Рішення № 19161894, 08.11.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р.Справа № 5013/1860/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 5013/1860/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал", м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм", м. Знам'янка, Кіровоградська область

про стягнення 4145,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.11.2011р.

від відповідача: участі не брали.

Відповідач повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання за юридичною адресою, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.10.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм" заборгованості за договором № 101209 на сервісне обслуговування холодильної камери в сумі 4145,73 грн, з яких: 2350,00 грн - основного боргу, 278,30 грн - пені, 1467,06 грн - інфляційних втрат, 50,37 грн - 3% річних.

28.10.2011 року позивач надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог за № 357. Керуючись нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм" заборгованості за договором № 101209 на сервісне обслуговування холодильної камери в сумі 6383,79 грн, з яких: 2700,00 грн - основного боргу, 236,25 грн - пені, 3329,47 грн - інфляційних втрат, 118,07 грн - 3% річних.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду вказану заяву позивача.

31.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал" звернулося до господарського суду із клопотанням за № 362. Позивач вказує на те, що при підготовці документів на виконання ухвали суду було допущено помилку при розрахунку інфляційних втрат, а тому помилково було розраховано суму позовних вимог, що стало підставою для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог за № 357 від 28.10.2011 року. У зв'язку із допущеною помилкою, позивач надає до матеріалів справи новий розрахунок інфляційних втрат на суму 325,80 грн та просить при розгляді справи по суті не враховувати заяву про збільшення розміру позовних вимог № 357 від 28.10.2011 року в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 3329,47.

Господарський суд приймає до розгляду зазначене клопотання позивача та вважає остаточними позовними вимогами, станом на день розгляду справи по суті: стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм" заборгованості за договором № 101209 на сервісне обслуговування холодильної камери в сумі 3380,12 грн, з яких: 2700,00 грн - основного боргу, 236,25 грн - пені, 325,80 грн - інфляційних втрат, 118,07 грн - 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документів не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

10.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал" (надалі - виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм" (надалі - замовник, відповідач) укладено договір № 101209 на сервісне обслуговування холодильної камери (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1 Договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе сервісне обслуговування холодильної камери (моноблок AMS 120) та холодильних вітрин (в кількості дві шт.)

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник оплачує виконавцю за обслуговування холодильної камери: 450,00 грн на місяць.

Згідно п. 3.2 Договору замовник перераховує вартість за обслуговування на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів, з моменту виставлення рахунку.

Розділом 4 сторони узгодили порядок прийомки робіт. Пунктами 4.1, 4.2 встановлено, що по завершенню робіт виконавець передає замовнику акт виконаних робіт. Замовник не пізніше 3-х днів з моменту одержання акта приймання-здачі робіт повинен направити виконавцю підписаний акт приймання-здачі робіт або аргументовану відмову.

Умовами Договору, пунктом 6.1 при порушенні строків оплати, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.

Договір укладений на строк від 10.12.2009 року до 31.12.2009 року, з правом продовжити дію договору на тих же умовах, відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги відповідачу про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт за період січень 2010 року по липень 2010 року на загальну суму 3150,00 грн. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств. На підставі складених та підписаних сторонами актів, позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату наданих послуг (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач несвоєчасно та частково виконав умови Договору, оплативши послуги виконавця 04.03.2010 року - 450,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення № 100 від 04.03.2010 року.

Згідно уточненого розрахунку наданого позивачем від 28.10.2011 року сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 2700,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 03.02.2011 року вих. № 23. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал" про стягнення суми основного боргу в розмірі 2700,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, позивач у своїй заяві від 28.10.2011р. просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором № 101209 від 10.12.2009 року 325,80 грн - втрат від інфляції за період з лютого 2010 року по вересень 2011 року та 118,07 грн - три відсотка річних за період з 27.01.2010 року по 31.10.2011 року, відповідно до уточненого розрахунку.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 325,80 грн - втрат від інфляції за період з лютого 2010 року по вересня 2011 року та 118,07 грн - трьох відсотків річних за період з 27.01.2010 року по 31.10.2011 року, заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Також, позивач, з урахуванням заяви від 28.10.11р. та уточненого розрахунку від 28.10.2011 року на підставі п.6.1 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 236,25 грн за період 27.01.2010 року по 08.12.2010 року по кожному рахунку окремо.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 27.01.2010 року по 08.12.2010 року в сумі 236,25 відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 236,25 грн підлягають задоволенню.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги, з урахування уточнень, господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Біофарм", м. Знам'янка, Кіровоградська область, вул.Крупської,41, код ЄДРПОУ 32986457 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Корал", 25015, м. Кіровоград , пл. Дружби Народів,7, код ЄДРПОУ 24147736 заборгованість в сумі 3380,12 грн, з яких: 2700,00 грн основного боргу, 236,25 грн пені, 325,80 грн втрат від інфляції, 118,07 грн 3% річних, а також державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 14.11.2011 року.