Рішення № 19162046, 09.11.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ< Текст >

РІШЕННЯ< Текст >

"09" листопада 2011 р.Справа № 5013/1861/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1861/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТЕРРА ПЛАСТ", м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК", м. Кіровоград

про стягнення 212 430,25 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 156 від 01.11.11 р.;

від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № б/н від 01.04.11 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ТЕРРА ПЛАСТ" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 220 548,56 грн., пені у розмірі 8 441,75 грн., 3 % річних в розмірі 1 633,89 грн., всього в розмірі 230 624,20 грн.

Подана до господарського суду Кіровоградської області позовна заява містить клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти боржника у розмірі ціни позову.

Згідно письмового відзиву на позову, що надійшов до суду 03.11.11 р. (а.с. 56-58), відповідач зазначає, що станом на 03.11.11 р. за товариством рахується дебіторська заборгованість в сумі 194 548,56 грн., оскільки відповідачем в жовтні-листопаді 2011 року здійснювалось часткове погашення заборгованості.

Відповідач наголошує також, що в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій слід відмовити, оскільки більша їх частина нарахована на суму вже погашеної заборгованості.

Крім того, посилаючись на ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вказує на порушення позивачем правил досудового врегулювання спору.

До того ж, відповідач просить розстрочити виконання рішення в частині сплати основного боргу в сумі 194 548,56 грн. згідно наступного графіку погашення дебіторської заборгованості: листопад 2011 року - 44 548,56 грн., грудень 2011 року - 50 000,00 грн., січень 2012 року - 50 000,00 грн., березень 2012 року - 50 000,00 грн. (а.с. 56-58).

07.11.11 р. на адресу господарського суду надійшла заява про уточнення та зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором № 79/03-11 від 02.03.11 р. у розмірі 199 548,56 грн., суми пені у розмірі 10 792,77 грн., 3% річних у розмірі 2 088,92 грн., загалом- 212 430,25 грн. (а.с. 79-81).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що заява з відповідним розрахунком пред'явлених до стягнення сум направлені на адресу відповідача, про що свідчать фіскальний чек № 9796 від 02.11.11 р. та опис вкладення до цінного листа від 02.11.11 р. з відтиском печатки органу поштового зв'язку (а.с. 82), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 07.11.11 р. (а.с. 79).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

02.03.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АС-ТЕРРА ПЛАСТ" (далі- Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" (далі - Покупець) укладено договір № 79/03-11 (далі - Договір, а.с.10-11).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору плівки БОПП, ПЕТ та ПЕ (далі - товар), у відповідності до Додатків до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Додатки складаються на підставі письмових заявок Покупця і попередньо узгоджуються сторонами щодо асортименту, кількості, цін, строків поставки та умов оплати (п. 1.1. Договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору, ціни є договірними і зазначаються в Додатках до даного Договору, а також в рахунках фактурах і товарних накладних. Загальна сума Договору складається із сум всіх його Додатків.

Строки та умови поставки узгоджуються сторонами окремо для кожної партії і обумовлюються в Додатках до даного Договору.

У розділі 4 Договору сторони визначили умови оплати та порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п.п. 4.1.- 4.3. Договору, оплата здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунків-фактур, що виставлені Продавцем. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Строки і умови оплати узгоджуються сторонами окремо для кожної партії і обумовлюються в Додатках до даного Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до підписаного сторонами Додатку № 3 від 15.06.11 р. до Договору, сторони домовились, що Продавець продає, а Покупець купує поліпропіленову плівку в асортименті та кількості, вказаних у Додатку, на загальну суму 400 659,08 грн. Товар має бути готовий до відвантаження 15.06.11 р. Оплата за товар, що має бути відвантажений згідно даного Додатку, повинна бути здійснена на протязі 30 днів з моменту відвантаження товару (а.с. 12).

Шляхом підписання Додатку № 4 від 29.07.11 р. до Договору сторони дійшли згоди про купівлю-продаж поліпропіленової плівки в асортименті та в кількості, що вказані у Додатку, на загальну суму 64 663,94 грн. Товар має бути готовий до відвантаження 29.07.11 р. Оплата за товар, що має бути відвантажений згідно даного Додатку, повинна бути здійснена на протязі 30 днів з моменту відвантаження товару (а.с. 13).

У Додатках № 3 та № 4 до Договору сторонами погоджено також, що кількість і сума фактично відвантаженого товару може відрізнятися від кількості та суми, що зазначені в Додатках в межах 10 %.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: рахунку фактури № СФ-0000183 від 15.06.11 р. на суму 209 406,12 грн. та видаткової накладної № РН-0000183 від 16.06.11 р. на вказану суму, рахунку-фактури № 0000184 від 15.06.11 р. на суму 154368,35 грн. та видаткової накладної № РН-000184 від 20.06.11 р. на вказану суму, рахунку-фактури № СФ-0000185 від 15.06.11 р. на суму 36884,62 грн. та видаткової накладної № РН-0000185 від 16.06.11 р. на вказану суму, а також довіреності № 54 від 15.06.11 р., позивач в повному об'ємі виконав взяті на себе зобов'язання за Додатком № 3, поставивши відповідачу товар на загальну суму 400 659,08 грн.(а.с. 14-16, 18).

Виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Додатком № 4 від 29.07.11 р. до Договору підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000226 від 29.07.11 р. на суму 64663,94 грн., видатковою накладною № РН-0000226 від 01.08.11 р. на вказану суму, а також довіреністю № 80 від 29.07.11 р. (а.с. 17, 19).

Вказані вище видаткові накладні № РН-0000183 від 16.06.11 р., № РН-0000184 від 20.06.11 р., РН-0000185 від 16.06.11 р., № РН-0000226 від 01.08.11 р. містять відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)". Крім того, видаткові накладні містять посилання на довіреності № 54 від 15.06.11 р. та № 80 від 29.07.11 р., на підставі яких Покупець отримав поставлений позивачем товар, та які містяться в матеріалах справи.

Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується також копіями податкових накладних № 25 від 16.06.11 р., № 23 від 16.02.11 р., № 29 від 20.06.11 р. та № 1 від 01.08.11 р. (а.с. 20-23).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар згідно Додатку № 3 до Договору розрахувався частково в сумі 244 774,46 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 25-38), за товар, отриманий згідно додатку № 4 до Договору в сумі 64 663,94 грн. відповідач не розрахувався.

Таким чином, за твердженням позивача, за Покупцем рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 220 548,56 грн. (400 659,08 грн. - 244 774,46 грн. + 64 663,94 грн. = 220548,56 грн.).

На підтвердження вказаної суми заборгованості позивачем надано до суду підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.11 р. на суму 270 548,56 грн. та станом на 27.09.11 р. на суму 220 548,56 грн.

22.08.11 р. та 28.09.11 р. Продавець звертався до Покупця з листами № 118 та № 141 відповідно, що відповідно до їх змісту містять вимогу про сплату заборгованості та попередження про підготовку позовних матеріалів з метою звернення до суду (а.с. 40-41).

Оскільки відповідач заборгованість за поставлений товар не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, в ході судового розгляду справи господарським судом з'ясовано, що Покупцем у жовтні - листопаді 2011 року було сплачено 26 000,00 грн., що не враховані позивачем при поданні позовної заяви, а саме 06.10.11 р. - 5 000,00 грн., 12.10.11 р. - 8 000,00 грн., 17.10.11 р. - 8000,00 грн., 02.11.11 р. - 5 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку відповідача (а.с. 60-64), в результаті чого дебіторська заборгованість Покупця перед Продавцем зменшилась та складає 194 548,56 грн.

При цьому, платежі, здійснені відповідачем 06.10.11 р. в сумі 5000,00 грн., 12.10.11 р. в сумі 8000,00 грн. та 17.10.11 р. в сумі 8000,00 грн. враховані позивачем у заяві про уточнення та зменшення розміру позовних вимог (а.с.79). Однак, платіж в сумі 5 000,00 грн., здійснений відповідачем 02.11.11 р., позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог не врахований.

Разом з цим, у судовому засіданні представник позивача підтвердив часткову сплату відповідачем 02.11.11 р. заборгованості в сумі 5 000,00 грн., на підтвердження чого попередньо надав до суду виписку банківської установи з рахунку Продавця від 02.11.11 р. на вказану суму ( а.с. 93).

Таким чином, провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 5 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 194 548,56 грн., оскільки докази сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду не подані, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, господарський не приймає до уваги доводи відповідача в частині порушення позивачем заходів досудового врегулювання спору, з огляду на правову позицію Верховного Суду України та Конституційного Суду України.

Так, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.96 р. № 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, позивач правомірно скористався своїм правом та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 792,77 грн. та 3 % річних в розмірі 2 088,92 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за затримку оплати товару на строк, що перевищує 3 дні проти обумовленого в Додатку, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Однак, як вбачається з періодів нарахування пені та 3% річних, що вказані у розрахунку заборгованості (а.с. 80-81), позивачем не враховано положення п. 5.2. Договору, а саме те, що пеня та 3% річних повинні нараховуватись після сплину 3-денного терміну затримки оплати товару.

Так, згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою всеукраїнської мережі "Ліга. Закон", стягненню з відповідача за поставкою, визначеною Додатком № 3 до Договору підлягає пеня в сумі 5 064,93 грн., за поставкою згідно Додатку № 4 до Договору - в сумі 1 620,14 грн., всього в сумі 6 685,07 грн.

За поставкою, визначеною Додатком № 3 до Договору стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 980,00 грн., за поставкою обумовленою Додатком № 4 до Договору- в сумі 313,52 грн., що разом дорівнює 1 293,90 грн.

При цьому, господарським судом не прийнято до уваги заперечення відповідача в частині нарахування пені та 3% річних, оскільки вони мотивовані тим, що розрахунок, здійснений позивачем не враховує погашення відповідачем дебіторської заборгованості за період з жовтня по листопад 2011 року, у той час як разом із заявою про уточнення та зменшення розміру позовних вимог позивачем подано уточнені розрахунки пред'явлених до стягнення сум, в яких враховано сплати, що були здійснені відповідачем на виконання умов Договору (а.с. 80-81).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а також з урахування того, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Подана до господарського суду Кіровоградської області позовна заява містить клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти боржника у розмірі ціни позову.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідач певний час не може погасити заборгованість, що, на думку заявника, свідчить про певні фінансові складнощі.

Розглянувши вказане клопотання, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову має бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду (п. 4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.08.1994 р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Однак, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з посиланням на обставини та докази, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Посилання позивача лише на існування у відповідача заборгованості не належить до тих обставини, наявністю яких зумовлюється необхідність у вжитті заходів до забезпечення позову.

Крім того, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік заходів до забезпечення позову. Позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Тобто, накладення арешту одночасно на майно та грошові суми, нормами процесуального закону не передбачено.

З огляду на наведене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

У письмовому відзиві на позов, посилаючись на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду в частині сплати основного боргу в сумі 194 548,56 грн. згідно наступного графіку погашення дебіторської заборгованості: листопад 2011 року - 44 548,56 грн., грудень 2011 року - 50 000,00 грн., січень 2012 року - 50 000,00 грн., березень 2012 року - 50 000,00 грн.

Мотивуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" орієнтоване на виробництво упаковки для сезонної групи продовольчих товарів. Основним покупцем продукції товариства є ПГО АПВТ "Фірма Ласка", яке, у зв'язку з тим, що займається виробництвом морозива, характеризується сезонним виробництвом. Враховуючи несприятливі погодні умови літом 2011 року, відповідач не зміг вийти на запланований рівень продажів, і як наслідок, опинився у скрутному фінансовому становищі.

Представник позивача заперечив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, вказуючи на те, що позивач має заборгованість перед банком, у зв"язку з чим розстрочення виконання рішення може мати наслідком невиконання позивачем зобов"язань перед банком, що в свою чергу призведе до фінансових труднощів, а також негативних наслідків у господарській діяльності товариства.

Дослідивши доводи представників сторін, фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку про те, що подане боржником клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

При цьому, слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд вважає, що сам лише факт тяжкого фінансового становища боржника не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

При цьому господарським судом враховано, що відповідачем не надано до суду належних доказів, на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства або наявність інших обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, господарський суд враховує доводи позивача з приводу заяви про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" (25007, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 215, код ЄДРПОУ 31562569, відомості про рахунки в банківських установах відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТЕРРА ПЛАСТ" (юридична адреса: 83101, м. Донецьк, вул. Іонова, 20/142, поштова адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 75 В, 4 поверх, офіс 5, код ЄДРПОУ 34093889, відомості про рахунки в банківських установах відсутні) заборгованість в сумі 202 527,53 грн., з них: 194 548,56 грн. - основний борг; 6 685,07 грн. - пеня; 1 293,90 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2 075,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,28 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС-ПАК" основного боргу в сумі 5 000,00 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено - 14.11.2011 року.