Рішення № 19151070, 27.10.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-447/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого- судді Шевченка В.В.

при секретарі- Кримковій Н.В.

за участю: позивачки- ОСОБА_1

представника позивачки- ОСОБА_2

відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про зміну розміру стягнутих аліментів із 150 гривень до 500 гривень на утримання їх неповнолітнього сина. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 24 травня 2005 року з відповідача на її користь стягнуті аліменти у розмірі 150 гривень на утримання дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з цим позивачка зазначає, що її матеріальне становище погіршилося, прожитковий мінімум збільшився, тому вважає, що розмір стягнутих аліментів замалий та недостатній для задоволення матеріальних потреб її сина. За таких обставин, ОСОБА_1 просить задовольнити позов.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовної заяві. Крім того, пояснила, що на утримання сина в місяць потрібно приблизно 800 гривень. В той час, коли з відповідача за рішенням суду були стягнуті аліменти, їх син ще не ходив до школи. В цей час їх син навчається у 4 класі Октябрської загальноосвітньої школи, у звязку з чим розмір коштів, потрібних на його утримання, значно збільшився порівняно із 2005 роком.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовної заяві. Також пояснив, що розмір стягуваних аліментів замалий та не відповідає прожитковому мінімуму сьогодення та потребам сина позивачки. Зазначені обставини обумовлюються тим, що дитина підросла, витрати на її утримання збільшилися. Крім того, син позивачки вже пішов до школи, що також потребує значних витрат на його утримання. Більш того, рівень цін на товари та продукти у порівнянні з 2005 роком, в якому було прийняте рішення про стягнення аліментів, та 2011 роком суттєво збільшився.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він на теперішній час ніде не працює та не має можливості сплачувати аліменти у зазначеному в позовної заяві розмірі. Також пояснив, що він до 03 жовтня 2011 року працював у Совєтському управлінні водного господарства, але його було звільнено у звязку із скороченням штатів. Після звільнення він, з метою пошуку роботи, має намір стати на облік у Державну службу зайнятості. Крім того, зазначив, що розмір стягуваних аліментів достатній для утримання дитини. За таких обставин, відповідач вважає що позовні вимоги безпідставні.

Представник третьої особи - Відділу державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим у судове засідання не зявився, надіславши суду заяву, у якої просить розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 4).

Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

24 травня 2005 року рішенням Совєтського районного суду АР Крим з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 150 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, передбачає, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Таким чином обовязок по забезпеченню неповнолітньої дитині належного рівня життя покладений на батьків.

Як вбачається з довідки-підтвердження №109 від 16 вересня 2011 року, виданої Октябрською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Некрасівської сільської ради Совєтського району АР Крим, ОСОБА_4 навчається у 4 класі зазначеного учбового закладу (а.с.6).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 №32 від 22 вересня 2011 року, вона проживає разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 та своїми батьками, ніде не працює та її дохід складає 150 гривень, які вона отримує в якості аліментів на утримання дитини (а.с.9,10).

Як встановлено у судовому засіданні, на час ухвалення судового рішення від 24 травня 2005 року про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 150 гривень неповнолітня дитина відповідача ще не ходила до школи. В цей час неповнолітній син відповідача навчається у четвертому класі Октябрської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Некрасівської сільської ради Совєтського району АР Крим, що обумовило збільшення витрат на його утримання. Також суд враховує, що за період з 2005 року по 2011 рік суттєво збільшився прожитковий мінімум на дитину. Так, у 2006 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема дитини віком до 6 років складав: з 1 січня - 400 гривень, з 1 квітня - 410 гривень, з 1 жовтня - 418 гривень, а вже у 2011 році, враховуючи, що дитині сторін виповнилося 10 років і він відноситься до іншої демографічної групи населення, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 977 гривень, з 1 квітня - 997 гривень, з 1 жовтня - 1022 гривні, з 1 грудня - 1042 гривні. Крім того суд враховує, що з 2005 року суттєво збільшилися ціни на основні групи продовольчих товарів. Зазначена обставина є загальновідомою, у звязку з чим відповідно до ч.2 ст.61 ЦПК України не потребує доказування.

Враховуючи наведене суд доходе висновку про наявність підстав для збільшення аліментів. Приймаючи таке рішення, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, має можливість працевлаштування, інших утриманців не має, а також не має зобовязань за іншими виконавчими документами.

Разом з цим, суд вважає, що позивачкою завищений розмір позовних вимог і суд, враховуючи матеріальний стан відповідача, а також ту обставину, що обовязок по утриманню дитини покладений на обох батьків і позивачка є працездатною особою, доходе висновку про можливість збільшення розміру аліментів до 300 гривень.

Посилання позивачки на те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину дорівнює 306 гривнам 60 копійкам є неспроможними, оскільки згідно з ч.2 ст.182 СК України положення щодо мінімального розміру аліментів не поширюються на випадки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до розяснень, наданих у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року у разі зміни розміру стягуваних аліментів, вони у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Таким чином, підстави для застосування положень п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України відсутні.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності підстав для збільшення розміру стягуваних аліментів, суд вважає їх неспроможними виходячи з того, що у судовому засіданні було встановлено, що у відповідача відсутні інші зобовязання за виконавчими документами та відсутні інші особи на утриманні, проте неповнолітня дитина сторін проживає разом з позивачкою, досягла шкільного віку, вже ходить у четвертий клас учбового закладу, що обумовило збільшення коштів, потрібних на її утримання.

Доводи відповідача про те, що він не має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі та надана їм довідка Чапаєвської сільської ради від 13 жовтня 2011 року про те, що відповідач не є членом особистого селянського господарства та що земельний пай для ведення особистого селянського господарства йому не виділявся не є підставами для відмови у позові, оскільки відповідач є працездатною особою та не позбавлений права на працю.

Також суд, враховуючи, що з відповідача вже стягуються аліменти за раніше виданим виконавчим листом на користь позивачки на утримання цієї ж дитини, вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України раніше виданий виконавчий лист може бути за заявою стягувача або боржника визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, то з відповідача належить стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог наступним чином. Оскільки вимоги майнового характеру були заявлені на суму 500 гривень, а задоволені в сумі 300 гривень, що дорівнює 60 відсоткам від заявлених позовних вимог, то у рахунок витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню 30 гривень 60 копійок, в рахунок витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 72 гривні, що буде пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Оскільки згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачка звільнена від сплати судового збору, то іншу частину судового збору згідно із ст.88 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.

Згідно із ч.3 ст.82 ЦПК України, суд, з врахуванням майнового стану позивачки, вважає за можливе звільнити її від сплати іншої частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 57, 61 ч.2, 81, 82, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, стягнутих рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2005 року, в твердій грошовий сумі в розмірі 150 гривень щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у твердій грошовій сумі у розмірі 300 (триста) гривень щомісячно з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів, визначений у твердій грошовий сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 30 (тридцять) гривень 60 копійок на поточний рахунок № 31417537700291, одержувач місцевий бюджет, Совєтська селищна рада 22090100, банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Стягнути з ОСОБА_3 72 (сімдесят дві) гривні за інформаційне-технічне забезпечення розгляду судової справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, перерахувавши вказану суму на поточний рахунок № 31213259700290, банк: Головне Управління Державного Казначейства України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431, одержувач Державний бюджет, Совєтський район АР Крим, код платежу 22050000, призначення платежу оплата за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим.

Судові витрати в іншої частині віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які не були присутні у судовому засіданні, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В.В.Шевченко