Постанова № 19147912, 08.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р.Справа № 9/17-1288-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 669 від 07.11.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Ю. Аленіна)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 01-13/3514 від 06.06.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 1585 від 21.09.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду Одеської області від „16” травня 2011 року

по справі № 9/17-1288-2011

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Одеса

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 4301,12 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.04.2011 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (далі по тексту відповідач) про:

- розірвання договору оренди нежилого приміщення № 18/36 від 17.05.2010 року, укладеного між ПУКВ та ФОП ОСОБА_6;

- виселення ФОП ОСОБА_6 з займаного напівпідвального орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ДКВ ОМР;

- стягнення з ФОП ОСОБА_6 орендної плати в сумі 4135,84 грн. на користь ДКВ ОМР;

- стягнення з ФОП ОСОБА_6 пені в сумі 165,28 грн. на користь ДКВ ОМР.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем систематично порушувались умови договору оренди та вимоги законодавства України щодо своєчасної та повної сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2011 року по справі № 9/17-1288-2011 (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги ДКВ ОМР задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ДКВ ОМР суму основного боргу 4135,84 грн., пеню 165,28 грн., 187 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Розірвано договору оренди нежилого приміщення № 18/36 від 17.05.2010 року, укладеного між ДКВ ОМР та ФОП ОСОБА_6 Виселено ФОП ОСОБА_6 з займаного напівпідвального орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ДКВ ОМР.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 06.06.2011 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_6 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2011 року по справі № 9/17-1288-2011 скасувати повністю;

- прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ДКВ ОМР відмовити повністю.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, він не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи та про розгляд даного спору йому стало відомо лише в наслідок отримання постанови про відкриття виконавчого провадження по справі.

На думку скаржника, з метою виконання своїх поточних зобов'язань за договором він періодично сплачував орендні платежі за договором оренди, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Підставою для звернення до суду стала наявність заборгованості у розмірі 4100 грн., але ж вказані кошти були своєчасно прийняті позивачем по справі до моменту подачі позову та зараховані до бюджету. Фактично, вказана заборгованість була погашена відповідачем по справі вчасно ще до моменту подачі позовної заяви до суду, а тому вимога про розірвання договору не підтверджена належними доказами, у зв'язку із чим підстав для розірвання договору оренди та стягнення не має.

Вищенаведені обставини, на думку скаржника, мають суттєве значення для вирішення господарського спору, оскільки вони не були відомі належним чином суду на момент розгляду справи та при прийнятті рішення від 16.05.2011 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржуване рішення (від 16.05.2011 року) без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2010 року між ПУКВ ОМР (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) було укладено Договір оренди № 18/36 нежилого приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежилі напівпідвальні приміщення загальною площею 61,1 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 820 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобовязався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності (пункти 2.2, 2.4 Договору).

Пунктом 1.3 Договору термін його дії було встановлено до 17.04.2013 року.

Відповідно до п.5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно із п. 5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. У разі відмови Орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору. За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків за цим Договором, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 5.6 Договору).

Між тим, в порушення вимог п.п.2.2, 2.4 Договору оренди № 18/36 від 17.05.2010 року, ФОП ОСОБА_6 за користування орендованим приміщенням орендну плату сплачувала несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, з 17.05.2010 року по 21.08.2010 року орендна плата ФОП ОСОБА_6 не сплачувалась (борг 3400,65 грн.).

21.08.2010 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 215,25 грн. (борг 3185,40 грн.).

З 21.08.2010 року по 27.10.2010 року орендна плата ФОП ОСОБА_6 не сплачувалась (борг 5181,74 грн.).

27.10.2010 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 2 500 грн. (борг 2681,74 грн.).

З 27.10.2010 року по 19.01.2011 року орендна плата ФОП ОСОБА_6 не сплачувалась (борг 5 748,5 грн.).

19.01.2011 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 1 500 грн. (борг 4248,50 грн.).

01.02.2011 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 1 000 грн. (борг 4287,50 грн.).

01.03.2011 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 1 200 грн. (борг 4135,84 грн.).

29.03.2011 року ФОП ОСОБА_6 сплачено 4 100 грн.

21.01.2011 року ПУКВ ОМР звернулося до ФОП ОСОБА_6 з пропозицією розірвати договір оренди № 18/36 від 17.05.2010 року. Так, позивач просив відповідача оплатити заборгованість з орендної плати, пені та прибути до представництва для дострокового розірвання договору і передачі приміщення (а.с.13-14).

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ПУКВ ОМР, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява ПУКВ ОМР та апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі Закон про оренду) визначено, що цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Таким чином, вказаний закон є спеціальним законом та має застосовуватися до орендних правовідносин сторін, оскільки обєктом оренди за спірним договором є нерухоме майно, що належить до комунальної власності.

При цьому, положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до спірних правовідносин мають застосовуватися з урахуванням особливостей регулювання орендних відносин державного та комунального майна, визначених вказаним Законом про оренду.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону про оренду орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ПУКВ ОМР, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_6, як Орендарем, склалися правовідносини повязані з орендою нежилих напівпідвальних приміщень загальною площею 61,1 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що 17.05.2010 року було укладено відповідний договір № 18/36.

Між тим, в процесі виконання сторонами своїх обов'язків по вказаному договору Орендар ФОП ОСОБА_6 припустилася істотних порушень даного договору та норм чинного законодавства, а саме договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних платежів належним чином не виконувались, про що було вище зазначено.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_6 усю суму заборгованості по орендній платі, згідно умов договору оренди № 18/36 від 17.05.2010 року сплатила в повному обсязі ще до звернення ПУКВ ОМР з даним позовом до суду, у зв'язку з чим позовні вимоги ПУКВ ОМР про стягнення з ФОП ОСОБА_6 орендної плати в сумі 4135,84 грн. та пені в сумі 165,28 грн. на користь ДКВ ОМР задоволенню не підлягають.

Крім того, частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Спірним договором оренди № 18/36 від 17.05.2010 року встановлено аналогічну умову, так зміни або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін (п.7.5), а відповідно до п.7.11 договору, чинність даного договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Підстави, коли орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, передбачені ст. ст. 782, 783 ЦК України. Таке право орендодавець має у разі, коли орендар, зокрема, не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. Аналогічну умову сторони встановили п.5.3 договору оренди.

Таким чином, систематична несплата ФОП ОСОБА_6 орендної плати щомісячно до 15 числа поточного місяця, згідно п.2.4 договору оренди № 18/36 від 17.05.2010 року, (за періоди з 17.05.2010 року по 21.08.2010 року, з 21.08.2010 року по 27.10.2010 року, з 27.10.2010 року по 19.01.2011 року) вказує на наявність вини саме відповідача ФОП ОСОБА_6, оскільки це є порушенням зобов'язань за договором № 18/36 від 17.05.2010 року, із чого випливає наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди на підставі п.п.5.3, 5.6 Договору оренди, ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п.3 ст.291 ГК України, ст.783 та ч.2 ст.651 ЦК України.

При цьому, встановлений ст.188 ГК України порядок розірвання договору оренди позивачем був дотриманий, що підтверджується пропозицією про дострокове розірвання договору оренди та погашення заборгованості з орендної плати, надісланою 21.01.2011 року відповідачеві.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених ПУКВ ОМР позовних вимог та вважає, що укладений між ПУКВ ОМР та ФОП ОСОБА_6 договір № 18/36 від 17.05.2010 року оренди нежилих напівпідвальних приміщень загальною площею 61,1 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, підлягає розірванню.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону, у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічна норма міститься в ст.785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 підлягає виселенню з нежилих напівпідвальних приміщень загальною площею 61,1 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

ФОП ОСОБА_6 час від часу не знаходиться за своєю адресою: АДРЕСА_2 що вказана у всіх наявних матеріалах справи та апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_6, а тому частина судових документів як в місцевому господарському суді, так і в суді апеляційної інстанції були повернуті до судів без вручення адресату (а.с.26, 35, 39, 97-98).

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, місцевий господарський суд виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення відповідача ФОП ОСОБА_6 про час та місце розгляду справи, але остання своїм правом на отримання відповідної документації суду та участь в судових засіданнях не скористалася.

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від „16” травня 2011 року по справі № 9/17-1288-2011 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 частковому задоволенню та позовна заява ДКВ ОМР частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „16” травня 2011 року по справі № 9/17-1288-2011 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нежилого приміщення № 18/36 від 17.05.2010 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артилерійська,1 код 26302595) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, і/н НОМЕР_1).

Виселити Фізичну особу підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, і/н НОМЕР_1) з займаного напівпідвального орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артилерійська,1 код 26302595).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, і/н НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артилерійська,1 код 26302595, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) 85 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.”

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артилерійська,1 код 26302595, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, і/н НОМЕР_1) 51 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови

складено „09” листопада 2011 року.