Постанова № 19147932, 09.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.

Справа № 4/229-ПН-09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Марінова І.І.

Представники сторін у судове засідання не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Бериславський машинобудівний завод”, м. Берислав

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 06.09.2011р.

у справі № 4/229-ПН-09

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства “Бериславський машинобудівний завод”, м. Берислав

про визнання недійсним наказу та визнання права власності

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Бериславський машинобудівний завод”, м. Берислав

до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

про визнання права власності

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 25.10.2011р., яка надіслана учасникам процесу 26.10.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 09.11.2011р.

Учасники судового процесу відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

08 листопада 2011р. до Одеського апеляційного Господарського суду від Відкритого акціонерного товариства „Бериславський машинобудівний завод”, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав здійснення переговорів по укладанню мирової угоди.

Судова колегія вважає, що наведене клопотання задоволенню не підлягає оскільки укладання мирової угоди не передбачено приписами ст. 78 ГПК України, на стадії апеляційного провадження.

22.10.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Бериславський машинобудівний завод”, в якому просило визнати недійсним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” гуртожитку, розташованого в місті Бериславі, по вулиці Херсонській, 169а, інвентаризаційний номер 211004; визнати право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на гуртожиток, розташований в місті Бериславі, по вулиці Херсонській, 169а.

Позов мотивований тим, що відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 „Про створення ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Бериславський машинобудівний завод імені 60-ти річчя Великої Жовтневої революції”, створене ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” шляхом перетворення державного підприємства та затверджено статут товариства.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” на підставі вищеназваних документів включений гуртожиток, розташований в м. Бериславі, по вул. Херсонській, 169а.

Крім того, обґрунтовуючи позов позивач наполягає на тому, що на момент здійснення приватизації зазначеного підприємства порядок та строки передачі гуртожитків до комунальної власності не були унормовані. Таким чином, незаконне включення гуртожитків до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” призвело до порушення права власності держави на спірний гуртожиток.

На думку позивача ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду з відповідним позовом щодо визнання права власності на спірний гуртожиток за державою.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.10.2009р. (суддя Ємленінова З.І.) було порушено провадження у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду Херсонської області Литвиновою А.П. від 16.11.2009р. за № 671 в зв’язку із виробничою необхідністю справа № 4/229-ПН-09 була передана судді Губіній І.В. (т.1, а.с. 48).

Розпорядженням Голови Господарського суду Херсонської області Литвиновою А.П. від 20.11.2009р. за № 690 в зв’язку із виробничою необхідністю справа № 4/229-ПН-09 була передана судді Задорожній Н.О. (т.1, а.с.71).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.11.2009р. (суддя Задорожна Н.О.) справа № 4/229-ПН-09 була прийнята до свого провадження.

Під час розгляду справи, ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” звернувся до Господарського суду Херсонської області з клопотанням про зупинення судового розгляду справи у зв’язку з тим, що Господарським судом Херсонської області розглядається справа № 7/223-ПН-09, яка прямо пов’язана зі справою № 4/229-ПН-09.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.01.2010р. (суддя Задорожна Н.О.) провадження у справі № 4/229-ПН-09 було зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення апеляційною інстанцією пов’язаної справи.

04.02.2011р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулось до Господарського суду Херсонської області з клопотанням про поновлення провадження у справі у зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 4/229-ПН-09 усунені.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.02.2011р. (суддя Задорожна Н.О.) провадження у справі № 4/229-ПН-09 на підставі ст. 79 ГПК України поновлено.

15 березня 2011р. Відкрите акціонерне товариство „Бериславський машинобудівний завод” звернулось до Господарського суду Херсонської області з зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області про визнання права власності на нерухоме майно-гуртожиток на 220 місць за набувальною давністю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.2005р. за № 1017 був створений ВАТ „Бериславський машинобудівний завод”. За актом прийому-передачі державного майна № 84 від 25.12.1995р. Регіональне відділення ФДМ України по Херсонській області (засновник) передало, а ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” прийняв майно на суму 397 794 млн.крб., у тому числі будівлю гуртожитку на 220 місць, розташовану за адресою: м. Берислав, вул. Херсонська, 169а.

На підставі зазначених документів ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” добросовісно заволодів будівлею та починаючи з 25.12.1995р. більше ніж 15 років відкрито і безперервно володіє будівлею гуртожитку на 220 місць, розташованого за адресою, м. Берислав, вул. Херсонська, 169а.

ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” зазначив, що ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду з відповідною зустрічною позовною заявою щодо визнання права власності на гуртожиток на 220 місць, розташований за адресою, м. Берислав, вул. Херсонська 169а за набувальною давністю.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.03.2011р. у справі №7/4101 (суддя Задорожна Н.О.) зустрічна позовна заява і додані до неї документи, у тому числі платіжні доручення № 5408 та №5409 від 14.11.2011р. була повернута позивачу без розгляду.

Вищезазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 26.04.2011р. ухвала Господарського суду Херсонської області від 15.03.2011р. скасована та справа передана на розгляд до Господарського суду Херсонської області. (т.2, а.с. 32-34).

Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого Господарського суду України від 13.07.2011р. постанова Одеського апеляційного Господарського суду від 26.04.2011р. у справі № 4/229-ПН-09(7/4101) залишена без змін.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. (суддя Задорожна Н.О.) первісний позов задоволено, яким визнано недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” гуртожитку, розташованого в м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а, інв.№ 7050; визнано за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон, б-р Мирний, 3, код ЄДРПОУ 21295778, право власності на гуртожиток інв.№ 7050, розташований у м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Бериславський машинобудівний завод”, м. Берислав, вул. 25-річчя Жовтня, 73, код ЄДРПОУ 211004, р.рахунок 260027566 у ВАТ ХОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Херсон, МФО 352093: в доход держбюджету 7577 грн.53 коп. держмита, отримувач УДК у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у Бериславському районі; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, отримувач платежу УДК м. Херсона, р/р 31218264700002, Банк ГУДКУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230, призначення платежу: ККД 22050003, символ звітності банку 264; стягувач ДПІ у Бериславському районі; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Бериславський машинобудівний завод”, м. Берислав, вул. 25-річчя Жовтня, 73, код ЄДРПОУ 211004, р. рахунок 260027566 у ВАТ ХОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Херсон, МФО 352093, в доход держбюджету 7407 грн.53 коп. держмита, отримувач УДК у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у Бериславському районі.

Рішення мотивоване тим, що передача позивачем спірного гуртожитку до статутного фонду товариства у власність не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент вчинення оспорюваних дій, тому такі дії є незаконними.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Бериславський машинобудівний завод” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. по справі № 4/229-ПН-09 у повному обсязі та припинити провадження у справі, залишивши позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області без розгляду; скасувати вимогу суду першої інстанції про стягнення у дохід держави державного мита у розмірі 7577, 53 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. та держмита у розмірі 7407, 53 грн.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 „Про створення ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства „Бериславський машинобудівний завод імені 60-ти річчя Великої Жовтневої революції” та створене ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” шляхом перетворення державного підприємства та затверджено статут товариства. (т.1, а.с. 5).

На підставі вищезазначеного наказу та затвердженого ним акту оцінки до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” включений гуртожиток, розташований в м. Бериславі, по вул. Херсонській, 169-а.

Відповідно до указу Президента України від 29.11.1994р. № 699/94 на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України від 29.11.1995р. №1017 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу „Бериславський машинобудівний завод”, створено ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” шляхом перетворення державного підприємства, затверджено статут ВАТ.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі державного майна від 25.12.1995р. № 84 вбачається, що засновник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області передав, а ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” прийняло майно цілісного майнового комплексу державного підприємства „БМЗ” загальною вартістю 399358000000 карбованців згідно акту інвентаризації станом на 01.09.1995р. у власність товариства для створення статутного фонду в обмін на акції. (т.1, а.с.43).

Зазначена обставина підтверджується матеріалами інвентаризаційного опису № 2 від 31.05.1995р. основних засобів, проведеного з метою визначення оцінки майна державного підприємства на момент приватизації. (т.1, а.с.41-42).

З матеріалів справи вбачається, що спірний гуртожиток на момент приватизації знаходився на балансі державного підприємства за інв. № 7050.

Відповідно до пункту 16 акту оцінки вартості майна та п.5.1. статуту ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” статутний капітал товариства 3977940 грн. та поділений на 15911760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. (т.1, а.с. 6-7, 22-33).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні стосовно визнання права власності за позивачем та відмови у задоволенні зустрічного позову, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції, чинній на момент приватизації, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Таким чином дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного житлового фонду.

Згідно з приписами статті 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Положеннями ст. 127 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до приписів ст.128 Житлового кодексу Української РСР визначено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Положеннями ст. 129 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Приписами ст.131 передбачено, що відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.

Таким чином, статтями 127-131 Житлового кодексу Українського РСР та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1998р. № 208, передбачено, що гуртожитки-це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

Крім того, питання приватизації державного житлового фонду врегульовано Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Положеннями статті 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” встановлені способи приватизації державного житлового фонду. Зазначена правова норма не передбачає такого способу приватизації державного житлового фонду, як передача його до статутного фонду підприємств, установ та організацій.

Згідно приписів статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” передбачено, що передача державного майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб - є приватизація державного майна. Державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Відповідно до вимог статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно приписів статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими органами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.141 Господарського кодексу України-управління об’єктами, які належать державі, покладено на Кабінет Міністрів України і за його уповноваженням на центральні і місцеві органи виконавчої влади.

Згідно приписів статті 4 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” визначені суб’єкти управління об’єктами державної власності: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади та інші.

Судова колегія Одеського апеляційного Господарського суду зазначає, що вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області щодо визнання права власності на гуртожиток на 220 місць, що знаходиться у м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а за державою є цілком обґрунтованою, оскільки спірний гуртожиток, будучи об’єктом державного житлового фонду, не міг бути переданий ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” у власність, а лише в оперативне управління або господарське відання відповідно до ст.1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”. Крім того, ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” правоустановчих документів, які б підтверджували б права власності на спірний гуртожиток, розташованого в м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а на 220 місць, до суду представлено не було.

Таким чином, включення гуртожитку до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” позбавило громадян, які на законних підставах тривалий час зареєстровані та фактично проживають у цьому гуртожитку, призначеному для проживання одиноких громадян або для проживання сімей та не мають іншого власного житла у гуртожитках, фактичної реалізації конституційного права на житло у зв’язку з набранням чинності Законом України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

Отже, незаконне рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області не може бути підставою щодо позбавлення держави її власності.

Між тим, судова колегія апеляційної інстанції у даному випадку не може погодитись із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні стосовно визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” гуртожитку розташованого в м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а, інв. № 7050, оскільки позивачем таки вимоги заявлені в порушення приписів ГПК у том числі ст. 1 ГПК України, а отже за таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

З наявних у справі матеріалів справі вбачається, що ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” звертався до Господарського суду Херсонської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області щодо визнання права власності на спірний гуртожиток за товариством. Але, судовими рішеннями, зокрема, постановою Запорізького апеляційного Господарського суду від 25.05.2010р. по справі №7/223-ПН-09, залишеною без змін постановою Вищого Господарського суду України від 22.11.2010р. встановлено незаконність набуття права власності ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” на спірний гуртожиток. (т.1, а.с.81-85).

Отже, згідно приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що до спірних правовідносин за зустрічною позовною заявою ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області про визнання права власності на спірний гуртожиток за набувальною давністю не можуть бути застосовані приписи ч.1 ст.344 ЦК України, оскільки набувальна давність поширюється на випадки фактичного без титульного володіння чужим майном. У данному випадку ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” володів майном на підставі встановлених юридичних фактів (зокрема, включення його до статутного фонду товариства в процесі приватизації).

Що стосується твердження апелянта щодо необґрунтованості стягнення державного мита у сумі 7407 грн.53 коп. за подання зустрічного позову господарським судом першої інстанції, колегією суддів апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки за подачу зустрічного позову ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” було сплачено державне мито лише у сумі 85 грн., згідно платіжного доручення №5408 від 14.03.2011р. (т.2, а.с.15), а відповідно до положень п. 2, під п. а ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 30.04.1993р. за № 43-93 передбачено, що державне мито з позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів сплачується у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні як таке, що прийнято із порушенням норм процесуального права.

Керуючись п.1-1 ст. 80, ст. ст. 99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2011р. у справі № 4/229-ПН-09–змінити.

Судове рішення в частині визнання недійсним Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 29.11.1995р. № 1017 в частині внесення до статутного фонду ВАТ „Бериславський машинобудівний завод” гуртожитку розташованого в м. Бериславі по вул. Херсонській, 169-а, інв. № 7050- скасувати, провадження у справі в цій частині - припинити

В решті рішення залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

Жеков В.І.

Судді

Пироговський В.Т.

Картере В.І.

Повний текст постанови підписано 09 листопада 2011р.