Рішення № 19159288, 31.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.11 р. Справа № 29/184

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект”, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 197410,00грн., 3% річних у сумі 957,30грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 197410,00грн., 3% річних у сумі 957,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткових накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку, з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати, листа вимоги №210/1 від 20.05.2011р., вимоги №2 від 08.07.2011р., акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 197410,00грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 252, 526, 612, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 15, 54, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України.

27.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера №18юр від 26.09.2011р. яка свідчить про те, що станом на 26.09.2011р. між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які відносини щодо постачання товарів чи послуг.

Представник Позивача у судове засідання 31.10.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: м.Донецьк, бульвар Куйбишева, буд. 6

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор” було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект” було здійснено поставку, що підтверджується видатковими накладними №1943 від 24.11.2010р. на суму 68760,00грн., №1959 від 25.11.2010р. на суму 213030,00грн. на загальну суму 281790,00грн.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №ЯНЖ серія 626350 від 24.11.2010р.

Відповідачем в порушення умов зобовязань була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 84380,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 197410,00грн.

20.05.2011р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу №210/1, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 197410,00грн.

08.07.2011р. Позивачем вдруге на адресу Відповідача було направлено вимогу про здійснення оплати заборгованості за поставлений товар.

Відтак у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобовязання Постачальника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними.

Після часткової оплати Відповідачем отриманого товару, загальна сума заборгованості за отриманий товар склала 197410,00грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист №210/1 від 20.05.2011р., який направлений Відповідачу з вимогою оплатити отриманий товар у розмірі 197410,00грн. (докази направлення підтверджені поштовим повідомленням) є вимогою оплати заборгованості у розмірі 197410,00грн. Відповідно наказу Міністерства транспорту у та звязку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 06.06.2011р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 17.06.2009 року право на стягнення оплати за поставлений товар у розмірі 197410,00грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність у Позивача права на стягнення заборгованості.

Відтак, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобовязання щодо стягнення оплати за поставлений товар з відповідача виникає з моменту предявлення Позивачем грошової вимоги.

Відповідач порушив зобовязання, у встановлений строк оплату за поставлений товар не здійснив.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 197410,00грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період 14.06.2011р. по 22.08.2011р.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про задоволення 3% річних за період з 17.06.2011р. по 22.08.2011р., проте при розрахунку 3% річних за вказаний період суд отримав більшу суму ніж заявлена Позивачем, за таких обставин позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 957,30грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі заявленій Позивачем.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 197410,00грн., 3% річних у сумі 957,30грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор” (м.Донецьк, бульв. Куйбишева, буд.6, ЄДРПОУ 31615641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект” (04655, м.Київ, Московський проспект, буд. 23 , ЄДРПОУ 22916099) заборгованість у розмірі 197410,00грн., 3% річних у сумі 957,30грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансформатор” (м.Донецьк, бульв. Куйбишева, буд.6, ЄДРПОУ 31615641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько російське підприємство „Стан-Комплект” (04655, м.Київ, Московський проспект, буд. 23 , ЄДРПОУ 22916099) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1983,67грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 31.10.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.11р.