Рішення № 19159540, 19.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 32/5009/5569/11

Суддя Колодій Н.А.

За позовом Приватного підприємства “Агросинтез-плюс” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”

(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3)

про стягнення 5429228,82 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 17/11 від 10.01.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 39/11 від 17.10.2011 р.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 5429228,82 грн., які складаються з 5389534,16 грн. основного боргу за договором про порядок погашення заборгованості, 11521,32 грн. втрат від інфляції та 28173,34 грн.-3% річних.

Ухвалою суду від 19.09.2011 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 05.10.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2011 р., у звязку з неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.10.2011 р.

На адресу господарського суду 19.10.2011 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 3170695,49 грн., інфляційні втрати в сумі 11521,32 грн., 3% річних в сумі 28173,34грн., а також визнати право власності за ПП “Агросинтез-плюс” на обєкти нерухомого та рухомого майна.

Судом заява про уточнення позовних вимог не задовольняється, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Клопотання про уточнення позовних вимог суперечить положенням ст. 22 ГПК України. При зверненні з вимогою про визнання право власності за ПП “Агросинтез-плюс” на обєкти нерухомого та рухомого майна після порушення провадження по справі позивач вийшов за межі прав наданих йому ст. 22 ГПК України і фактично предявив вимогу, яка містить новий предмет та підставу позову і тому може подаватися як окремий позов.

Судом розглядаються вимоги про стягнення 5389534,16 грн. основного боргу за договором про порядок погашення заборгованості, 11521,32 грн. втрат від інфляції та 28173,34 грн.-3% річних.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 199 Господарського кодексу України.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 19.10.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про порядок погашення заборгованості (надалі договір).

Згідно умов договору, з метою встановлення порядку погашення заборгованості відповідача перед позивачем яка перейшла до позивача на підставі розподільчого балансу від 15.10.2003 р. та згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 01 жовтня 2008 р. заборгованість становить 2374204,11 грн. домовились про таке, що відповідач зобовязався погасити заборгованість позивачу у сумі 2374204,11 грн., шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача у такі строки (п.1 договору):

Сума платежу, грн.Дата сплати

Перший платіж1500 000,00Не пізніше 15 травня 2009 року

Другий платіж500 000,00Не пізніше 20 липня 2009 року

Заключний платіж374 204,11Не пізніше 22 вересня 2009 року

За порушення строку сплати кожного із платежів відповідач сплачує кредитору штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу (пункт п.2 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору, викладено в новій редакції п. 1 договору, відповідач зобовязався погасити заборгованість позивачу в сумі 4560328,76 грн. шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача до 01 жовтня 2010 року. Також, викладено в новій редакції п. 2 договору, за користування грошовими коштами позивача, відповідач сплачує проценти в розмірі 25 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Додатковою угодою № 2 до договору, п. 1 договору викладено в новій редакції:

“Пролонгувати строк виконання грошового зобовязання в сумі 5389534,16 грн., яка складається із (4560328,76 грн. сума заборгованості на 01.10.2010 р.+ 759013,62 грн. 25% річних за період з 02 жовтня 2010 року по 01 червня 2011 року + 70191,78 грн. 25% річних за період з 02 червня 2011 року по 01 серпня 2011 року) наступним чином:

-суму у розмірі 2880328,76 грн. до 01 червня 2011 року;

-суму у розмірі 2509205,40 грн. до 01 серпня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобовязався погасити заборгованість позивачу в сумі 5389534,16 грн. шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача в зазначені строки”.

Згідно до додаткової угоди № 2 до договору, доповнено п. 1 договору п. 1.1., а саме: “Для забезпечення виконання всіх зобовязань, у тому числі тих, що можуть виникнути в майбутньому сторони вирішили укласти договори застави рухомого та нерухомого майна”.

Відповідач свої обовязки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 5389534,16 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивач неодноразово звертався з листами (вих. № 04 від 14.01.2008 р. та вих. № 41 від 05.10.2010 р.) до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач проти існуючої заборгованості не заперечує.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 5389534,16 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 5389534,16 грн. основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28173,34 грн. - 3% річних та 11521,32 грн. втрат від інфляції.

Таким чином, заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 30345439) на користь Приватного підприємства “Агросинтез-плюс” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 32814569) 5389534,16 грн. основного боргу, 28173,34 грн. 3% річних, 11521,32 грн. втрат від інфляції, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 20.10.2011 р.