Рішення № 19162421, 18.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р.Справа № 12/78/5022-1084/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

розглянув справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" , с. Слобідка, Козівського району, Тернопільської області, 47632

до приватного підприємства "Ірна-Агро" вул. Чернівецька, 44б, м. Тернопіль, 46006

про стягнення

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_1 адвокат (довіреність №86 від 01.08.2011р.);

Пришляк І.Б. представник (паспорт НОМЕР_1 від 29.12.2009р.);

відповідача: не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Слава" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з приватного підприємства "Ірна-Агро" (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.2011р.) 335561,00грн. боргу, 3087,55грн. втрат від інфляції та 1268,68грн. 3% річних, а також просить відшкодувати судові витрати, в тому числі за адвокатські послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про позику цукру від 25.03.2011р. щодо оплати поставленого товару або повернення товару (цукру) строком до 15.06.2011р. вартістю 336600,00грн., у звязку з чим останньому нараховано інфляційні та річні відповідно до ст.. 625 ЦК України з 15.06.2011р. по 01.08.2011р.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду від 05.08.2011р.; 06.09.2011р.; 20.09.2011р. та 04.10.2011р. в матеріалах справи). Разом з тим, відповідно до п.3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, від так право відповідача взяти участь у судовому засіданні судом забезпечено.

Позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 26.09.2011р. виклав заяву про забезпечення позову відповідно до ст.. 66, 67 ГПК України, посилаючись на ухилення відповідача від добровільного виконання договірних зобов'язань, просить накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, у розмір, що стягується.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

25 березня 2011 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Слава" (позивач) та приватним підприємством "Ірна Агро" (відповідач) було укладено договір (надалі договір), згідно умовами якого позивач позичив відповідачу цукор (надалі продукція) в кількості 33 тони (330 центнерів) на термін до 15 червня 2011 року, а відповідач зобовязався повернути цукор до вказаного терміну або оплатити дану продукцію по ринковій ціні на момент повернення продукції неменше ніж 8,8грн за 1 (один) кілограм (п.1, п.2 Договору).

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору позики, згідно якого та в силу статті 1046 ЦПК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як випливає із матеріалів справи позивач свої зобовязання згідно умов п.1 договору виконав та відпустив відповідачу продукцію, а останній прийняв згідно накладних: №282 від 28.03.2011р. 50 центнерів; №323 від 09.04.2011р. 100 центнерів; №342 від 16.04.2011р. 30 центнерів; №341 від 16.04.2011р. 150 центнерів, через уповноваженого представника відповідача ОСОБА_2 згідно виданих йому довіреностей від 25.03.2011р. за №58 та від 09.04.2011р. за №65, загальною масою 330 центнерів цукру. Факт отримання товару підтверджується підписами на зазначених накладних, (накладні та довіреності в матеріалах справи).

Відповідно до п.1, п.2 Договору, відповідач зобовязався повернути продукцію до 15 червня 2011 року, або сплатити продукцію по ринковій ціні на момент повернення, але неменше ніж 8,8грн. за 1 кг.

Згідно довідки Козівського районного споживчого товариства від 22 вересня 2011 року №04-01/179, роздрібна ціна цукру станом на 19 липня 2011 року за 1 кг. становить 10грн.17коп.( в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідач продукцію в строк визначений договором (15 червня 2011 року) не повернув, оплату не здійснив, про що йому було направлено претензії від 20.06.2011р. №24 та від 25.07.2011р. №25 з вимогою виконати договірні зобовязання в строк до 01 серпня 2011 року, однак дані претензії залишені без задоволення. А від так строк виконання зобовязань витік 15 червня 2011 року, відповідач позику чи її вартість не повернув, тому він повинен сплатити 335561грн. (33000 кг* 10,17грн.=335561,0грн.)

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повернення чи сплати продукції суду не надав чим порушив зобовязання визначені п.2 Договору, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 335561грн.00коп. за отриману продукцію.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за період з 15 червня по 01 серпня 2011 року становить 3087грн.55коп. та 3% річних, що складає 1268грн.68коп.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33,34 ГПК України позов про стягнення з приватного підприємства "Ірна Агро" 335 561грн.00коп. основного боргу, 3 087грн.55коп. інфляційних та 1 268грн.68коп. 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та по суті неоспорений відповідачем.

Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користь позивача 16830грн.00коп. витрат, понесених на оплату адвоката.

Відповідно до статті 44 ГПК судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. (Лист Вищого господарського суду від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Беручи до уваги приписи перелічених норм, долучені до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №595 від 10.09.2010р., договір про надання адвокатських послуг від 01.08.2011р., Акт виконаних робіт від 07.09.2011р., видатковий касовий ордер від 07.09.2011р. про оплату правової допомоги, послуги адвоката підлягають відшкодуванню в сумі фактично понесених витрат, а саме 1000,00грн.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення 340901,76грн., тоді як згідно платіжного доручення №523 від 02.08.2011р., що знаходиться у матеріалах справи, сплачено 3577,32грн. державного мита.

У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу з Державного бюджету України 168,30грн. надмірно сплаченого державного мита.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти приватного підприємства "Ірна-Агро" на суму позовних вимог, в порядку ст.66, 67 ГПК України, суд, приймаючи до уваги, що позивачем не зазначено, чому саме невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, також не надано доказів, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому дана заява позивача задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 66, 67, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44/б, м. Тернопіль, 46006, ідентифікаційний код 14045680, на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава", с. Слобідка, Козівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30828496, 335561грн.00коп. основного боргу, 3087грн.55коп. інфляційних, 1268грн.68коп. 3% річних, 1000грн.00коп. витрат по оплаті послуг адвоката, 3399грн.17коп. в повернення сплаченого державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава", с. Слобідка, Козівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30828496, з Державного бюджету України 168грн.30коп. надмірно сплаченого державного мита.

5. Довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" жовтня 2011 року через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8402

СуддяН.А. Френдій