Рішення № 19160863, 21.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.11 Справа № 32/5009/4608/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НФП Українські технологічні системи” (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 17, кв. 32)

про стягнення 29 060,00 грн. штрафу Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № Н-01/234 від 26.01.2011 р.;

від відповідача: не зявився

Суть спору:

08.08.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство “Донецька залізниця”, м. Донецьк (ДП “Донецька залізниця”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “НФП Українські технологічні системи”, м. Запоріжжя (ТОВ “НФП Українські технологічні системи”) про стягнення 29060,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2011 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 29.08.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 29.08.2011 р. у звязку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 21.09.2011 р.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

05.09.2011 р. представник позивача надіслав заяву, якою просить суд продовжити строк розгляд справи та відкласти судове засідання.

В судовому засіданні 21.09.2011 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх приписами ст., ст. 6, 24, 37,118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач повторно в судове засідання 22.09.2011 р. не зявився, але надіслав заяву від 05.09.2011 р., якою просить суд продовжити строк розгляду справи та відкласти судове засідання.

Направлення відповідачем заяви про продовження строку розгляду справи та відкладення судове засідання, не звільняє його від виконання законних вимог суду та надання витребуваних судом матеріалів і явки відповідача чи його уповноваженого компетентного представника в судове засідання. Крім того, документальних доказів в підтвердження поважної не явки представника в судове засідання не надано.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідача було достатньо часу належним чином підготувати всі необхідні матеріали, витребувані судом і забезпечити в судове засідання явку повноважених представників.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 21.09.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 р. зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за перевізнім документом № 46058137 (відправник ТОВ “НФП Українські технологічні системи”) надійшов вантаж (брухт чорних металів не пойменований у алфавіті, вид 2) у вагоні № 60772076, вагою брутто 90500 кг., нетто 66500 кг., тара 24000 кг. На вимогу вантажоодержувача на ст. Маріуполь - Сортувальний 21.02.2011 р. було здійснено контрольне зважування вагона та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній фактично у вагоні № 60772076 вага брутто склала 88100 кг, нетто 64100 кг, тара 24000 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 2400 кг. За результатами контрольного зважування залізницею був складений комерційний акт № БН 699396/ 26 від 21.02.2011 р.

У звязку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 46058137 маси вантажу залізницею на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць України позивач нарахував штраф у розмірі пятикратної провізної плати в сумі 29060 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслана Претензія (вих. № 101/0464 від 26.05.2011 р.), в якій позивач, посилаючись на ст. 118, 122 Статуту залізниць України, просив відповідача перерахувати суму штрафу в розмірі 29060 грн.

Відповідач залишив Претензію без відповіді та задоволення.

У звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 29060 грн. штрафу в примусовому порядку, що і стало предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти, з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу, регулюються Законом України “Про залізничний транспорт”.

Стаття 3 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Як свідчать надані суду документи, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів залізницею.

В силу ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (надалі - Правила), графи комплекту перевізних документів “маса вантажу в кг, визначена відправником”заповнюються вантажовідправником, вказується маса вантажу у кілограмах.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, у 21.02.2011 р. відповідачем зі станції “Запоріжжя Ліве” Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладною № 46058137 було відправлено вагон № 60772076 вантажу (брухт чорних металів не пойменований у алфавіті, вид 2).

Відомості у накладних стосовно маси вантажу вказані вантажовідправником (відповідачем), та засвідчені підписом представника відповідача (менеджер по маркетингу Ясько С.І.).

Частиною першою статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт”передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Обставини справи свідчать, що Донецька залізниця, на вимогу вантажоотримувача, перевірила, зокрема, масу вантажу, що перевозився у вагоні № 60772076.

У звязку з невірно зазначеною відправником масою вантажу, у відповідності зі ст. 129 Статуту залізниць України було складено комерційний акт № БН 699396/26 від 21.02.2011 р.

В результаті проведеного комісійного огляду вагону № 60772076 було встановлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеній у накладній № 46058137.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильне зазначення в накладній маси з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту (тобто, у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Слід зазначити, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цих статтях порушень, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

В даному випадку, факт невірного зазначення відправником у залізничних накладних маси вантажу підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, вантажовідправник повинен нести передбачену ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б спростували доводи позивача.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “НФП Українські технологічні системи” 29060,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НФП Українські технологічні системи”, (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 17, кв. 32, код ЄДРПОУ 34535150, р/р № 2600000162501 в філії ”Запорізьке регіональне управління” ПАТ Банк “Фінанси і кредит”, МФО 313731) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця”, (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 25905191, р/р № 260060100247 в ДФАБ “Експрес-банк”, МФО 335838) 29 060 (двадцять девять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 290 (двісті девяносто) грн. 60 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 26.09.2011 р.