Рішення № 19159067, 07.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.11 р. Справа № 7/267

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Донецькій області м.Донецьк.

Предмет спору: стягнення пені в сумі 937,17 грн., 3% річних в сумі 183,31 грн., індексу інфляції в сумі 142,31 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1- дов.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області м.Донецьк стягнення пені в сумі 937,17 грн. пені, 3% річних в сумі 183,31 грн., індексу інфляції в сумі 142,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №512 від 02.04.2007р. з додатками; акти приймання-передачі електроенергії за період вересень 2010р. липень 2011р.; рахунки на оплату за період вересень 2010р. липень 2011р. з відмітками про їх отримання.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що затримка в оплаті за електроенергію відбулась у звязку із недостатнім фінансуванням, а також на той факт, що відповідач є бюджетною установою та розраховується згідно з кошторисом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 512 від 02.04.2007р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Згідно п.9.5 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладення на строк до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та з матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 34,78 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Відповідно до п.5 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електроенергії та оформляється додаток №22 «Акт прийняття-передавання товарної продукції». Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором протягом вересня 2010р. липня 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі електроенергії за цей період. У виконання умов Договору, позивач виставив відповідні рахунки на оплату, які отримані відповідачем, в підтвердження чого на рахунках містяться відповідні відмітки про отримання.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої електричної енергії своєчасно не виконав, порушивши умови Договору, виставлені рахунки сплатив з простроченням терміну оплати, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі наданими позивачем банківськими виписками та визнано відповідачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача 142,28 грн. інфляційних за несвоєчасно оплачений рахунок за жовтень 2010р. за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р., за несвоєчасно оплачений рахунок за березень 2011р. з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за несвоєчасно оплачений рахунок за квітень 2011р. з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., за несвоєчасно оплачений рахунок за травень 2011р. з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., а також 183,31 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату рахунку за травень 2010р. з 19.05.2010р. по 20.05.2010р., за червень 2010р. з 22.06.2010р. по 29.06.2010р., за серпень 2010р. з 18.08.2010р. по 18.08.2010р. (на 1 день), за несвоєчасну оплату рахунку за вересень 2010р. за період з 18.09.2010р. по 30.09.2010р., за жовтень 2010р. з 19.10.2010 по 02.12.2010р., за листопад 2010р. з 20.11.2010р. по 28.12.2010р., за грудень 2010р. з 18.12.2010р. по 29.12.2010р., за січень 2011р. з 18.-1.2011р. по 09.02.2011р., за лютий 2011р. з 18.02.2011р. по 10.03.2011р., за березень 2011р. з 18.03.2011р. по 17.05.2011р., за квітень 2011р. з 19.04.2011р. по 14.06.2011р., за травень 2011р. з 19.05.2011р. по 20.09.2011р., за червень 2011р. з 21.06.2011р. по 20.09.2011р., за липень 2011р. з 19.07.2011р. по 20.09.2011р.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що у позовній заяві позивачем зазначено, що предметом позову є пеня, інфляційні та 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату відповідачем рахунків за спожиту електроенергію з вересня 2010р. по липень 2011р. При цьому, несвоєчасна оплата рахунків за травень 2010р. серпень 2010р. (на які позивач нараховує 1 грн. 92 коп. 3% річних) не є предметом позову. Підстави та предмет позову позивач визначає самостійно і за їх рамки суд не має права виходити. До того ж, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту несвоєчасної оплати відповідачем спожитої електроенергії за травень 2010р. серпень 2010р. (не надано актів приймання-передачі за цей період, рахунків на оплату з доказами їх вручення та доказів оплати з відміткою банківської установи). З огляду на наведене, суд розглядає позов виходячи з визначених позивачем предмету та підстав у самій позовній заяві.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на той факт, що затримка в оплаті за електроенергію відбулась у звязку із недостатнім фінансуванням, а також на той факт, що відповідач є бюджетною установою та розраховується згідно з кошторисом.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказані вище періоди (окрім періоду з 01.05.2010р. по 18.08.2010р. з обставин, викладених вище), оскільки у відповідача у зазначені періоди значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням договірних зобов'язань стосовно оплати спожитої електроенергії. Індекс інфляції с збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних є правомірними.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних та інфляційних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов'язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом відповідно до приписів діючого законодавства, умов договору та виходячи із визначених у позові підстав та предмету позовних вимог, які відповідно складають:

Інфляційні 142,28 грн.;

3% річних 181,39 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 142,28 грн., 3% річних частково в сумі 181,39 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в залишковій частині в сумі 1,92 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 937,17 грн. за несвоєчасну оплату рахунку за вересень 2010р. за період з 18.09.2010р. по 30.09.2010р., за жовтень 2010р. з 19.10.2010 по 02.12.2010р., за листопад 2010р. з 20.11.2010р. по 28.12.2010р., за грудень 2010р. з 18.12.2010р. по 29.12.2010р., за січень 2011р. з 18.-1.2011р. по 09.02.2011р., за лютий 2011р. з 18.02.2011р. по 10.03.2011р., за березень 2011р. з 18.03.2011р. по 17.05.2011р., за квітень 2011р. з 19.04.2011р. по 14.06.2011р., за травень 2011р. з 19.05.2011р. по 20.09.2011р., за червень 2011р. з 21.06.2011р. по 20.09.2011р., за липень 2011р. з 19.07.2011р. по 20.09.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ у відповідності до вищевказаних приписів діючого законодавства.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього пені, посилаючись на той факт, що затримка в оплаті за електроенергію відбулась у звязку із недостатнім фінансуванням, а також на той факт, що відповідач є бюджетною установою та розраховується згідно з кошторисом.

З огляду на вищевикладене, передбачення сторонами у Договорі такого виду відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, як сплата пені, враховуючи свободу договору згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, те, що згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами, а також враховуючи той факт, що чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати пені у разі порушення такими установами договірних грошових зобов'язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Пеня нарахована позивачем у відповідності з приписами діючого законодавства та умовами Договору. Правильність нарахування пені перевірена судом в результаті чого суд дійшов висновку щодо задоволення вимог в цій частині в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 937,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 11, 509, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області (83086, м.Донецьк, вул.Лагутенка, 14, ЄДРПОУ 26288796) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на поточний рахунок ВАТ «Донецькобленерго» структурної одиниці Краматорських електричних мереж №26002301551830 у філії «Відділення Промінвестбанку» у м.Костянтинівка Донецької області, МФО 334550, ЄДРПОУ 00131127) 3% річних у сумі 181,39 грн., інфляційні у сумі 142,28 грн. та пеню у сумі 937,17 грн.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області (83086, м.Донецьк, вул.Лагутенка, 14, ЄДРПОУ 26288796) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на п/р 26001307550283 у філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка Донецької обл.., МФО 334464) державне мито у сумі 101,84 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,64 грн.

У задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1,92 грн. відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >