Рішення № 19159033, 08.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.11 р. Справа № 38/234

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент”, м. Амвросіївка

про стягнення інфляційних у розмірі 115 451,44грн, та 3% річних у розмірі 27 154,36грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за дов. №47-11”Д” від 26.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2.-за дов., ОСОБА_3.- за дов.

Суть спору:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м. Горлівка, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент”, м. Амвросіївка про стягнення інфляційних у розмірі 115 451,44грн, та 3% річних у розмірі 27154,36грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ухвалу за результатами попереднього засідання від 16.03.2004р. по справі №5/207Б, ухвала по справі про банкрутство №5/207б від 20.05.2008р.; рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. по справі №7/23, розрахунок суми позову, правовстановлюючі документи тощо.

11.10.2011р. позивач звернувся до суду з поясненням до позовної заяви №51юр-41418 від 11.10.2011р., в якому просить суд вважати найменування позивача, у звязку з друкарською помилкою Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка та зазначив платіжні реквізити. Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

11.10.2011р. відповідач надав суду відзив від 06.10.2011р., в якому з позовними вимогами позивача не погоджується, посилаючись на прошення 99% боргу та припинення грошового зобовязання на суму 298425,38грн. та вважає нарахування позивачем інфляційного збільшення боргу у розмірі 115 451,44грн. і 3% річних у розмірі 27154,36грн. неправомірними.

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача №51юр-42407/11 від 08.11.20111р., в яких з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на те, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо сплати за спожиту електроенергію у розмірі 301 439, 78грн. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття ухвали господарським судом Донецької області по справі №5/2076 від 20.05.2008 року та прощення 99% заборгованості за умовами затвердженої мирової угоди, не можна вважати таким, що припинило своє існування станом до 20.05.2008р., оскільки главою 50 "Припинення зобов'язань" Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №16 від 08.11.2001р. (далі по тексту Договір). Строк дії Договору встановлено до 31.12.2002р. та вважається продовженим на той же термін, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору не надійде заява жодної із сторін про відмову від цього Договору або його перегляду (р.5 Договору).

Предметом Договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між споживачем (відповідачем) та електропостачальною організацією (позивачем).

Як зазначає позивач, відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства “ №514-VI від 17.09.2008р., Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

Так, відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, приведеного у відповідність з нормами Закону України “Про акціонерні товариства “ №514-VI від 17.09.2008р., Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

Пунктом 3.4 Статуту визначено, що товариство є правонаступником майна, прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, державної акціонерної енергопостачальної компанії “Донецькобленерго” та виробничого енергетичного обєднання “Донбасенерго” щодо відособлених структурних підрозділів, які увійшли до товариства на дату його створення.

Таким чином, позивач по справі є правонаступником постачальника за договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2003р. №5/207б порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Під час розгляду справи про банкрутство, ухвалою господарського суду Донецької області №5/207Б від 16.03.2004р. затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якого ВАТ „Донецькобленерго” визнано конкурсним кредитором четвертої черги на суму заборгованості 301439, 78 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області №5/207Б від 20.05.2008р. провадження у справі про порушення справи про банкрутство ВАТ „Стромацемент” припинено у звязку із затвердженням мирової угоди. Умовами даної мирової угоди, затвердженої господарським судом, передбачено погашення заборгованості боржником на користь ВАТ „Донецькобленерго” 1% заборгованості (3014, 40 грн.) та прощення 99% боргу.

Вказані факти встановлені Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. по справі №7/23 в якій брали участь ті самі сторони, та у відповідності до ст.35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

У звязку із встановленими господарським судом фактами наявності боргу, позивача здійснив нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобовязання та звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення з ВАТ „Стромацемент” 3% річних 27154,36грн. за період з 14.09.2008р. по 14.09.2011р. та інфляційних 115 451,44грн. за період з 14.09.2008р. по 30.06.2011р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з огляду на вже встановлені господарським судом факти, відповідач по справі №38/234 своєчасно та у повному обсязі не виконав свої зобовязання щодо сплати електроенергії у розмірі 301439,78грн. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття ухвали господарським судом Донецької області по справі №5/207б від 20.05.2008 року та прощення 99% заборгованості за умовами затвердженої мирової угоди, не можна вважати таким, що припинило своє існування станом до 14.09.2011р., оскільки главою 50 “Припинення зобовязань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Враховуючи той факт, що у спірний (вказаний позивачем у розрахунку) період у відповідача значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань стосовно оплати суми заборгованості за Договором, то у відповідача перед позивачем виникли нові додаткові зобовязання, зокрема сплата 3% річних та інфляційних. Посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та 3% річних являються штрафними санкціями є безпідставними, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, а вимоги позивача про стягнення таких сум є обґрунтованими та правомірними.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих позивачем 3% річних, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 27 146,98грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих позивачем інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеній у постанові від 10.08.2011р. по справі №7/23.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент” м.Амвросіївка про стягнення інфляційних у розмірі 115451,44грн., 3% річних у розмірі 27154,36грн., задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент” (87300, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Заводська, 1, ЄДРПОУ 20321203) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268 на п/р 26009305804741 у Харцизьке без балансове відділення на балансі філії Головного управління ПАО “Промінвестбанк” у Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) інфляційні у розмірі 115 451,44грн., 3 % річних у розмірі 27 146,98грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стромацемент” (87300, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Заводська, 1, ЄДРПОУ 20321203) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268 на п/р №26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м.Горлівка, Донецької області, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268) 1425,98грн. державного мита, 235,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.11.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >