Рішення № 19159594, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 3/5009/5979/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Прокурора Приазовського району Запорізької області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивача: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Запорізька область, смт. Приазовське

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Блексі Фрут Компані”, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Нововасилівська селищна рада Приазовського району Запорізької області, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка

про стягнення боргу в сумі 12 120,00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від прокуратури: не з’явився

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: Бухарін О.В., Нововасилівський селищний голова Приазовського району Запорізької області, посвідчення

Прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Приазовської райдержадміністрації Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Блексі Фрут Компані”, третя особа Нововасилівська селищна рада Приазовського району Запорізької області про стягнення боргу в сумі 12 120,00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 05.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 93, 96, 193, 206 Земельного кодексу України, ст. 1, 13, 21, 24, 35 Закону України “Про оренду землі”, ст. 14, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 2, 29, 54, 66 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5979/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.10.2011р. об 11 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 17.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.10.2011р.

Під час розгляду справи представник третьої особи вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судове засідання прокурор та представник позивача не з’явилися. Про час і місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги в позовній заяві № 100-1994вих-11 від 29.09.2011р., прокурор зазначив наступне.

11.08.2008р. між Приазовською райдержадміністрацією Запорізької області та ТОВ “Блексі Фрут Компані” укладено договір оренди земельної ділянки (паю) на не витребувані земельні частки паї розміром 85,20 га, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, в контурі № 243 (багаторічні), згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Калініна Приазовського району Запорізької області.

Вищевказаний договір оренди земельної частки (паю) зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нововасилівської селищної ради за № 141 від 11.08.2008р.

Відповідно до п. 2.2 Договору, ТОВ “Блексі Фрут Компані” сплачує Приазовській районній державній адміністрації Запорізької області орендну плату в грошовій формі у розмірі за один календарний рік 25 560,00 грн., за місяць 2 130,00 грн. на загальну площу.

Також за умовами договору ТОВ “Блексі Фрут Компані” сплачує орендну плату протягом терміну дії договору у термін до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок № 33219812700252 в місцевий бюджет Нововасилівської селищної ради, банк УДК у Запорізькій області, МФО 813085, ЄДРПОУ 34676995.

Однак ТОВ “Блексі Фрут Компані” вищевказані умови договору виконувались не в повному обсязі.

Так за частину березня 2011 року та у період з квітня по серпень 2011 року у ТОВ “Блексі Фрут Компані” виникла заборгованість за договором оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008р., яка становить 12 120,00 грн.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.10.2011р. підтримав позовну заяву прокурора та просить суд стягнути з відповідача ТОВ “Блексі Фрут Компані” суму заборгованості за договором оренди земельної ділянки в розмірі 12 120,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з’явився.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Блексі Фрут Компані” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 06.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5979/11, направлена на адресу відповідача, до господарського суду Запорізької області не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При зверненні до суду прокурор надав довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 131053 від 13.03.2008р., згідно якій місцезнаходженням ТОВ “Блексі Фрут Компані” є: 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожня, 97/2.

Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копію ухвали від 06.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5979/11.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов’язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані прокурором матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2008р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець) та ТОВ “Блексі Фрут Компані” (Орендар) укладено договір оренди земельної частки (паю), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки паї розміром 85,20 гектарів, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, в контурі № 243 (багаторічні), згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Калініна Приазовського району Запорізької області (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, не витребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 2.2 Договору оренди, за користування вказаними в договорі не витребуваними земельними частками Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі за один календарний рік 25 560, 00 грн., за місяць 2 130,00 грн. на загальну площу.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між Сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар сплачує плату протягом терміну дії Договору у термін до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок № 33219812700252, місцевий бюджет Нововасилівської селищної ради, банк УДК у Запорізькій області, МФО 813085, ЄДРПОУ 34676995.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

Орендна плата має переглядатися кожні 3 роки від моменту державної реєстрації Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Договір оренди на не витребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років.

Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку, окрім невиконання пунктів г), г'), д) ст.141 Земельного кодексу України та ст.782,783 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 3 Договору, Орендар зобов’язується:

своєчасно сплачувати орендну плату, визначену у Договорі;

за несвоєчасну сплату орендної плати –сплачувати пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Відповідно до п.5 Договору, він набуває чинності з моменту його реєстрації в Нововасилівській селищній раді.

Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нововасилівської селищної ради за № 141 11.08.2008р.

Відповідач свої зобов’язання за п. 2.2 Договору оренди від 11.08.2008р. виконав не в повному обсязі та не сплатив 12 120,00 грн., що підтверджується довідкою “Щомісячної інформації по орендній платі за землю юридичних осіб по Нововасилівській селищній раді станом на 01.09.2011р.” (а.с. 10).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратору”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором визначено Приазовську районну державну адміністрацію Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України від 09.04.1999р. N 586-XIV “Про місцеві державні адміністрації”, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене положення законодавства України, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною1 статті 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно ч.1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та

розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 21 цього ж Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду землі”, орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про оренду землі”, спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку за користування вказаними в договорі не витребуваними земельними частками Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі за один календарний рік 25 560, 00 грн., за місяць 2 130,00 грн. на загальну площу.

Орендар сплачує плату протягом терміну дії Договору у термін до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок № 33219812700252, місцевий бюджет Нововасилівської селищної ради, банк УДК у Запорізькій області, МФО 813085, ЄДРПОУ 34676995 (п. 2.2 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що ТОВ “ Блексі Фрут Компані ” не повністю виконало грошові зобов’язання перед позивачем за договором оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12 120,00 грн. за період січень-серпень 2011р. (8 місяців) з урахуванням часткової сплати в розмірі 4 920,00 грн. є обґрунтованими (2 130,00 х 8 = 17 040,00 –4 920,00), підтверджені розрахунком Нововасилівської селищної ради Запорізької області (а.с.10) і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блексі Фрут Компані” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожня, 97/2, ідентифікаційний код 25221908) на користь Нововасилівської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72420, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Кооперативна, 78, отримувач місцевий бюджет Нововасилівської селищної ради, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, р/р № 33219812700252, МФО 813085, ідентифікаційний код 34676995) 12 120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. за договором оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блексі Фрут Компані” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожня, 97/2, ідентифікаційний код 25221908) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. держмита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блексі Фрут Компані” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожня, 97/2, ідентифікаційний код 25221908) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку –264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 20.10.2011р.