Рішення № 19159238, 08.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.11 р. Справа № 7/246

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотрейд” м. Дніпропетровськ

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Красний Лиман

Предмет спору: стягнення збитків в сумі 6000 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Біотрейд” м. Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Красний Лиман про стягнення збитків в сумі 6000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір суборенди №кк-210/11 від 01.06.2011р.; акт приймання-передачі обладнання до договору суборенди №кк-210/11 від 01.06.2011р.; акт про втрату обладнання, що орендується від 20.07.2011р.; акт про пожежу; довідку №1.1/1410 від 29.07.2011р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, зазначив, що за договором суборенди №кк-210/11 від 01.06.2011р. відповідач зобовязаний відшкодувати вартість пошкодженого обладнання у сумі 6000 грн.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно матеріалів справи, в тому числі копії свідоцтва про державну реєстрацію спеціального витягу з ЄДРПОУ №11405442 від 17.10.2011р., Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

У звязку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем, укладено договір суборенди №кк-210/11 від 01.06.2011р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до встановлено протягом 3 місяців з моменту його підписання сторонами. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді про намір припинити його дію чи змінити його умови, цей Договір є продовженим (пролонгованим на наступні 3 місяці), при цьому укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору не потрібно (р.8 Договору).

З пояснень представника позивача та з матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування наступне холодильне обладнання: холодильник електричний Inter 550T із відновною вартістю 6000 грн. у кількості 1 шт.

Згідно п.5.1.4 Договору, суборендар зобовязаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, в тому числі виключити можливість доступу до обладнання сторонніх осіб в неробочий час торговельної точки, забезпечити належний стан електромережі в торгівельній точці.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов Договору, згідно двостороннього акта приймання-передачі обладнання до договору суборенди №кк-210/11 від 01.06.2011р., позивач передав, а відповідач прийняв зазначене обладнання.

19.07.2011р. в приміщенні відповідача відбулась пожежа, що підтверджено наявним у справі актом про пожежу від 20.07.2011р. та довідкою сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності в м.Красний Лиман Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності головного управління МНС України в Донецькій області №1.1/1410 від 29.07.2011р.

Внаслідок пожежі, холодильне обладнання було знищено, що підтверджено вищевказаною довідкою №1.1/1410 від 29.07.2011р. та двостороннім актом складеним позивачем та відповідачем про втрату орендує мого обладнання від 20.07.2011р.

На підставі наведеного, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору в частині зберігання спірного обладнання, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 6000 грн.

Суму збитків позивач обґрунтовує, посилаючись на визначення відновлювальної ціни спірного обладнання, вказаної у Договорі.

Як вже вказано вище, сторони за обопільною згодою в Договорі передбачили, що відновна вартість холодильнику електричного Inter 550T є 6000 грн. (п.1.1 Договору).

Разом з цим, згідно п.п.5.1.6, п.5.1.14 Договору, відповідач зобовязався у випадку пожежі негайно сповістити про це орендаря по телефону чи іншим зручним засобом та відшкодувати орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання.

Той факт, що спірне обладнання не підлягає відновленню, зафіксовано обома сторонами в акті про втрату орендуємого обладнання від 20.07.2011р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем Договірного зобовязання підтверджено матеріалами справи зокрема, як вказано вище, відповідач не виконав свого зобовязання по збереженню відповідного холодильного обладнання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п.п.б) п.6.2.1 Договору, у випадку повного пошкодження чи знищення обладнання, якщо буде встановлено, що воно ремонту і відновленню не підлягає, суборендар зобовязаний відшкодувати орендарю збитки у розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент добровільного відшкодування збитків суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено то діючої на момент подання позову.

Згідно наданої позивачем довідки від ПАТ „Інтертехніка”, вартість холодильної шафи Inter 550T станом на 18.10.2011р. складає 6000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодував позивачу заподіяні збитки внаслідок знищення спірного обладнання.

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду та розгляду справи в суді, ринкова відпускна ціна такого ж (аналогічного знищеному) холодильника склала 6000 грн. і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір збитків (вартість аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент подання позову), у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 22, 526, 527, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотрейд” м.Дніпропетровськ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Красний Лиман про стягнення збитків в сумі 6000 грн. задовольнити.

Стягнути з ізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотрейд” (49021, м.Дніпропетровськ, вул.Берегова, 135, ЄДРПОУ 30502509, п/р 26005132704001 в ПАТ „Приватбанк” м.Дніпропетровьск, МФО 305299) збитки в сумі 6000 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на інформац2ійно-хтехнічне забезпечення судового процесу в усім 236 грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >