Постанова № 19147827, 27.10.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

27.10.2011

Постанова

Іменем України

25.10.2011 р. справа №8/75/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Донця О.Є., Приходько І.В.

при секретарі судового засідання Куляс Т.Ю.

за участю представників: від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 довір. від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_2 довір. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від04.07.2011р.

по справі№8/75/2011 (суддя Середа А.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ

простягнення 186 494 грн. 39 коп.

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія» м.Київ

провизнання договору поставки частково недійсним та розірвання договору поставки. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»м.Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 186 494 грн. 39 коп.

13.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»м.Київ про визнання договору поставки №1 ЛГ/00001 від 30.08.2010р. недійсним в частині пунктів 6.2, 6.3, 6.4, 10.4, з моменту укладення договору та розірвання договору поставки №1ЛГ/00001 від 30.08.2010р.

Ухвалою від 16.05.2011р. зустрічна позовна заява прийнята господарським судом Луганської області для спільного розгляду з первісним позовом у справі №8/75/2011.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. первісний позов задоволеноу повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»м. Київ основний борг у сумі 186 494 грн. 39 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1 864 грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Посилається на те, що оскільки сторонами була встановлена обовязковість направлення Звітів про реалізацію товару у формі, встановленій в Додатку №1 до договору, зразок якої сторонами не оформлений, обовязок щодо оплати поставленого у нього не настав, а у позивача за первісним позовом не було правових підстав в односторонньому порядку змінювати умови відповідно до п. 10.4 договору. Крім того, посилаючись на те, що відповідно до умов спірного договору вбачається, що обовязки відповідача за зустрічним позовом, як замовника за договором, щодо направлення ТОВ «Іріда-Україна»Звіту про реалізацію товару (п. 6.2 договору) та щодо розрахунку за реалізований товар (п.п. 6.3, 6.4 договору) безпосередньо повязані з наявністю Звіту про реалізацію встановленого зразка, форма якого повинна бути затверджена сторонами в Додатку №1 до договору. Також з наявністю Звіту повязана відповідальність відповідача (п. 10.4 договору). У звязку з відсутністю Додатку №1 до договору, в якому затверджена форма обовязкового Звіту про реалізацію встановленого зразка, стає неможливим виконання відповідачем належним чином умов договору, а саме пунктів 6.2, 6.3, 6.4 договору, а також для відповідача з незалежних від нього обставин настають наслідки (п. 10.4 договору), які суттєво негативно впливають на право та інтереси відповідача. Вважаючи, що договір в частині п.п. 6.2., 6.3., 6.4, 10.4 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, просить в цій частини договір поставки №1 ЛГ/0001 від 30.08.2010р. визнати недійсним.

Водночас із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 15.08.2011р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст.53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Позивач за первісним позовом через канцелярію суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. по справі №8/75/2011 без змін. У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідач за первісним позовом через канцелярію суду надав відзив на заперечення ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія». У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та відзиві на заперечення ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія».

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 04.10.2011р. строк розгляду апеляційної скарги у справі №8/75/2011 було продовжено згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»(далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»(далі замовник) було укладено договір поставки №1ЛГ/00001 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується постачати замовнику товар на підставі заявлених замовником замовлень на постачання, а замоник зобовязується приймати вказаний товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом поставки є БАД, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання (далі товар).

Згідно п. 1.3 договору, замовник за рахунок власних засобів здійснює продаж визначеного договором товару постачальника.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кількість товару, що постачається за цим договором, зазначена у кожному окремому замовленні на постачання та підтверджується видатковими накладними. Підтвердженням якості товару є: сертифікат відповідності, висновок державної епідеміологічної експертизи та інші документи відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 3.1 договору постачальник поставляє товар в асортименті та у кількості, зазначених у замовленні на постачання, впродовж 7-ми календарних днів з дня надходження замовлення на постачання. Замовник зобовязаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати його заміни або право відмови від замовлення.

Відповідно до п. 3.3 договору, постачальник має право відмовити замовнику у прийнятті замовлення на постачання товару або у поставці товару, якщо на час прийняття замовлення на постачання або на момент постачання товару замовник належним чином не виконав усі умови договору (не сплатив заборгованість, не дотримався умов ціноутворення або контролю за цінами на ринку), при цьому відповідальність постачальника перед замовником за порушення строків поставки не настає.

Пунктом 3.4 договору визначено, якщо товар передається особисто від постачальника замовнику то датою постачання є дата підписання замовником видаткової накладної, яка є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.7 договору, документом, що засвідчує передачу товару представнику транспортної компанії, є транспортна декларація або інший документ, який фіксує передачу товару представнику транспортної компанії. Розділом 4 договору визначено, що товар поставляється постачальником замовнику за договірними цінами, погодженими сторонами шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури або видаткової накладної. Ціну договору становить вартість поставленого товару згідно із видатковими накладними.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата товару проводиться на умовах реалізації товару з кінцевих пунктів продажу.

Відповідно до п. 6.2 договору, замовник повинен кожного 15 числа поточного місяця за звітним надати постачальнику звіт встановленого зразка (Додаток №1 до договору). Покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що сторони прийшли до умови встановити термін реалізації товару порівняному 30 календарним дням після отримання та затвердження Звіту замовника.

Згідно п.10.4 договору, за порушення терміну передачі звіту встановленого зразку (Додаток №1 договору) постачальник має право в односторонньому порядку переглянути умови платежів.

Відповідач на виконання умов договору направив на адресу позивача замовлення на товар №1 від 30.09.2010р., №2 від 12.10.2010р., №5 від 26.11.2010р.

На підставі зазначених замовлень позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 229994 грн. 39 коп., що підтверджується видатковими накладними №ПІ002171 від 15.09.2010р. на суму 91107 грн. 10 коп. та №ПІ002201 від 18.09.2010р. на суму 138887 грн. 29 коп.

Отриманий товар був оплачений відповідачем частково в сумі 50295 грн. 35 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 20.10.2010р., №5 від 26.10.2010р., №14 від 22.11.2010р., №118 від 31.01.2011р., №257 від 28.04.2011р., які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що додаток №1 до договору (Звіт про продаж товару) сторонами розроблено та узгоджено не було.

Відповідач в обґрунтування належного виконання умов п. 6.2 договору, посилається на відправлення простими поштовими відправленнями замість Звітів про продаж товару, реєстри товару, реалізованого клієнтам, станом на 12.10.2010р. - на суму 5494 грн. 29 коп.; 12.11.2010р. - на суму 2994 грн. 52 коп.; 13.12.2010р. - на суму 30430грн. 46 коп.; 12.01.2011р. - на суму 0, 00 грн.; 12.02.2011р. - на суму 0,00 грн.; 12.03.2011р. - на суму 0,00 грн.; 2.04.2011р. - на суму 0,00 грн., всього на загальну суму 38919грн.27коп.

В підтвердження направлення зазначених реєстрів товару, реалізованого клієнтам відповідач за первісним позовом посилається на журнал вихідної кореспонденції ТОВ «Іріда-Україна», копія якого міститься в матеріалах справи та докази спрямування звітів 29.04.2011р.

Оскільки сторонами не встановлений зразок звіту (як невідємної частини договору), то не можна вважати, що з боку відповідача за первісним позовом існують винні дії щодо ненадання такого звіту. Як слід, не настали обставини, за якими позивач за первісним позовом набуває право в односторонньому порядку змінювати умови оплати відповідно до п. 10.4 договору.

Відповідно до ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України позивачем не спростовані належними та допустимими доказами, докази надсилання на його адресу звітів у вільній формі відповідачем. Зазначене надає підстави вважати, що саме з боку позивача за первісним позовом не відбулось виконання умов договору щодо затвердження звітів, а, як слід, відсутність такого затвердження вказує на те, що не розпочато відлік строку реалізації товару зі спливом якої безпосередньо пов'язаний розрахунок за п. 6.3 договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частино 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача не настало право вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар.

13.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»м.Київ про визнання договору поставки №1 ЛГ/00001 від 30.08.2010р. недійсним в частині пунктів 6.2, 6.3, 6.4, 10.4, з моменту укладення договору та розірвання договору поставки №1ЛГ/00001 від 30.08.2010р.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов спірного договору вбачається, що обовязки відповідача за зустрічним позовом, як замовника за договором, щодо направлення ТОВ «Іріда-Україна»Звіту про реалізацію товару (п. 6.2 договору) та щодо розрахунку за реалізований товар (п.п. 6.3, 6.4 договору) безпосередньо повязані з наявністю Звіту про реалізацію встановленого зразка, форма якого повинна бути затверджена сторонами в Додатку №1 до договору. Також з наявністю Звіту повязана відповідальність відповідача (п. 10.4 договору). У звязку з відсутністю Додатку №1 до договору, в якому затверджена форма обовязкового Звіту про реалізацію встановленого зразка, стає неможливим виконання відповідачем належним чином умов договору, а саме пунктів 6.2, 6.3, 6.4 договору, а також для відповідача з незалежних від нього обставин настають наслідки (п. 10.4 договору), які суттєво негативно впливають на право та інтереси відповідача. Вважаючи, що договір в частині п.п. 6.2., 6.3., 6.4, 10.4 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, просить в цій частини договір поставки №1 ЛГ/0001 від 30.08.2010р. визнати недійсним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Посилання ТОВ «Іріда-Україна»на порушення сторонами приписів п.5 ст.203 Цивільного кодексу України спростовується матеріалами справи, оскільки правочин як встановлено, не є таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов вірного висновку щодо недоведеності зустріних позовних вимог в зазначеній частині.

Крім того позивач за зустрічним позовом просив розірвати договір поставки №1 ЛГ/00001 від 30.08.2010р.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір може бути розірваний: у будь-який час за угодою сторін; відповідно до п.9.4 цього договору (у разі продовження форс-мажорних обставин понад 30 календарних днів поспіль); у разі ліквідації однієї із сторін; за рішенням господарського суду.

Згідно п. 11.2 договору, сторона може в односторонньому порядку відмовитися від виконання умов договору у випадках, передбачених законодавством, яким регулюються відносини, що випливають з договорів постачання, про що має негайно повідомити іншу сторону.

Пунктом 11.3 договору встановлено, що договір вважається кінцево розірваним, коли кожна із сторін виконала по ньому усі зобовязання.

Пунктом 11.4 сторони визначили, що у разі систематичного порушення п.6.3 (умови платежів) постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір та звернутися до суду для вирішення питання про відшкодування понесених збитків.

Позивач за зустрічним позовом як на підставу розірвання спірного договору посилається на порушення постачальником умов пункту 3.1 договору, а саме невідвантаження постачальником на його користь вказані у замовленнях №1 від 30.09.2010р., №2 від 12.10.2010р. та №6 від 26.11.2010р. комплексні програми збалансованого харчування для зниження маси тіла за тиждень «Худеем за неделю»(інший товар у заявках не зазначено).

Згідно п.3.1 договору замовник зобовязаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати його заміни або право відмови від замовлення.

Умови, за яких замовник має право вимагати заміни поставленого товару, врегульовані пунктом 7.3 договору, згідно якого у разі невідповідності товару, який передається постачальником замовнику за кількістю-замовленням на постачання, оплаченому замовником рахунком-фактурою, видатковою накладною; за якістю-сертифікатом чи технічними вимогами; приймається лише та частина товару, яка відповідає всім вимогам, про що складається акт приймання-передавання цієї частини товару замовником. Акт приймання-передавання товару передається замовником постачальнику протягом 1 банківського дня з дня виявлення невідповідності товару вищезазначеним документами чи вимогам, а протягом 2 двох банківських днів неприйнятий замовником товар повинен бути переданий постачальнику.

З наведеного вбачається, що поставка товару, не вказаного у замовленні як підстава заміни поставленого товару п. 7.3 договору не визначена.

Безпідставними є також посилання ТОВ «Іріда-Україна»на поставку ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»неякісного та неналежним чином маркованого товару, оскільки доказів звернення до останнього в порядку, передбаченому п. 7.3 договору позивач за зустрічним позовом не надав.

При таких обставинах, визначені п. 11.1 договору підстави розірвання договору поставки №1ЛГ/00001 від 30.08.2010р. відсутні.

Крім того, як зазначає позивач за зустрічним позовом на початку березня 2011р. ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»листом №16-юр від 25.02.2011р. без будь-яких на то правових підстав повідомив ТОВ «Іріда-Україна» про односторонню зміну умов договору в частині платежів за товар та вимагав повідомив останнього про односторонню зміну умов договору в частині платежів за товар та вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 186494 грн. 39 коп.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог не надав належних та допустимих доказів, які б документально підтверджували фактично істотне порушення договору ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія».

За таких обставин, господарський суд Луганської області, відмовляючи позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог про розірвання договору поставки №1 ЛГ/00001 від 30.08.2010р. надав належну правову оцінку обставинам справи та дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. у справі № №8/75/2011 підлягає скасуванню частково.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. у справі №8/75/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. у справі №8/75/2011 скасувати частково.

У задоволенні первісних позовних вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»м.Луганськ про стягнення 186 494 грн. 39 коп. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. у справі №8/75/2011 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія» (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 32, адреса листування: 04050, м.Київ, вул. М.Пимоненка, 13, ЄДРПОУ 35080975, р/р 2600915455 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна»(91045, м.Луганськ, вул. Радіальна, 31, ЄДРПОУ 37109147, р/р 26002282688300в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 466 грн. 47 коп.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.Є. Донець

І.В. Приходько

Надруковано 7 прим.:

1-2. Позивачу (2 адр.);

3-4. Відповідачу (2 адр.);

5. У справу;

6. ДАГС;

7. ГСЛО