

у справі№7/5009/490/11 (суддя Н.С. Кутіщева-Арнет)

за позовомКонцерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «МТМ»Ленінського району, м. Запоріжжя

доВідкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя

простягнення 554367,24грн. основного боргу В С Т А Н О В И В:

Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «МТМ»Ленінського району, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді у сумі 599816,86грн.

Подані позивачем уточнення позовних вимог №642-ю від 30.03.2011р. були розцінені господарським судом Запорізької області як заява про зменшення розміру позовних вимог та остаточно судом розглядались позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 554367,24грн., що відповідає положенням ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2011р. позовні вимоги Концерну „Міські теплові мережі” в особі філії концерну „Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя були задоволені повністю, а саме: стягнуто з відповідача 554367,24грн. основного боргу, 5998,17грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розстрочене виконання рішення суду на шість місяців зі сплатою суми боргу рівними частинами по 92394,54грн.

Вказане рішення суду мотивовано тим, що позивач у повному обсязі виконав зобовязання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102207 від 01.07.2011р. щодо поставки відповідачу теплової енергії за період з липня 2010р. по грудень 2010р. у сумі 914108,80грн. та, оскільки, відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, лише частково сплатив вартість поставленої теплоенергії та не надав доказів перерахування позивачу боргу у сумі 554367,24грн., позовні вимоги були задоволені.

Відповідач, Відкрите акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на нез`ясування судом першої інстанції факту отримання відповідачем від позивача актів виконаних робіт та рахунків за надані послуги; помилкове посилання суду на лист №2910 від 17.06.2010р. як на вимогу про сплату заборгованості за теплову енергію, виставлену в порядку передбаченому ст.530 ЦК України; безпідставне стягнення державного мита у розмірі, що перевищує 1% від суми позовних вимог.

У судовому засіданні 18.05.2011р. представники сторін підтримали правові позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї №819-ю від 12.05.2011р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач»(споживач) та Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація) був укладений договір №102207 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді і парі з додатками, відповідно до пункту 1.1. якого теплопостачальна організація зобовязалася відпустити теплову енергію в гарячій воді і парі споживачу, а споживач зобовязувався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Відповідно до пункт 6.1 договору, розрахунки за даним договором, здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктами 6.2-6.4 договору сторонами визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. При цьому, споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Споживач, відповідно до пункту 6.7 договору, з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно пункту 6.7.1 договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом 5-ти днів з дати отримання.

Пунктом 6.7.2. договору встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений у пункті 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до пункту 6.7.3. договору сторони щоквартально (по мірі необхідності), з ініціативи теплопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки.

Договір діє з 01 липня 2010р. до 31 червня 2011р. (пункт 10.1. договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Крім того, між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 06.12.2010р., якою було внесено зміни до умов договору та додатків до нього щодо теплового навантаження.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з липня 2010р. по грудень 2010р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 914108,79грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2010р. у сумі 111220,69грн., від 30.08.2010р. у сумі 94355,27грн., від 30.09.2010р. у сумі 113782,98грн., від 31.10.2010р. у сумі 112094,75грн., від 30.11.2010р. у сумі 142342,90грн., від 31.12.2010р. у сумі 340312,20грн., які підписані сторонами без зауважень та є підставою для проведення розрахунків за теплову енергію.

Також позивачем були виставлені рахунки на оплату теплової енергії №102207 від 07.08.2010р. у сумі 111220,69грн., №102207 від 07.09.2010р. у сумі 94355,27грн., №102207 від 07.10.2010р. у сумі 113782,98грн., №102207 від 07.11.2010р. у сумі 112094,75грн., №102207 від 07.12.2010р. у сумі 142342,90грн., №102207 від 31.12.2010р. у сумі 340312,20грн., підтвердження отримання відповідачем яких є в матеріалах справи. Зокрема, наявний акт №102207 звірки взаємних розрахунків за договором №102207 від 01.07.2010р., підписаний головним бухгалтером ВАТ «Завод «Перетворювач»Боцвіним А.Д. з прикладанням печатки підприємства, та в якому відповідач підтверджуючи свою заборгованість перед позивачем, посилається на вказані вище рахунки (а.с.87).

У судовому засіданні відповідач підтвердив факт поставки йому теплової енергії у визначений позивачем період.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином підтверджено надання теплової енергії відповідачу, а відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача згідно п.6.7.2 договору щодо поставки теплової енергії або доказів оплати поставленої теплової енергії.

В зв`язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст.ст.33, 34, 36 ГПК України, виконання належним чином згідно ст.ст.525, 526 ЦК України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов`язань щодо оплати теплової енергії, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя основний борг у розмірі 554367,24грн.

Щодо заперечень відповідача про стягнення з нього державного мита у сумі, яка перевищує 1% від суми позовних вимог, то судова колегіє погоджується з ними, виходячи з наступного.

За приписами ст.49 ГПК України державне мито покладається на відповідача при задоволенні позову.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.2. пункту 4 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.98р. N02-5/78 якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Згідно із ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами та доповненнями) із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 102грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 25500грн.

Таким чином державне мито покладається на відповідача у сумі 5543,67грн., тобто 1% від 554367,24грн. Натомість судом першої інстанції стягнуто з відповідача державне мито у більшому розмірі, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає частковій зміні в частині стягнення державного мита.

Щодо наданої відповідачу розстрочки виконання рішення на шість місяців зі сплатою суми боргу рівними частинами по 92394,54грн., то сторони не заперечували ані в апеляційній скарзі та відзиві на неї, ані в судовому засіданні 18.05.2011р. проти неї.

Відповідно до вимог ст.83 ГПК України, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За внутрішнім переконанням суду першої інстанції відповідач довів наявність у нього обставин, які ускладнюють виконання рішення, у звязку з чим надав розстрочку виконання рішення, що не оскаржувалось сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011р. у справі №7/5009/490/11 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 року у справі №7/5009/490/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 року у справі №7/5009/490/11 змінити в частині стягнення державного мита, виклавши абзац 2 резолютивної частині рішення наступним чином:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9 (р/р 26006310028201 філія АБ “Південний” в м. Запоріжжя, МФО 313753, ЄДРПОУ 05755571) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А (р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 321214458) 554367грн. 24коп. основного боргу, 5543грн. 67коп. державного мита, 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2011 року у справі №7/5009/490/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Будко

О.І. Склярук

Надруковано 5 примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 господарському суду