Ухвала суду № 19160280, 02.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.11.11 № 3/5009/6954/11 Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Камянсько- Дніпровського району електричних мереж, Запорізька область, м. Камянка - Дніпровська

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, с. Благовіщенка

про стягнення боргу в сумі 5 398, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Камянсько - Дніпровського РЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 560 від 06.06.2007р. на суму 2 881, 66 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 87, 10 грн. та за актом про порушення ПКЕЕН № 00006379 від 29.09.2011р. у сумі 2 550, 04 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 31.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в звязку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 2, 5 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином субєктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди субєкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

порушено правила обєднання вимог або обєднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

У позовній заяві поштова адреса відповідача зазначена не вірно (не повно), а саме:

72330, АДРЕСА_1.

В той же час, згідно відомостям служби діловодства господарського суду Запорізької області та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР), правильна адреса відповідача інша, а саме: 72330, Запорізька область, Камянсько - Дніпровський район, АДРЕСА_1,

Згідно п. 42 Правил надання послуг поштового зв'язку”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270”, на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: найменування адресата для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю;

поштова адреса зазначається в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, району, області, поштовий індекс, країна призначення.

Відповідно до пункту 45 вказаних Правил, поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.

Крім того, позовна заява не містить індивідуальний ідентифікаційний номер ПП ОСОБА_1

В той же час, господарський суд звертає увагу позивача на те, що відносно позивача вимоги ГПК України в цій частині позивачем дотримано і ідентифікаційний код позивача (00130926) в позовній заяві зазначено.

Відсутність індивідуального ідентифікаційного номеру відповідача не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви № 9828 від 28.10.2011р., ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько Дніпровського РЕМ просить суд стягнути з відповідача:

заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 560 від 06.06.2007р. на суму 2 881, 66 грн.;

заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 87, 10 грн.;

заборгованість за актом про порушення ПКЕЕН № 00006379 від 29.09.2011р. у сумі 2 550, 04 грн.

а всього 5 398, 62 грн.

Заявником порушені правила обєднання вимог, передбачені ч. 1 ст. 58 ГПК України, а саме позов містить вимоги щодо незвязаних між собою підстав виникнення:

договором про постачання електричної енергії № 560 від 06.06.2007р.;

актом про порушення ПКЕЕН № 00006379 від 29.09.2011р.

Цілком очевидно, що вимога про стягнення з відповідача 2 881, 66 грн. за договором про постачання електричної енергії № 560 від 06.06.2007р. та вимога про стягнення з відповідача 2 550, 04 грн. заборгованості за актом про порушення ПКЕЕН № 00006379 від 29.09.2011р. не звязані між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Насамперед суду необхідно детально дослідити умови договору та акт про порушення, надати належну оцінку представленим позивачем доказам щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, та підстав що стали причиною складення акту окремо, зясувати, чи існує у відповідача заборгованість перед позивачами саме за договором та актом, якщо він був складений з додержанням вимог законодавства.

Отже, суд вважає, що обєднання позивачем таких вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що у позовній заяві № 9828 від 28.10.2011р. при найменуванні сторін позивачем зазначено:

КРЕДИТОР - Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янсько Дніпровського району електричних мереж

БОРЖНИК - Приватний підприємець Макаров В`ячеслав Миколайович

Відповідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Визначення боржника та кредитора притаманне при поданні заяви відповідно до Закону України від 14.05.1992р. N 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-XII, для цілейцього Закону терміни вживаються у такому значенні:

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів);

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відтак, при новому зверненні до суду позивачу необхідно правильно визначити сторони у судовому процесі у відповідності до ст. 21 ГПК України.

В п. 3.3 розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N di_501727 від 19.07.2010) значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обовязковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обовязковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого зясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які субєктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1, п. 2, 5 ч. 2 ст. 54, ч. 1 ст. 58, п. 2, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 58 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 859 від 26.10.2011р. на суму 859,00 грн. про сплату державного мита та оригінал платіжного доручення № 860 від 26.10.2011р. на суму 236, 00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Суддя В.М. Соловйов