Рішення № 19160826, 14.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа № 32/5009/4557/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж лтд” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 56, а/с 315)

про стягнення 84275,76 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії № 55Т-10 від 26.11.2010 р. 7497,26 грн. пені та 5759,00 грн. штрафу,

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 3688 від 26.10.2010 р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Заявлені позовні вимоги про стягнення 84275,76 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії № 55Т-10 від 26.11.2010 р. 7497,26 грн. пені та 5759,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2011 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.08.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 23.08.2011 р., у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 14.09.2011 р.

Позивач в судовому засіданні 14.09.2011 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст.ст. 11, 14, 16, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 174, 193, 198, 216, 217, 220, 231 Господарського кодексу України. Надав письмові пояснення (від 14.09.2011 р.), якими просить суд, на підставі ст. 551 ЦК України, стягнути пеню в розмірі який передбачено пунктом 6.5. договору.

Відповідач в судове засідання 14.09.2011 р. не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалі суду не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.09.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 55Т-10 на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії (надалі договір).

Згідно умов договору, позивач зобовязався відпустити відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обємах, вказаних у додатках №1, з параметрами теплоносія відповідно температурному графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером ( позивача, узгоджений з місцевими органами влади. п. 1.1. договору).

Згідно п. 6.1 договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем по факту спожитої теплової енергії на підставах оформлених двосторонніх актів про відпущену теплову енергію відповідно діючого за звітним періоду тарифу на теплову енергію, визначену як сума:

-тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується НКРЕ України, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку;

-тарифу на транспортування на постачання теплової енергії в розмірі, який затверджується органами місцевого самоврядування, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що по закінченню звітного місяця між сторонами підписуються двосторонні акти про відпуск теплової енергії, які включають вартість виробництва, транспортування та поставки теплової енергії в строк, встановлений п. 3.2.23 даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 86676,83 грн. що підтверджується підписаними актами про виконання послуг: № 32/01 від 07.02.2011 р. (на суму 18755,06 грн.), № 33/01 від 07.02.2011 р. (на суму 7796,06 грн.), № 42/02 від 09.03.2011 р. (на суму 23684,18 грн.), № 43/02 від 09.03.2011 р. (на суму 8281,58 грн.), № 67/03 від 11.04.2011 р. (на суму 19486,08 грн.), № 68/03 від 11.04.2011 р. (на суму 6658,56 грн.), № 23/04 від 10.05.2011 р. (на суму 1502,05 грн.), № 24/04 від 10.05.2011 р. (на суму 513,26 грн.), копії долучені до матеріалів справи.

За актом № 32/01 про надані послуги з виробництва теплової енергії за січень 2011 р. на суму 18755,06 грн. заборгованість була зменшена на 2401,07 грн. в звязку з проведенням між позивачем та відповідачем заліку зустрічних вимог.

Згідно п. 6.4 договору, оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється відповідачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач свої обовязки по оплаті, згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за виробництво, транспортування та поставки теплової енергії в сумі 84275,76 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 28-22/8780/889 від 12.04.2011 р. з вимогою оплатити заборгованість за теплову енергію по договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату наданих послуг.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи по суті відповідач має заборгованість в сумі 84275,76 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 84275,76 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, в тому числі і підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 31.07.2011 р. та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7497,26 грн. пені та 5759 грн. штрафу за несвоєчасне виконання умов договору.

Пункт 6.5 договору передбачає, що при несвоєчасній сплаті відповідачем за спожиту теплову енергію, враховуючи транспортування та поставку теплової енергії, відповідач платить позивачу пеню в розмірі 0,1% від належної сплаті суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково платить штраф в розмірі 7% вказаної вартості (відповідно ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем рахунків позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 7497,26 грн., розрахунок здійснено з урахуванням п. 6.5 договору в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 5759 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Суд не погоджується з розміром пені заявленої позивачем до стягнення та вважає, що присудженню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3182,45 грн. (розрахунок суду додається). В решті заявленої до стягнення суми пені слід відмовити, як заявлено необґрунтовано, внаслідок наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буденергомонтаж лтд” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 56, а/с 315, код ЄДРПОУ 36879457) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) 84275 (вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят пять) грн. 76 коп. основного боргу, 5759 (пять тисяч сімсот пятдесят девять) грн. 00 коп. штрафу, 3182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 45 коп. пені 932 (девятсот тридцять дві) грн. 17 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 19.09.2011 р.