Постанова № 19158416, 03.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. Справа № 5005/4306/2011 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євраз Баглійкокс" (далі Товариство)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від05.09.11

у справі№ 5005/4306/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДніпродзержинської міжрайонної природоохоронної прокуратури (далі Прокуратура)

в інтересах держави в особіДержавного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області (далі Управління)

доТовариства

прозобов'язання виконати природоохоронні заходи,

В засіданні взяли участь представники:

- Прокуратури:Громадський С.О. (посвідчення № 42); - Управління:не з'явилися; - Товариства:ОСОБА_1 (за дов. № 66-94ЮР/Д). Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено. Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України. Рішенням від 31.05.11 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко М.Г.) позов задоволено повністю. Товариство зобов'язано виконати природоохоронний захід, передбачений пунктом 2 Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради № 295-13/V від 04.12.07 шляхом розробки та впровадження системи екологічного моніторингу на підприємстві.

З Товариства в доход державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 05.09.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Логвиненко А.О., суддів Головко В.Г., Стрелець Т.Г.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 31.05.11 господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що в порушення п. 10 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 № 391, Товариством не було здійснено заходів щодо впровадження системи екологічного моніторингу, зокрема, укладено відповідних угод з суб'єктами моніторингу.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 31.05.11 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 05.09.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 22 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 03.11.11 письмові відзиви на касаційну скаргу від Прокуратури та Управління не надійшли. Присутній у судовому засіданні представник Прокуратури щодо доводів та вимог скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської обласної ради № 295-13/V від 04.12.07 затверджено Програму поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007 2015 роки (далі Програма) відповідно до якої, Товариство з метою посилення контролю за станом забруднення повітря протягом 2007-2010 років зобов'язано, зокрема, розробити та впровадити за власні кошти систему екологічного моніторингу.

Судами враховано, що головною метою вказаної Програми є визначення пріоритетних напрямів і реалізація комплексу взаємопов'язаних заходів щодо мінімізації та запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення відходів, збільшення обсягів залучення відходів до господарського обігу. Заходи Програми розроблені згідно з пропозиціями органів місцевого самоврядування територій, що потерпають від наслідків забруднення, та підприємств-забруднювачів за умови впровадження принципу "забруднювач-платить". Заходи увійшли до виданих дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферу, дозволів на спецводокористування й лімітів на утворення та розміщення відходів. Кожен захід має конкретні терміни виконання та показники скорочення викидів, які мають бути досягнуті при впровадженні, та необхідні обсяги фінансування з боку підприємств, відповідно до взятих ними зобов'язань, щодо зменшення забруднення навколишнього природного середовища. Виконання та відповідних заходів розподіляється за роками з визначенням щорічних обсягів робіт конкретного результату, який буде досягнуто. Кожне з підприємств-учасників Програми взяло зобов'язання щодо впровадження на ньому природоохоронних заходів.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що Товариством 02.02.11 на адресу Управління було направлено лист № 66/74-9 від 13.01.11 про стан виконання заходів Програми за 2010 рік та звіт про виконання заходів Програми.

Попередні інстанції встановили, що пункт 2 вказаного Звіту свідчить про відсутність станом на 13.01.11 розробки та впровадження системи моніторингу на підприємстві Товариства, у зв'язку з чим, посилаючись на невиконання Товариством Програми, Управління звернулось до Прокуратури з листом № 3-2022-4-1 від 03.12.10 з проханням вжити відповідних заходів до Товариства.

Посилаючись на обов'язок Товариства згідно приписів Програми щодо розробки та впровадженню в період 2007-2010 років системи екологічного моніторингу на підприємстві, та факт невиконання Товариством вказаного природоохоронного заходу в терміни, передбачені Програмою, Прокуратура звернулась до суду з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні природні ресурси, що знаходиться в межах території України є об'єктом власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Стаття 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права і: коди.

Згідно ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про охорону навколишнього середовища" від 25.06.91 № 1264-XII (далі Закон).

Статтями 16, 20, 35 Закону передбачено, що державний контроль за використанням і охороною навколишнього природного середовища здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях. Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 37 Закону нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів із позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

За змістом ст. 5 Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафтні та інші природні комплекси.

Згідно ст. 6 Закону з метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні цільові, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми.

Статтею 15 Закону встановлено, що відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території несуть місцеві ради, які в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; затверджують місцеві екологічні програми.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання. Частиною другою вказаної статті передбачено, що обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. При цьому, ч. 1 ст. 73 такого Закону передбачає, що акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" міністерства, відомства, підприємства, установи, організації повинні здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів.

Разом з тим, відповідно до ст. 40 цього Закону використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

- раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

- здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 50 вказаного Закону екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки здоров'я людей.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ст. 22 Закону з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення навколишнього природного середовища. Зазначені підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до п. 10 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 № 391 (далі Положення), підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення, з цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в Мінприроди або його органах на місцях.

За змістом п. 17 Положення інфраструктура системи моніторингу, її складові частини, системоутворюючі та уніфіковані компоненти створюються на підставі відповідних технічних завдань і проектів, затверджених у встановленому порядку. Такі технічні завдання і проекти підлягають реєстрації в Мінприроди.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, доказів виконання вказаного пункту Положення Товариством не доведено.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування можуть бути застосовані, адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євраз Баглійкокс" № 2620 від 23.09.11 залишити без задоволення.

Постанову від 05.09.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 5005/4306/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська