Рішення № 19158997, 17.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.11 р. Справа № 37/207

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обєднаної справи

за позовними заявами: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 32664239

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк, ідентифікаційний номер 32880322

про: стягнення за актом приймання-передачі №R00000290 від 29.07.2008р. суми заборгованості у розмірі 19420,01грн., 3% річних у розмірі 1589,75грн., індексу інфляції у розмірі 6005,14грн.; стягнення за актом прийому-передачі №R00000548 від 29.07.2008р. суми заборгованості у розмірі 44999,99грн., 3% річних у розмірі 3581,05грн., індексу інфляції у розмірі 14917,38грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 11.07.2011р.);

від Відповідача - Перерва Ю.Ю. (директор за протоколом зборів №1 від 25.08.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 19.09.2011р. на 03.10.2011р., з 03.10.2011р. на 17.10.2011р.

У судовому засіданні 17.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 19420,01грн., 3% річних у розмірі 1589,75грн., індексу інфляції у розмірі 6005,14грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань з оплати за тимчасове користування обладнанням, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування річних та інфляційної індексації, та ігнорування вимоги про оплату.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав акт прийому-передачі №R00000290 від 29.07.2008р., акт повернення №010002353 від 26.11.2008р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, банківські виписки, претензію №309 від 12.05.2011р. з доказами надсилання та отримання, розрахунок заявлених до стягнення сум, свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтво про взяття на облік платника податків Позивача, довідку про відкриті рахунки Позивача, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст. 174, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 527, 530, 762 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 02.08.2011р. Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №37/207 за вказаними позовом, в перебігу розгляду якої Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42, 43, 82-86 т.1)

Відповідач надав відзив №13/10 від 13.10.2011р. (а.с.а.с.92-94 т.1), якими проти позову заперечив, посилаючись на відсутність підстав для нарахування стягуваних сум через не підписування Відповідачем як орендарем актів на підтвердження перебування майна в користуванні впродовж періоду формування стягуваної заборгованості та відсутність доказів надсилання таких актів і рахунків за ним для сплати.

На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.49-86, 95-115 т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 44999,99грн., 3% річних у розмірі 3581,05грн., індексу інфляції у розмірі 14917,38грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань з оплати за тимчасове користування обладнанням, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування річних та інфляційної індексації, та ігнорування вимоги про оплату.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав акт прийому-передачі №R00000548 від 29.07.2008р., акт повернення №010002380 від 03.12.2008р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, банківські виписки, претензію №309 від 12.05.2011р. з доказами надсилання та отримання, розрахунок заявлених до стягнення сум, свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтво про взяття на облік платника податків Позивача, довідку про відкриті рахунки Позивача, банківську виписку, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 174, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 527, 530, 762 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 02.08.2011р. Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №37/208 за вказаними позовом, в перебігу розгляду якої Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.32-35, 74-79 т.2)

Відповідач надав відзив №14/10 від 13.10.2011р. (а.с.а.с.86-88 т.2), якими проти позову заперечив, посилаючись на відсутність підстав для нарахування стягуваних сум через не підписування Відповідачем як орендарем актів на підтвердження перебування майна в користуванні впродовж періоду формування стягуваної заборгованості та відсутність доказів надсилання таких актів і рахунків за ним для сплати.

На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42-70, 89-109 т.2).

Беручи до уваги приписи ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, тотожності спірних правовідносин у справах №37/207 і №37/208 між тим ж сторонами та перебування цих справ в провадженні одного судді, суд дійшов висновку про можливість обєднання означених справ в одну під загальним номером 37/207-208 з прийняттям за результатами розгляду єдиного рішення.

У судовому засіданні 17.10.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження, а представник Позивача на запитання суду зазначив про відсутність відомостей про особу, яка підписувала акти, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, від імені Позивача і доказів такій особі повноважень Позивачем діяти від його імені.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2008р. був складений акт прийому-передачі №R00000290 (а.с.12 т.1) , який містить підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” з відбитком печатки Донецької філії (Орендодавець) та підпис невідомої особи як представника Закритого акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк (Орендар) без відбитки печатки із вказівкою підстави дії на довіреність без жодних реквізитів, яка до справи надана не була.

Із змісту означеного акту вбачається передача Орендареві 29.07.2008р. в тимчасове володіння обладнанням - „Compact 10 підйомник”, серійний номер СЕ128070 у кількості 1шт. із встановленням орендної плата за одну добу користування в розмірі 460,00грн. з ПДВ. При цьому визначено, що орендна плата не нараховується за неділю, а майно передається для експлуатації на заводі „Сармат” в м. Донецьку.

26.11.2008р. датований акт повернення №010002351 (а.с. 13 т.1) означеного майна, на якому також має місце підпис та відбиток печатки Донецької філії Позивача та підпис невідомої особи з боку Відповідача.

29.07.2008р. був складений акт прийому-передачі №R00000548 (а.с.12 т.2) , який містить підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” з відбитком печатки Донецької філії (Орендодавець) та підпис невідомої особи як представника Закритого акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк (Орендар) без відбитки печатки із вказівкою підстави дії на довіреність без жодних реквізитів, яка до справи надана не була.

Із змісту означеного акту вбачається передача Орендареві 29.07.2008р. в тимчасове володіння обладнанням - H15SXL підйомник з диз.прив., серійний номер СD113535 у кількості 1шт. відновною вартістю 435000,00грн. із встановлення орендної плати за одну добу користування в розмірі 833,33грн. з ПДВ. При цьому визначено, що орендна плата не нараховується за святкові дні та неділю, а майно передається для експлуатації на заводі „Сармат” в м. Донецьку.

03.12.2008р. датований акт повернення №010002380 (а.с. 13 т.2) означеного майна, на якому також має місце підпис та відбиток печатки Донецької філії Позивача та підпис невідомої особи з боку Відповідача.

Відносно оренди означеного обладнання між сторонами складалися і підписувалися без зауважень із поставленням відбиток печаток:

1. Відносно Compact 10 підйомник серійний номер СЕ128070 - акти (а.с.а.с.14-16, 18 т.1) здачі-приймання робіт (наданих послуг): №29/07-АР/7 від 31.07.2008р.; №3/29/07-АР/8 від 31.08.2008р.; №3/29/07-АР/9 від 30.09.2008р.; №3/29/07-АР/10 від 31.10.2008р., які підтверджували нарахування орендної плати за користування обладнанням:

- з 29.07.2008р.по 31.07.2008р. (за 3 доби) 1380,00грн.;

- з 01.08.2008р. по 31.08.2008р. (за 26 діб) 11960,00грн.;

- з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. (за 26 діб) 11960,00грн.;

- з 01.11.2008р. по 26.11.2008р. (за 22 доби) 10120,00грн.

2. Відносно H15SXL підйомник з диз.прив., серійний номер СD113535 акти (а.с.а.с.14, 17 т.2) здачі-прийняття робіт (надання послуг): №3/29/07-АР/9 за період з 02.09.2008р. по 30.09.2008р. (24 доби), №3/29/07-АР-12/3 за період з 01.12.2008р. по 03.09.2008р. (2 доби):

- з 02.09.2008р. по 30.09.2008р. (24 доби) 24000грн.;

- з 01.12.2008р. по 03.09.2008р. (2 доби) 1999,99грн.

Акти здачі-приймання робіт №3/29/07-АР/10 від 31.10.2008р. (а.с.17 т.1 або а.с.15 т.2) за період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р. (за 27 діб) на суму 39420,00грн., №3/29/07-АР/11 (а.с.16 т.2) на суму 25000грн. Відповідачем підписаний не був, хоча в подальшому разом із листом №309 від 12.05.2011р. (а.с.28 т.1), що містив вимогу про сплату загальної суми боргу у розмірі 64420,00грн., надсилався (а.с.29 т.1) Орендареві.

Як вбачається із наданих Відповідачем платіжних доручень (а.с.а.с.101-107 т.1, а.с.а.с.95-101 т.2), між сторонами відсутні розбіжності відносно оплати підписаних (а.с.а.с.95-100 т.1, а.с.а.с.89-94 т.2) визначеними представниками сторін із проставленням відбиток печатки актів здачі-прийняття робіт (у тому числі і згаданих вище), що наглядно відображено в акті звіряння розрахунків станом на 01.01.2010р. (а.с.115 т.1, а.с.109 т.2), який містить застереження про надання послуг Позивачем на сум 39420грн. і 25000грн. та відсутність актів від 31.10.2008р. і 30.11.2008р. відповідно.

Згідно статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.42-62 т.2)Відповідачем змінено найменування організаційно-правової форми з закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

За таких обставин, Позивач, нарахувавши додатково на суму заборгованості за не підписаними Відповідачем актами здачі-прийняття робіт додатково 3% річних та інфляційну індексацію, наполягає на задоволені розглядуваних в межах обєднаної справи позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених вище.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваних позовних вимог полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань зі сплати орендної плати та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та індексу інфляції. Таким чином, захищуваним субєктивним правом Позивача в розглядуваному випадку є право на нарахування і отримання орендних платежів за користування обладнанням у невиконанні обовязків зі сплати яких полягає порушення з боку Відповідача.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками правовідносин, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору оренди у разі недотримання вимог щодо його письмової форми, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність єдиного документу не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін як оренда майна, адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (відплатність користування, його ціна, кількість і склад майна) достатньою мірою може підтверджуватися іншими документами, зокрема актами приймання-передачі майна або послуг (робіт) з користування таким майном впродовж визначеного періоду.

Між тим, представлені Позивачем до матеріалів справи документів не доводять існування між сторонами орендних правовідносин з користуванням майном, з умовами, визначеними у актах здачі-приймання робіт №3/29/07-АР/10 від 31.10.2008р. (а.с.17 т.1 або а.с.15 т.2) за період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р. (за 27 діб) на суму 39420,00грн., №3/29/07-АР/11 (а.с.16 т.2) на суму 25000грн., оскільки:

- означені акти, на відміну від інших представлених у справі і оплачених Відповідачем, останнім не підписані, що не сумісно із двосторонньою природою угод з оренди майна за визначенням ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України;

- акти прийому-передачі від 29.07.2008р. №R00000290 і №R00000548, а також акти про повернення майна від 26.11.2008р. №010002351 та від 03.12.2008р. №010002380 не можуть підтверджувати наявність правовідносин у Позивача саме із Відповідачем, оскільки доказів волевиявлення останнього на такі правовідносини, що за змістом ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України є обовязкової складовою вчинюваного правочину, не надано - підписання цих документів від імені Відповідача невідомою особою за відсутністю доказів наявності відповідних повноважень унеможливлює застосування в даному випадку інституту представництва у розмінні ст.237 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутність правових підстав для виникнення орендних правовідносин між сторонами відносно нарахування орендних платежів у розмірі стягуваної заборгованості за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України унеможливлює перебування Позивача у статусу кредитора Відповідача стосовно стягнення такої суми та встановлення обовязку останнього з її сплати.

Отже, в розглядуваному випадку, суд дійшов висновку про відсутність захущуваного субєктивного права, що унеможливлює і існування порушення такого права, та має наслідком відмову у задоволені позову в цілому з віднесенням в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесених Позивачем судових витрат на його рахунок, оскільки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України саме відсутнє в даному випадку прострочене грошове зобовязання є базою для нарахування стягуваних 3% річних та інфляційної індексації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 32664239) до Приватного акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 32880322) про стягнення за актом приймання-передачі №R00000290 від 29.07.2008р. суми заборгованості у розмірі 19420,01грн., 3% річних у розмірі 1589,75грн., індексу інфляції у розмірі 6005,14грн.; стягнення за актом прийому-передачі №R00000548 від 29.07.2008р. суми заборгованості у розмірі 44999,99грн., 3% річних у розмірі 3581,05грн., індексу інфляції у розмірі 14917,38грн.

2. У судовому засіданні 17.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >