Рішення № 19161296, 20.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/30620.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Віртекс” До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Про стягнення 6919,21 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (дов. від 01.01.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 6919,21грн. заборгованості (5070,30грн. основного боргу, 387,57грн. пені, 1014,06грн. штрафу,132,93грн. 3% річних, 314,35грн. інфляційних втрат), а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/306, розгляд справи було призначено на 06.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 20.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №1н24 від 18.08.2010р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 6670,30грн., проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару у сумі 5070,30грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5070,30грн. основного боргу.

Відповідач своїх представників у судове засідання 20.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 09.09.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2011р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Віртекс”, в якості постачальника, та відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, в якості покупця, було укладено Договір №1н24 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник передає покупцю товар відповідно до наданого покупцем замовлення, а покупець своєчасно приймає та проводить розрахунок за отриманий товар. Вид розрахунків: готівковий та безготівковий.

Відповідно до п.1.3 договору встановлено, що асортимент кожної партії товару, дата та період поставки окремої партії товару встановлюються сторонами у погодженому замовленні, в якому вказується асортимент та кількість замовленого товару у відповідності до діючого на момент поставки прейскуранту цін (прас-листа), що є додатком 1 та невідємною частиною цього договору.

Відповідно до видаткових накладних №677 від 09.09.2010р. на суму 3254,00грн. та №471 від 09.09.2010р. на суму 3416,30грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 6770,30грн.

Відповідно до п.5.2 договору встановлено, що покупець оплачує вартість товару за цим договором на умовах відстрочення платежу 14 календарних днів з дня отримання продукції.

Таким чином, кінцевий строк оплати відповідачем отриманого товару настав 23.09.2010р.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару загалом у сумі 1600,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку з рахунку позивача за 28.12.2010р., проте повну вартість отриманого товару згідно видаткових накладних №677 від 09.09.2010р. та №471 від 09.09.2010р. у сумі 5070,30грн. відповідач не оплатив.

Оскільки відповідач свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 5070,30грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 5070,30грн. основного боргу за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем згідно видаткових накладних №677 від 09.09.2010р. та №471 від 09.09.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6770,30грн., проте відповідач свого обовязку щодо своєчасної повної оплати поставленого позивачем товару на суму 5070,30грн. не виконав, натомість, здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 1600,00грн. з порушенням строків, встановлених п.5.2 договору.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 5070,30грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 387,57грн. пені, 1014,06грн. штрафу,132,93грн. 3% річних, 314,35грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 договору встановлено, що за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Відповідно до п.6.3 договору встановлено, що за необґрунтовану відмову оплатити поставлений товар або ухилення від оплати партії товарів, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у розмірі 5070,30грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у сумі 5070,30грн. пені у розмірі 387,57грн., 1014,06грн. штрафу,132,93грн. 3% річних, 314,35грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: 03068, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Віртекс” (код ЄДРПОУ 35063305, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Каховська, 60) 5070 (пять тисяч сімдесят) грн. 30 коп. основного боргу, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 57коп. пені, 1014 (одну тисячу чотирнадцять) грн. 06коп. штрафу,132 (сто тридцять дві) грн. 93коп. 3% річних, 314 (триста чотирнадцять) грн. 35коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 25.10.2011р.