Рішення № 19149, 16.06.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 4/175

16.06.06 р.

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради

До Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробничий комплекс „Київський завод автоматики ім.. Г.І. Петровського”

Про стягнення 260495, 64 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Селіванова О.Г. –по дов.

Від відповідача: Фрідмо І.М.–по дов.

В засіданні приймали участь:

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2006р. оголошувалась перерва, до 16.06.2006р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 165060 грн. основного боргу, 30714, 44 грн. пені, 52901, 73 грн. індексу інфляції 11819, 47 грн. -3% річних, а всього 260495, 64 грн. заборгованості за угодою №11 від 05.03.2003р., а також 2604, 96 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає. Свої заперечення виклав в відзиві на позов від 26.04.2006р. та додаткових запереченнях і поясненнях від 17.05.2006р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, та на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 06.11.1995 №891 “Про затвердження Положень про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” та Постанови Кабінету міністрів України №2074 від 25.12.1998р. “Про поетапну передачу у комунальну власність територіальних громад великих міст (з населенням понад 100 тис. чол.) об’єктів теплопостачання споживачів житлово-комунальної сфери”, Київською міською радою 29.06.2000р. було прийнято Рішення №218/939 “Про згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих житлових будинків, зовнішніх інженерних мереж та об’єктів комунального призначення.”

Відповідно до п.1 зазначеного Рішення Київської міської ради та Додатку 1 до нього у власність територіальної громади Радянського району м. Києва було передано:

1. Житловий будинок по вул. В. Василевської, 8;

2. Житловий будинок по вул. В. Василевської, 13 корп.1;

3. Житловий будинок по вул. В. Василевської, 13 корп.2;

4. Житловий будинок по вул. В. Василевської, 16;

5. Житловий будинок по вул. В. Василевської, 18;

6. Житловий будинок по вул. Старокиївська, 1/5

7. Житловий будинок по вул. Старокиївська, 26

8. Житловий будинок по вул. Старокиївська, 27

9. Житловий будинок по пров. Старокиївський, 5;

10. Житловий будинок по вул. В. Ярмоли, 38;

11. Житловий будинок по вул. В. Ярмоли, 38-А;

12. Житловий будинок по пров. Тбіліський, 10;

13. Житловий будинок по пров. Політехнічний, 1/33;

14. Житловий будинок по вул. Мефодіївська, 7;

15. Житловий будинок по вул. Мефодіївська, 15;

16. Житловий будинок по вул. Шолуденко, 2;

17. Житловий будинок по вул. Шолуденка,6.

На підставі Рішення Київської міської ради №218/939 від 29.06.2000р. Київською міською державною адміністрацією 28.01.2002р. було прийнято Розпорядження №1955 “Про прийняття-передачу відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж та об’єктів комунального призначення Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського”. Відповідно до п.2 зазначеного Розпорядження, вказані житлові будинки були прийняті до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва. Крім того, відповідно до п.6 зазначеного Розпорядження було доручено укласти з Відкритим акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського” угоду на пайове перерахування коштів та утримання житлового фонду, відповідно до передаточно-фінансових планів на 2002 рік.

05.03.2003р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, як балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, та Відкритим акціонерним товариством “Науково-виробничий комплекс “Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського” було укладено Угоду №11 про пайову участь в утриманні та капітальному ремонті об’єктів соціальної інфраструктури.

Відповідно до п.2 Угоди №11 від 05.03.2003р. Відповідач зобов’язувався за фінансовий 2003 рік перерахувати Позивачу 30 відсотків суми витрат на утримання переданих житлових будинків за 2002 року, що складає 157200,00 гривень без ПДВ.

Загальний обсяг коштів, який зобов’язався перерахувати Відповідач до 31.12.2003р., 157000,00 гривень без ПДВ.

У відповідності до вимог ст.. 4-2 Закону України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” та умов Угоди №11 від 05.03.2003р. зазначені кошти направляються на утримання та капітальний ремонт житлових будинків, тобто на виконання певних робіт.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка послуг –це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальним и активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Таким чином, виконання робіт з капітального ремонту, та робіт з утримання житлових будинків оподатковуються податком на додану вартість.

Відповідно до ст.. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, об’єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеного ст.. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до ст.. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі вище викладеного, на суму пайової участі Відповідача нараховується 20% податку на додану вартість.

Таким чином, загальний обсяг коштів, що повинні були бути перераховані Відповідачем Позивачу до 31.12.2003р. включаючи ПДВ, становить 188640,00 гривень.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Графік погашення заборгованості по угоді №11 від 05.05.2003р., у відповідності до якої Відповідач зобов’язувався з 01.09.2003р. по 01.01.2005р. сплатити заборгованість в повному обсязі. У відповідності до зазначеного графіку погашення заборгованості, Відповідач визнав заборгованість в розмірі 188640,00 грн. та зобов’язувався щомісячно перераховувати Позивачу 11790,00 грн. в якості погашення заборгованості.

Зазначений графік погашення заборгованості Відповідачем було частково виконано, а саме на суму 23580,00 грн., тобто проведено оплату лише за два місяці по Графіку погашення заборгованості. Таким чином Графік погашення заборгованості виконувався лише до 01.11.2003р.

На день звернення Позивача до суду у Відповідача існувала заборгованість в розмірі 165060,00 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 165060, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Таким чином, чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52901,73 грн. інфляційних нарахувань та 11819, 47 грн. 3% річних, нарахованих позивачем на прострочене виконання зобов’язання, підлягають задоволенню.

Крім того Позивачем нараховано 30714, 44 грн. пені у відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Однак ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий наслідок у вигляді сплати неустойки настає у тому випадку, якщо він передбачений договором чи законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов’язання, згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, для наявності у Позивача підстав для стягнення з Відповідача пені, як виду забезпечення виконання зобов’язання (Угоди), повинна була б бути укладена письмова угода відповідного змісту. Жодного положення про забезпечення виконання основного зобов’язання чи застосування пені за неналежне виконання зобов’язання в Угоді немає.

Отже, підстави для стягнення з Відповідача 30714, 44 грн. пені у Позивача відсутні.

Відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Твердження викладені відповідачем в відзиві на позов від 26.04.2006р. та додаткових запереченнях і поясненнях від 17.05.2006р. не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вище зазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в частині стягнення 165060, 00 грн. основної заборгованості, 52901, 73 грн. інфляційних нарахувань та 11819, 47 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16.06.2006р. в засіданні суду, за згодою сторін, відповідно до ст..85 ГПК України, суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробничий комплекс „Київський завод автоматики ім.. Г.І.Петровського” (04116 м. Київ, вул. Старокиївська,10 ; р/р № 260033010023385 в АКБ “Мрія” у м. Києві МФО 321767 Код 14309356) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 62; р/р № 260013044901 АБ “Банк регіонального розвитку” МФО 300540 Код 31731838), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 165060 (сто шістдесят п’ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 52901 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот одна грн.) 73 коп. інфляційних нарахувань, 11819 (одинадцять тисяч вісімсот дев’ятнадцять) грн. 47 коп. 3% річних, 2297 (дві тисячі двісті дев’яносто сім) грн..84коп. державного мита, 104 (сто чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.

2. В частині стягнення 30714, 44 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.І.Борисенко